«Кремль недооцінив наслідків» дій в Україні – економічний радник Путіна

Валентин Баришников

Російський економіст Овсій Гурвич опублікував статтю в газеті «Ведомості», в якій попередив, що Росії, яка взяла в українській кризі різкий зовнішньополітичний курс, може виявитися не по грошах статус наддержави, що протистоїть Заходові. Помилкове рішення може перевести Росію в розряд середньорозвинених країн.

Ось деякі фрагменти зі статті Гурвича у «Ведомостях»:

«…Імовірно, один із головних мотивів наших дій у кримському питанні – прагнення продемонструвати собі і решті світу, що Росія залишається наддержавою, здатною визначати глобальний порядок денний і вносити зміни в мапу світу. Однак статус великої держави недешевий – він вимагає серйозних витрат, причому не одноразових, а постійних…

…За слабкого зростання економіка має обмежені ресурси для вирішення стратегічних завдань… Не було і не може бути наддержави зі слабкою, недієздатною економікою. Таким чином, на питання «гармати чи масло» з часом може бути отримана найгірша з можливих відповідей: ні гармат, ні масла…

…Росія зараз стоїть перед вибором, який визначить її долю на десятиліття. Якщо ми продовжуємо за будь-яку ціну вирішувати геополітичні завдання, незважаючи на економічні наслідки, то ризикуємо стати каліфами на годину – після декількох ефектних локальних успіхів перейти в розряд середньорозвинених країн рівня Туреччини та Індонезії (з відповідною політичною вагою). Якщо ж ми думаємо про те, як надовго зробити країну багатою і сильною, то необхідно мобілізувати політичну волю на відновлення довіри інвесторів і здійснення серйозних реформ, які виведуть нашу економіку із застою і нададуть їй нової динаміки. А економічні успіхи забезпечать підвищення і якості життя, і її тривалості, і політичного впливу в світі. Дуже сподіваюся, що країна зробить правильний вибір…»

Гурвич, керівник «Економічної експертної групи», входить до Економічної ради при президентові Росії, і в інтерв’ю Радіо Свобода він спробував пояснити, як це поєднується з публікацією такої статті і як поєднується присутність в уряді ліберальних економістів із нинішнім різким зовнішньополітичним курсом Кремля.

– Ідеться про те, що геополітичні міркування не повинні випереджати рівень економічного розвитку. Вони цілком сумісні, як я відзначаю у статті, в Китаю, але тільки не потрібно ставити віз попереду коня. Попереду повинен іти кінь, тобто економіка, а вона вже повинна тягнути воза. Країна може вирішувати, з чого повинен складатися вантаж, у якому взаємостосунку повинні перебувати споживання, обороноздатність, накопичення і так далі. Але якщо ми занадто висуваємо наперед геополітичні завдання на шкоду економічному розвиткові, тоді в підсумку не буде ні того, ні іншого.

– Із вашої статті випливає, що Росії зараз не по грошах така геополітична діяльність.

– Не по грошах опинятися в ізоляції. Не по грошах намагатися протистояти всьому західному співтовариству. Не по грошах створювати такі ризики, щоб інвестори боялися приходити в російську економіку.

– Це, з одного боку, експертна оцінка, і «Ведомості» – це експертне економічне видання. З іншого боку, можна навести як приклад опубліковану у «Ведомостях» статтю історика Зубова, викладача МДІМВ, після якої в нього почалися неприємності (хоча стаття була іншого плану). Ви – член Економічної ради при президентові Росії. Вам не здається, що висловлена вами позиція повністю розбігається з позицією російської влади?

– Я ж не даю оцінок того, що правильно, що не правильно. Я як лікар. Я кажу, що така лінія в довгостроковому плані небезпечна. Як економіст, я попереджаю про небезпеки тієї лінії, того повороту, який ми зробили. Я вважаю, що це мій професійний обов’язок.

– Серед економістів у Росії, зокрема, економістів, які перебувають у якійсь орбіті уряду, ваш погляд поділяють?

– Ймовірно, більшість серйозних економістів поділяє мої побоювання з приводу можливих економічних наслідків.

– Таким чином, є коло економістів, до яких, наскільки можна судити, прислухається уряд, і є більш-менш солідарне уявлення про те, які витрати несе нинішня політика російської влади. Уряд, за ідеєю, повинен розуміти економічну ціну того, що зараз відбувається, але Кремль продовжує дотримуватися цієї політики. Це означає, що Кремль не розуміє наслідків або не дослухається?

– Мені здається, проблема в тому, що ті, хто ухвалював рішення, обговорювали і брали до уваги короткострокові економічні наслідки. Але, можливо, недооцінили довгострокових наслідків, про які я пишу.

– Ви вважаєте, що ті, хто ухвалював рішення про нинішні дії Росії в Україні, могли хибно прогнозувати довгострокові наслідки і довгострокову ціну для Росії?

