Білорусь: кінець лібералізації, протести і репресії. Чи відновить ЄС санкції?

Мінськ – Білоруси зважилися на протест. Другий місяць поспіль у всіх регіонах країни відбуваються мітинги протесту проти зубожіння, економічної політики влади, які переростають у вимоги зміни уряду та президента, вільних виборів. Першопричиною протестів став так званий «податок на дармоїдів», який уряд президента Олександра Лукашенка наклав на людей, що не мають роботи. Але на захист своїх прав вийшли не лише безробітні, але й багато пересічних білорусів, які страждають від високих цін та низьких зарплат і неможливості займатися власним бізнесом. Олександр Лукашенко спочатку зробив крок назад, призупинивши дію свого декрету, але врешті повернувся до звичної політики репресій та залякувань.

Із середини лютого у Білорусі відбулося 20 масових акцій протесту в 17 містах. З початку березня в Білорусі було заарештовано понад 200 активістів опозиції, блогерів, журналістів та учасників демонстрацій проти так званого податку на дармоїдів. Десятки з яких отримали терміни ув’язнення до 15 діб.

Згідно з декретом президента Лукашенка, кожен офіційно непрацюючий громадянин країни повинен заплатити в бюджет близько 200 євро на рік. Після перших мітингів Олександр Лукашенко заморозив сплату податку до кінця року, але протестувальники домагаються повного скасування збору і від економічних вимог перейшли до політичних.

Люди хочуть роботи та вільних виборів

«Ні декрету номер 3, ні декрету номер 3, ми не раби!» – скандують люді у різних містах Білорусі.

Учасник акції протесту Григорій Дічковський з міста Пінська розповів Радіо Свобода, чому він особисто вийшов на майдан.

«Я працюю за 200 рублів (100 євро). Я людина з вищою освітою у галузі радіоелектроніки, я не можу влаштуватися на роботу, яка мені подобається. Закінчується контракт, і я не знаю, буду я працювати, чи ні. Я їздив працювати до Росії, у Балтику, Польщу. Так що, я усе життя маю їздити? У мене родина, двоє дітей, я їх не можу прогодувати. Я вже втомився їздити як заробітчанин. А потім ще кажуть, що я дармоїд. Дайте мені гідну роботу. Але в мене багато знайомих, які взагалі роботи не мають».

На питання, що ж потрібно тепер робити в Білорусі, Григорій Дічковський теж має свою відповідь.

«І справа ж не у декреті номер три, – зауважує він. – Будуть четвертий, п’ятий, шостий, сьомий декрет. Треба саму владу міняти. Треба визнати, що вона не вміє і не знає, як діяти, посварилася і з Росією, і з західними країнами. Треба міняти виборчу систему, скасувати право обиратися президентом більше ніж на 8 років. Такого немає в жодній країні, лише у Північний Кореї та, може, у якихось африканських країнах».

Випробовування курсу на лібералізацію

Після початку російсько-української війни, анексії Криму та інтервенції Росії на Донбасі Олександр Лукашенко злякався повторення подібного сценарію в Білорусі та пішов на послаблення репресій у внутрішній політиці, випустив на свободу політв’язнів, розпочав діалог із Заходом, який у відповідь скасував санкції проти білоруської влади. І ось два роки поспіль у Білорусі нікого не затримували на несанкціонованих мітингах, не арештовували, тільки штрафували. До парламенту вперше за довгий час потрапили два опозиційних депутати, появилися ознаки м’якої «білорусизації».

Але перше серйозне випробовування політики «лібералізації» виявилося небезпечним для цих досягнень.

Олександр Лукашенко перші два тижні протестів мовчав, а потім публічно дав вказівку МВС щодо приборкання «маршів недармоїдів».

«Найжорстокіша відповідальність за порушення. Зупиняти усякі спроби. Це не торкається людей, котрі хочуть на себе звернути увагу, і які потрапили у скрутну життєву ситуацію. Нам треба, як родзинки з булки, повиколупувати цих провокаторів», – заявив Лукашенко.

Проти організаторів та учасників акції протесту почалася хвиля дискредитації у державних ЗМІ, залякування кривавими подіями в Києві під час Революції гідності. Розпочалися масові арешти організаторів та активних учасників протестів. Увесь минулий тиждень тривав судовий конвеєр у Мінську, Гомелі, Могильові, Гродно та інших містах. За ґратами на 10-15 діб опинилися майже усі потенційні лідери протестів, опозиційні політики та популярні блогери, а також активісти руху анархістів, які беруть помітну участь у протестах.

