Військові експерти й політики стверджують, що підписання Мінських угод дало Україні час на модернізацію армії і можливість врятувати тисячі життів, однак погоджуються: «Мінськ-2» не виконують, тож формат перемов варто змінювати.
12 лютого виповнилося два роки від моменту підписання других Мінських угод. Цей документ повинен був змусити сторони конфлікту на Донбасі виконувати так званий «Мінськ-1» – ті домовленості уклали ще у вересні 2014 року. Передбачалося, що другі мирні домовленості зможуть повністю врегулювати ситуацію до кінця 2015 року, однак жоден із 13 пунктів повністю так і не виконали, а припинення вогню та відведення зброї відбулося лише частково, зазначають як сторони конфлікту, так і незалежні спостерігачі.
Дебальцеве, Широкине, Мар’їнка, Авдіївка, Світлодарська дуга – у цих точках найзапекліші бої тривали вже після Мінська-2. Тристороння контактна група зі врегулювання ситуації на Донбасі неодноразово оголошувала режим тиші, проте обстріли тривають, а сторони конфлікту звинувачують одна одну в порушенні перемир’я.
«Завдяки Мінську-2 збройні сили можуть дати відсіч Росії» – Тетерук
За два роки після підписання експерти оцінюють Мінськ-2 як спосіб здобути «тактичний перепочинок». Тоді як Україна потерпала від «гострої фази» вторгнення російських військ, саме цей документ дозволив виграти час для модернізації армії, переозброєння і збереження тисяч життів, а зафіксована у документі лінія розмежування приблизно збігається зі станом справ на сьогодні.
Член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, депутат «Народного фронту» Андрій Тетерук вважає, що Україна за цей період суттєво зміцнила своє військо.
Наші Збройні сили, які отримали бойовий досвід, здатні зупинити будь-яку російську агресію на сьогодніАндрій Тетерук
«Наші Збройні сили, які отримали бойовий досвід, здатні зупинити будь-яку російську агресію на сьогодні, – сказав він у коментарі Радіо Свобода. – Те, що відбувалося впродовж останнього місяця – і Світлодарська дуга, і спроба загострити ситуацію під Авдіївкою, показали, що Росія вже не спроможна використовувати свої збройні сили як єдиний аргумент».
На думку депутата, вирішення конфлікту все ж лежить у дипломатичній площині, однак сильніша армія тепер слугує «якісним підґрунтям» для перемов.
Збережені життя, визволені заручники, накопичені ресурси, отриманий досвід, виснажений агресор – це не зовсім «глухий кут»Юрій Костюченко
Експерт із питань безпеки Юрій Костюченко у письмовому коментарі для Радіо Свобода зазначив, що Мінські угоди є «гібридним інструментом» у гібридному конфлікті, тому потрібно застосовувати інші критерії ефективності.
«Збережені життя, визволені заручники, накопичені ресурси, отриманий досвід, виснажений агресор – це не зовсім «глухий кут». Це, незважаючи на продовження обстрілів, загострень, навіть наявність поранених та вбитих, є запорукою розвитку і перемоги», – написав він.
До того ж, завдяки Мінському процесу українські державні інститути виробляють адекватну модель реагування на комплексні безпекові виклики, яку схвалюють всередині і за межами країни, а суспільство та громадянські інститути виробляють відповідну модель в умовах війни, стверджує Костюченко. За його словами, Мінський процес сприяє системним перетворенням в Україні, тоді як на міжнародному рівні він показав: для західних країн кремлівська інтерпретація поняття суверенітету пострадянських країн є незрозумілою і неприйнятною.
«Ніякого переозброєння не відбулося» – Жданов
«Мінськ не працює» – про це неодноразово заявляли Київ, Москва, Брюссель та Берлін; таку думку озвучують і співрозмовники Радіо Свобода сьогодні. Сторони конфлікту обвинувачують одна одну, а експерти зауважують, що час від часу «Мінськ» порушують усі гравці.
Усе, що є на сьогодні – це старе радянське озброєнняОлег Жданов
Військовий експерт Олег Жданов не бачить переваг цих мирних угод. Він стверджує, що кількість жертв обстрілів збільшується з кожним днем, а серед військових є тривожна тенденція до зростання кількості небойових втрат. В армії, за його словами, навички реального бою покращили на рівні ведення батальйону, тоді як у бригадах досі залишається радянський бойовий статут.