– Думаю, що недооцінили.

– Наскільки, за вашими уявленнями, економічна ситуація може впливати на зміну рішень у Кремлі? Наскільки беруть до уваги економічну ситуацію найвищі ешелони влади в Росії?

– Природно, що найвищі ешелони влади Росії, як і в будь-якій країні, прислухаються до громадської думки. А громадська думка значною мірою визначається економічною ситуацією, динамікою доходів, інфляцією і так далі. У цьому сенсі ми нічим не відрізняємося від інших країн.

– Із іншого боку, зараз із громадською думкою, наскільки ми бачимо, Кремль працює дещо по-іншому. Зокрема, щоб підняти популярність, використовується вже не зростання добробуту, а потурання деяким іншим почуттям російського населення. Анексію Криму підтримала переважна більшість росіян. Кремль зіграв по-іншому і, можна сказати, виграв у цьому. Мабуть, не завжди економіка все визначає?

– Мені здається, що це зовсім різні речі. Економіка – це річ повсякденна, а повернення Криму до Росії – це короткострокове явище. На це дуже позитивно відреагувала громадська думка, але це разова подія. А інфляція і доходи – це повсякденне.

– До російського уряду в пострадянські роки завжди або майже завжди були близькі ліберальні економісти. Уряд до них прислухався. А зараз у вас є відчуття, що Кремль продовжує прислухатися до ліберальних економістів, чи щось змінилося?

– В уряді, в Центральному банку, як і раніше, в основному представлені ліберальні економісти. Зараз президент вирішує з їхньою участю всі поточні проблеми. Що стосується довгострокових питань, мені здається, що вони просто відсунуті на деякий час. Бувають такі ситуації, коли виникає пожежа, то довгострокові плани відсуваються. Але через деякий час нам усе одно доведеться повернутися до їхнього обговорення.

– Тобто ліберальні економісти, як і раніше, зберігають свої позиції радників при уряді і при президентовіі?

– Не тільки радників – міністрів і так далі.

– Таким чином, Володимир Путін зараз повністю уявляє собі ту картину, яку ви намалювали у своїй статті?

– Ні, я цього не можу сказати. Я сказав, що мені здається, що влада зараз зосередилася на поточних проблемах і відсунула на майбутнє, на жаль, проблеми довгострокові. Я пишу про довгострокові.

– Про які терміни йдеться? Коли Росія може відчути вперше наслідки своєї сьогоднішньої політики?

– Важко передбачити. Не беруся сказати. Занадто невизначена політична ситуація.

– Але йдеться про місяці, тижні? Хтось каже, що Росія вже зараз увійде в рецесію.

– Ви можете сказати, що станеться у Східній Україні найближчими тижнями?

– Ні, я не можу передбачити, що станеться.

– Ну от. А це пов’язані речі. Важко передбачити, що буде з нашою економікою зараз.

– Якщо уявити, що Росія продовжить свій різкий зовнішньополітичний курс, як довго вона буде у змозі підтримувати його з економічного погляду?

– Тут теж різні можуть бути сценарії. Важко сказати. Звичайно, це не тижні і не місяці. У принципі, ми маємо достатній запас міцності. Тому я говорив про проблеми, які на горизонті 10–20 років, а не проблеми, з якими ми зіштовхнемося через два місяці.

– Ви пишете, що Росія зараз стоїть перед вибором, який визначить її долю на десятиліття. З іншого боку, з того, що ви говорите, випливає, що в Росії зараз є резерви для того, щоб виживати, а значить, коли президент ухвалює рішення, що він гасить якусь пожежу і відсуває питання довгострокових наслідків, то ця стратегія теж можлива?

– Із економічного погляду, так. Але геополітичні рішення мають інерцію. Їх не так легко відіграти назад. Тому що раніше ми проведемо обговорення довгострокових наслідків і виберемо свій шлях із їхнім урахуванням, то краще.

– Росія – одна з наймогутніших ядерних держав (про що нам тепер часом нагадують із екранів російського телебачення). Вона має якусь позаекономічну геополітичну вагу. Через це Росії більше дозволено економічно?

– Я не думаю, що інвестори, ухвалюючи рішення, інвестувати в Росію чи ні, враховують це. Я дуже в цьому сумніваюся.

– Може Росія зараз відокремитися економічно і створити якусь модель, у якій вона не буде настільки залежна від зовнішнього світу?

– Теоретично – так, але це неефективна модель. Весь світ зараз іде шляхом дедалі більшого поділу праці, крім окремих країн, таких, як Північна Корея. Тому на цьому шляху, я впевнений, якраз і буде знижуватися наша роль у світовій економіці, наш питома вага у світовій економіці, а значить, і політична вага. Я не кажу, що цей шлях неможливий, але він безперспективний.