Чи відновить Євросоюз санкції щодо офіційного Мінська?

Європейський союз з тижневою паузою виступив із засудженням нової хвилі репресій у Білорусі.

«Останні події в Білорусі наголосили на необхідності більш широкого процесу демократизації в країні. Повинна бути забезпечена свобода союзів та зібрань. Нещодавно затримані мирні демонстранти, в тому число журналісти, які висвітлюють події, повинні бути негайно звільнені», – йшлося у зверненні речника служби закордонної діяльності ЄС.

Паралельно ж у Мінську проводять зустрічі з Олександром Лукашенком представники ОБСЄ, окремих держав ЄС та МВФ. Білорусь розраховує на 3,5 мільярди американських доларів кредиту від МВФ – важелі для впливу на Мінськ є, але Захід не поспішає ними користуватися.

Провідні білоруські опозиціонери Андрій Санніков, Станіслав Шушкевич та Микола Статкевич вже звернулися до Європейського союзу з пропозицією відновити санкції щодо керівництва Білорусі до повного припинення репресій проти політичних і громадських активістів та незалежних журналістів. Натомість кампанія «Говори правду» у своїй заяві закликала ЄС не повертати санкцій, тому що це погіршить ситуацію з правами людини, негативно позначиться на економіці країни, а також зробить Білорусь ще більш залежною від Росії.

Залишається страх щодо російської агресії Кремля стосовно Білорусі – експерт

Литовський політолог Вітіс Юрконіс переконаний, що наразі Брюссель не готовий до повернення санкцій проти офіційного Мінська.

«Я думаю, що Євросоюз збереже спроби налагодження діалогу. Це видно вже зараз. У Мінську судять затриманих під час мирних акцій, а Лукашенко в цей же день зустрічається з європейськими чиновниками. Справа в тому, що у європейських політиків зберігається великий страх щодо російської агресії Кремля стосовно Білорусі. Цей страх підігрівається навчаннями «Захід-2017», наприклад. До того ж Брюссель не може дуже швидко реагувати на події, він дуже інертний. Ця інертність залишиться найближчим часом, тому, крім заяв, нічого очікувати від Євросоюзу білорусам не варто. Сам зміст відносин між Євросоюзом і Білоруссю мінятися не буде», – зазначає Юрконіс.

Наступна велика акція протесту проти політики Олександра Лукашенка запланована у Мінську на 25 березня. Спостерігачі побоюються сутичок демонстрантів із міліцією, побиття та масових арештів, що могло б підірвати спроби діалогу Мінська із Заходом та повернення до колишнього патрона – Москви, як це сталося після розгрому опозиції у 2010 році, вважає мінський політолог Арсеній Сівіцький.

«У силового блоку в уряді Білорусі є бажання зірвати діалог між Мінськом і Заходом, – зауважує політолог. – І протестні акції дають можливість для угруповання, яке намагається підірвати процес нормалізації відносин між Білоруссю і Заходом. Поки ситуація не критична, західні партнери не сприймають такі кроки білоруських силовиків як непропорційну відповідь. Тому підстав для повернення санкцій немає. Але існує ризик, що з цієї ситуацій зможуть скористатися угруповання у владі, які просувають жорсткий сценарій. Білоруські силовики традиційно орієнтуються на Росію. І тому погіршення білорусько-західних відносин буде на користь Росії, як це було у 2010 році. Тому що в такому випадку Росія зможе посилити свій вплив на Білорусь у всіх сферах».

Протести наростатимуть – політик

Протести наростатимуть, переконаний лідер білоруської партії лівих «Справедливий світ» Сергій Калякін.

«Для цього є багато причин, але найголовніша з них – це економіка. Поки я не бачу можливості у держави вирішити соціальні проблеми людей. Влада загнала країну та людей до глухого куту», – наголошує Калякін.

Білоруська економіка потрапила у рецесію через надмірні зв’язки з Росією, звідки Білорусь останнім часом втратила субсидії, енергоносії по пільгових цінах та ринки збуту для промислових і сільськогосподарських товарів.