«Насправді ніякого переозброєння не відбулося. Усе, що є на сьогодні, це старе радянське озброєння, яке зняли зі збереження і привели у більш-менш технічно справний вигляд», – сказав Жданов.
Військовий інструктор Цві Аріелі зазначив, що за два роки можна було зробити значно більше для реформування армії.
Система управління військами і зв’язок – це головне, чого нам бракує – значною мірою лишилися такими, як і булиЦві Аріелі
«Закрили якісь дірки, відремонтували якусь техніку, призвали людей. Але система управління військами і зв’язок – це головне, чого нам бракує – значною мірою лишилися такими, як і були. Нове керівництво не прийшло, ті ж генерали, які розвалювали армію, ті ж некомпетентні воєначальники залишилися», – сказав він.
Директор департаменту міжнародних багатосторонніх відносин фонду «Майдан закордонних справ» Олександр Хара наголошує, що з юридичної точки зору Мінські угоди «в принципі не можуть працювати». Він зазначив, що угоди не вимагають від Росії ніяких компромісів, а Україну зобов’язують змінити Конституцію і територіальний устрій, а також повернути тимчасово окуповані території на умовах Москви.
Більше того, сторони трактують документ у діаметрально протилежний спосіб, стверджує експерт.
Росіяни кажуть, що слід виконувати цей пакет у цілому: поки ми будемо вас убивати, змінюйте Конституцію, робіть амністію, узаконюйте окупаційні адміністраціїОлександр Хара
«Росіяни кажуть, що слід виконувати цей пакет у цілому: поки ми будемо вас убивати, змінюйте Конституцію, робіть амністію, узаконюйте окупаційні адміністрації», – каже Хара. У тексті ж домовленостей комплекс заходів має нумерацію та вказівки до імплементації, наголосив він.
«У переговорах можуть з’явитися нові сторони» – Костюченко
Президент України Петро Порошенко неодноразово наголошував: «мінський підхід» до відновлення територіальної цілісності є «абсолютно безальтернативним».
Зокрема, 12 лютого під час зустрічі з президентом Словенії Борутом Пахором Порошенко вкотре наголосив, що для досягнення прогресу в переговорному процесі щодо політичного врегулювання на Донбасі мають бути виконані першочергові безпекові елементи Мінських домовленостей, передусім повне і остаточне припинення вогню та відведення важких озброєнь.
Однак форми й формати майбутніх перемов можуть зазнати змін, стверджують співрозмовники Радіо Свобода.
Зокрема, Юрій Костюченко пояснив, що така позиція керівництва держави не виключає збільшення кількості сторін у переговорах, а Андрій Тетерук запропонував у майбутньому долучати підписантів Будапештського меморандуму. Існує імовірність пошуку вирішення конфлікту на Донбасі й на поновлених переговорах у «нормандському форматі».
Про це домовилися під час телефонної розмови 7 лютого канцлер Німеччини Ангела Меркель та російський президент Володимир Путін, а міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив 9 лютого, що така зустріч може відбутися на полях «Великої двадцятки» 17 лютого.
Однак для успіху в дипломатії потрібно змінити сам формат перемов, сказав Олег Жданов. Він наголосив, що перш за все Україна повинна дати політичне визначення бойових дій на Донбасі: йдеться про «громадянську війну» чи про «збройний конфлікт із Російською Федерацією». У першому випадку західні партнери мали б триматися осторонь і сприймати Росію як миротворця, а у другому – ставитися до неї як до країни-агресора.
«Наша невизначеність у політичному плані послужила тому, що не було досягнуто ніякого результату Мінських домовленостей. Увесь світ – і Захід, і Вашингтон, і Москва в тому числі, чекають від нашого президента конкретики», – сказав Жданов.
Олександр Хара стверджує, що українська влада повинна офіційно визнати території Донбасу окупованими й ухвалити закон «про колаборантів».
«Лише повернення у правове поле дає підстави вимагати від українського суспільства консолідації та мобілізації, а від світової спільноти – чіткої оцінки», – переконаний експерт. За його словами, збройну агресію Росії проти України може зупинити або відсіч, або мирна угода після програшу України, або нездатність Росії продовжувати війну.
