Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 16:58

«Той, хто хоче, однаково почує» – медіа-експерт про блокування «Крим.Реалії» в окупованому Криму


Максим Кошелєв

Останніми днями в багатьох містах анексованого півострова став недоступний сайт «Крим.Реалії» та кілька інших інформаційних ресурсів. Доступ закритий на рівні провайдерів, переважно в Сімферополі, Севастополі, північній, центральній та східній частині Криму. Чому відбувається блокування сайтів, як новітні технології допомагають бути в курсі важливих подій – про це говорили з журналістом, медіа-експертом Юрієм Лукановим.

Практика блокування сайтів не нова для Російської Федерації. У листопаді 2012 року там набули чинності поправки до закону «Про інформацію, інформаційні технології та захист інформації». Зміни стосувалися поширення забороненого контенту в інтернеті. «Роскомнагляд» створив єдиний реєстр заборонених сайтів. Заблокувати можуть сторінки, які підозрюються в розповсюдженні дитячої порнографії, продажу наркотиків, пропаганді суїциду, екстремізмі, закликах до масових заворушень. До списку заборонених ресурсів потрапляють або за рішенням суду, або в судовому порядку. Оскаржити внесення сайту в реєстр заборонених можна і через суд, однак статистика показує, що кількість виграних справ у цій сфері ближче до нуля. За останні роки «Роскомнагляд» проаналізував понад 165 тисяч ресурсів, приблизно 50 тисяч визнав забороненими. Відтоді кількість неугодних російському уряду сайтів тільки збільшується. Після анексії Криму за позовами підконтрольної Росії прокуратури півострова були заблоковані десятки сторінок, в першу чергу, новинні українські сайти, зокрема і проект Радіо Свобода «Крим.Реалії». На думку російської влади, він містить контент «екстремістського характеру».

– Пане Луканов, наскільки поширена практика блокування сайтів у Росії і чи можна з цим боротися?

Луканов: «Голос Америки» і Радіо Свобода глушили ще в СРСР – просто методи були інші. Однак люди знаходили спосіб слухати передачі, ловили сигнал на кухнях. Зараз теж є багато методів, як обійти блокування. Той, хто дуже хоче, однаково прочитає і почує. Звичайно, на певну кількість людей блокування впливає.

– Для чого це Кремлю і проросійській владі Криму?

Луканов: Мені згадалася історія часів анексії. Коли «зелені чоловічки» вийшли з парламенту, мене прийняли за російського журналіста і я зумів пройти до будівлі. Там стояла машина міжнародної телерадіокомпанії «Мир» і працювали виключно російські журналісти. Я зміг фотографувати, що хотів. Ось цей підхід, коли допускають тільки своїх, перевірених журналістів, типово тоталітарний. Оскільки керівництво Росії дуже хоче повернутися в СРСР, метод «тільки свої» активно застосовується до ЗМІ.

– Як Ви думаєте, це команда зверху чи місцева ініціатива?

Луканов: Уявлення не маю, і взагалі це не принципово. Є загальний напрямок політики Росії, спрямований на обмеження поширення інформації незалежними джерелами. Неважливо, хто закриває доступ до «Крим.Реалії»​ – важливо, що це відповідає політиці Росії в цілому. Навіть якщо виявиться, що це місцева ініціатива, ніхто не отримає за це покарання, впевнений.

– Сайту «Крим.Реалії» немає в списку заборонених «Роскомнаглядом» сайтів. Мої колеги поцікавилися у керівника проекту Володимира Притули, чи є у влади підстави змушувати провайдерів перекривати доступ до сайту.

ТОЧКА ЗОРУ

Притула: У низці міст деякі провайдери заблокували доступ. При цьому ні вчора, ні сьогодні ми не отримували жодних офіційних повідомлень. Традиційно в практиці Радіо Свобода і «Крим.Реалії», якщо є претензії «Роскомнагляду», вони надсилаються із зазначенням, яка стаття суперечить російському законодавству, і далі редакція вирішує, як діяти: знімати матеріал чи ні. Цього разу ми не отримали офіційних повідомлень – ні центральний офіс у Празі, ні керівництво української редакції. Причина блокування сайту нам не відома. Десь він недоступний, у низці міст його можна читати. Ситуація нам не зрозуміла, керівництво корпорації стурбоване. Оскільки наша корпорація – це міжнародне ЗМІ, проблема вирішуватиметься на міжнародному рівні. Втім, як я розумію, рішення ухвалювалося саме в Криму.

– Не тільки Росія практикує блокування неугодних ресурсів. Наприклад, успішно бореться з блокуваннями Узбецька служба Радіо Свобода. З 2005 редакція працює поза територією Узбекистану, їй вдалося вибудувати кореспондентську мережу із сотень цивільних журналістів. Є ланцюжок повернення вже обробленої інформації в Узбекистан. Контент переглядають до 6 мільйонів людей на місяць, по мільйону передплатників у Facebook та «Однокласниках», 50-60 тисяч осіб тримають зв'язок із редакцією через додатки Telegram і Whats'Up. Директор Узбецької служби Радіо Свобода Алішер Сідіков каже, що сучасні технології дозволяють перемогти блокування і донести альтернативну точку зору, незважаючи на всі зусилля влади. Ось що говорить Алішер Сідіков.

ДУМКА

Сідіков: Впоратися з цим сьогодні набагато легше, технології не стоять на місці. Абсолютно зручні соціальні мережі, які ми вже називаємо традиційними, деякі з них не заблоковані – Facebook, Twitter, YouTube. Для нас основний напрямок – мобільні додатки, такі, як Telegram і Whats'Up. Інформація з Узбекистану виходить і розповсюджується зовсім інакше, на тому рівні, де уряд Узбекистану не має інтелектуальної можливості відстежити або заблокувати її.

– Ми спробували дізнатися в підконтрольному Росії міністерстві інформації Криму, чому блокують сайти «Крим.Реалії» та інших ЗМІ. Підконтрольний Росії міністр освіти Дмитро Полонський у властивій йому манері відповів, що уявлення не має про блокування, і порадив звернутися за поясненнями до самого сайту «Крим.Реалії». Нагадаємо, що навесні 2014 року, під час анексії Криму, коли переслідували і били журналістів не проросійських видань, Полонський також говорив, що йому про це нічого не відомо. Представник ОБСЄ з питань свободи слова Дуня Міятович тоді теж зазнала нападу.

Луканов: Не зовсім нападу, вона зустрічалася з журналістами в готелі «Україна», оточеному агресивним натовпом. Їй довелося скасувати прес-конференцію і ретируватися через чорний хід. У той же день був брутальним чином висланий додому посланець ООН, який приїхав моніторити ситуацію. Однак журналісти примудрялися працювати. Був випадок, коли Олена Максименко та громадські активісти були затримані на в'їзді до Криму. Кілька днів про них нічого не було відомо, однак їх все ж таки відпустили. Подібна ситуація була з Андрієм Цаплієнком – його і групу журналістів побили. Пам'ятаю, як я визволяв французького журналіста – його затримали, коли він знімав захоплення автотранспортної бази.

– Як повідомляють наші слухачі з Феодосії, там зникає і радіосигнал «Крим.Реалії», хоча ми ведемо мовлення на середніх хвилях, а вони досить стійкі до глушіння. Спроби блокування Радіо Крим.Реалії робилися неодноразово. У травні на сайті «Роскомнагляду» з'явилося рішення про обмеження доступу, мотивоване наявністю «екстремістського контенту», але пізніше воно було скасоване. У квітні 2016 року підконтрольний Росії прокурор Криму Наталія Поклонська повідомила, що все одно домагатиметься блокування доступу до сайту «Крим.Реалії».

АЛЬТЕРНАТИВНА ДУМКА

Поклонська: Ми збираємо матеріали до Генеральної прокуратури Російської Федерації і далі в «Роскомнагляд» для повного закриття інформаційної служби «Крим.Реалії». Це «шкідницька служба», їхні публікації містять «виправдання диверсій, екстремізму і нескінченну дискредитацію органів влади в Криму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі». Аналіз контенту цього ресурсу свідчить про «здійснення закликів до екстремістської діяльності».

– Наскільки помітні на міжнародній арені такі спроби обмежити роботу ЗМІ?

У головах громадян України Донбас займає набагато більше місця, аніж Крим

Луканов: Реакція міжнародного співтовариства обов'язково є. Та сама Дуня Міятович завжди реагує як представник ОБСЄ. Мені здається, має бути два основні напрямки інформаційної політики. По-перше, кримчани мають бути поінформовані про те, що відбувається в Україні і світі. По-друге, сумно, але в головах громадян України Донбас займає набагато більше місця, ніж Крим. Потрібно проводити політику інформування громадян України та міжнародної громадськості на тему Криму. І міжнародні місії, навіть не зовсім вдалі, як місія Штудмана, все одно важливі. Зараз Дуня Міятович створює місію до Криму. Так, результати можуть бути неоднозначні. Але місії в будь-якому випадку звертають увагу світу на проблему. Обмежувати їх не можна, це піддає ізоляції Україну, Крим, знімає його тему з порядку денного.

– До речі, ми зателефонували до ОБСЄ. Там вважають, що блокування недоречне. І блокування, і фільтрація, особливо в національному масштабі, мають здійснюватися тільки за виконання умов статті 10.2 Європейської конвенції про права людини. Обмеження мають бути засновані на принципах необхідності, пропорційності та відповідності нормам закону. Антиекстремістське ж законодавство Росії викликає стурбованість ОБСЄ.

Юрію, ми говорили про створення місії ОБСЄ. Але ефект від моніторингових місій сумнівний: можна ж відкрити доступ до сайтів і створити ілюзію свободи слова до їх приїзду. Або можна просто не пускати місії.

Луканов: Якщо в місії беруть участь професіонали, вони розуміють, куди їдуть. Жодна місія не працює в ідеальних умовах. Але якщо вона працює правильно, то учасники володіють інструментарієм збору досить об'єктивної інформації.

– Чи підуть підконтрольні Росії влада або силовики Криму на те, щоб відкрити доступ до сайтів?

Луканов: Може, й так. Але загальна інформаційна політика однаково погіршуватиметься.

Оригінал публікації ​– на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG