«Ситуація для України небезпечніша, ніж торік» ‒ Курт Волкер про найближчі плани Путіна

В Україні 23 серпня стартувала «Кримська платформа», а Росія проводить масштабні військові навчання поблизу українських кордонів та на півострові. Чи можливі російські провокації в Азовському й Чорному морях наприкінці літа та на початку осені 2021 року? Як США та НАТО можуть допомогти Україні? Чи реалістичні ідеї про розміщення в Україні американських баз?

Про це Крим.Реалії розмовляли з американським дипломатом, колишнім спеціальним представником Державного департаменту США з питань України Куртом Волкером.

‒ Як ви думаєте, чи повинна Україна запросити Росію на «Кримську платформу»? В якому випадку? Можливо наступного року?

‒ Я вважаю, що Росію треба запросити тоді, коли вона погодиться повернути Крим.

«Путін може піти на багато що для ескалації конфлікту»

Курт Волкер – о возможной российской угрозе накануне 30-ой годовщины Независимости Украины

‒ Чи може Росія наважитися на провокацію в Чорному або Азовському морі, щоб зірвати саміт «Кримської платформи»?

‒ Так, я думаю, що ситуація дуже тривожна. Росія веде нерозважливу військову політику вже декілька років, але особливо ‒ цього року. Існує безліч варіантів, які Росія могла б реалізувати, особливо, якщо там відчують наснагу після виходу США з Афганістану. Так, наприклад, вони (російська влада ‒ ред.) можуть спробувати закрити Азовське море для комерційного судноплавства. Контролюючи Крим та російське узбережжя, вони можуть сказати, що все це ‒ російські територіальні води або що ходити там більше (на суднах ‒ ред.) небезпечно. Вони можуть зробити наземне вторгнення в напрямку Маріуполя. Вони можуть оголосити, що водні резервуари (Каховське водосховище та Північно-Кримський канал ‒ ред.), звідки раніше подавалася вода на Крим, за логікою мають бути приєднані до Криму, а потім можуть просунутися вглиб і захопити їх. Вони можуть зайняти ще більше районів Чорного моря, стверджуючи, що доступ туди закритий у зв'язку з невідкладними військовими потребами. Вони можуть визнати так звані «народні республіки» (угруповання «ЛНР», «ДНР», що діють на окупованій частині Донбасу за підтрики Росії ‒ ред.) незалежними державами. Путін може зробити безліч речей, спрямованих на ескалацію конфлікту, саме тоді, коли Україна відзначатиме 30-річчя Незалежності від Радянського Союзу.

‒ Торік ви говорили про те, що загроза російського вторгнення невелика.

‒ Я думаю, що ситуація цього року насправді небезпечніша, ніж була торік.

«Росія зараз не в тій ситуації, щоб закінчувати війну»

‒ Чи може Україна повернути території військовим шляхом, як Азербайджан у 2020 році (військова операція в Нагірному Карабасі ‒ ред.) та Хорватія у 1995 році (операція «Буря» в Сербській Країні ‒ ред.)?

‒ Я не вірю, що Україна має військовий потенціал для перемоги над Росією. Ми ж говоримо, що на Донбасі [перебуває] не група сепаратистів, а війська під командуванням Росії ‒ навчені та обладнані Росією сили, російська розвідка. Росія надасть їм усе обладнання й усі ресурси, необхідні для ведення бойових дій. Тому я не вірю, що Україна може або має намагатися перемогти Росію військовим шляхом. Це питання створення іншого тиску на Росію: щоб з плином часу, за допомогою санкцій і політичного тиску Росія вирішила закінчити війну. Але зараз Росія не в такій ситуації.

Угроза военного вторжения России выше, чем в прошлом году – Курт Волкер

«США можуть допомогти українцям з протиповітряною обороною»

‒ Чим можуть допомогти Україні союзники, зокрема Північноатлантичний альянс?

‒ Коли ми говоримо про «Кримську платформу», вкрай важливо приділяти увагу діям Росії. Якщо ніхто не говорить, якщо ніхто не показує пальцем на Росію і ніхто не говорить про порушення прав людини, які відбуваються в Криму, то це дає можливість Росії легко продовжувати робити те, що вона робить. Тому нам потрібно привертати увагу до цього, публічно й часто висловлюватися про дії Росії. Це перше. Друге ‒ це продовження санкцій проти Росії через захоплення Криму, через тривалу війну на Донбасі й через інші речі, які робить Росія. Нам потрібно продовжувати чинити економічний тиск на Росію.

‒ Як США могли б допомогти Україні?

‒ США могли б бути набагато активнішими в «мінському» та «нормандському» процесах. Я думаю, що з 2019 року США практично не брали участі там, і настав час відновити цю участь. Французи й німці, як і раніше, залучені (у «нормандський процес» ‒ ред.), але вони підходять до України й Росії з моральної точки зору, замість того, щоб розглядати Росію як агресора, а Україну ‒ як жертву. Я думаю, що США в цьому сенсі привносять ясність в обговорення й акцентують увагу на тому, що відбувається насправді.

США також можуть збільшити свою допомогу Україні у сфері безпеки. Раніше ми постачали ракети «Джавелін», протитанкові ракети, протиснайперські системи та радари. Нам потрібно постачати більше: для прибережної та протиповітряної оборони, для удосконалення засобів електронного зв'язку, протидії радіоелектронному спостереженню й радіоелектронній війні. Це все, чим США можуть допомогти українцям. Ми маємо збільшувати нашу допомогу в галузі безпеки.

І, нарешті, ми маємо бути партнерами України, разом вирішуючи такі питання, як реформування збройних сил, реформування міністерства оборони, боротьба з корупцією всередині країни, розбудова відносин України з НАТО та ЄС. Ми маємо бути партнерами в цих напрямках.

‒ Нещодавно український віцепрем'єр, міністр з питань реінтеграції (Олексій Резніков ‒ ред.) сказав, що добре було б розмістити в Україні бази США, наприклад, з протиракетними комплексами. Як думаєте, це можливо?

‒ Звичайно, можливо. Але я не думаю, що це ймовірно. Не думаю, що нинішня адміністрація захоче мати де-небудь нові бази США. Ми наразі у процесі виведення військ з Афганістану, Сирії, Іраку та інших країн. Я не думаю, що є бажання витрачати більше грошей на військові бази США в інших частинах світу. При цьому немає причин, через які ми не могли б цього зробити, якби український уряд запросив Сполучені Штати, а США були б готові. Ми могли б легко розмістити якусь тренувальну базу в Україні, якби ми теж цього захотіли.

Курт Волкер – о возможности размещения американских баз противоракетной обороны в Украине

Україна ‒ не Афганістан

‒ Деякі українські політологи порівнюють ситуацію в Афганістані з ситуацією, яка може скластися в Україні. Чи може Україна в майбутньому втратити підтримку США й залишитися наодинці з Росією та проросійськими бойовиками?

‒ Я ціную почуття втрати й відчаю, яке всі зараз мають з приводу Афганістану. Майбутнє, що чекає на афганський народ із талібами, ‒ справжня катастрофа, людська трагедія. Я не вважаю, що можна проводити паралелі з Україною. Ситуація відрізняється.

Україна ‒ це сильніше суспільство, це сильніша й згуртованіша всередині країна з відчуттям української ідентичності. Війна йде на невеликій частині України. Інша частина країни живе нормально, тому я не бачу загрози колапсу в Україні. Такого колапсу, як ми спостерігаємо в Афганістані.

«Міністр зі США на «Кримській платформі» ‒ гарний початок»

‒ На «Кримської платформі» США представляє міністр. Чому не приїхали держсекретар Ентоні Блінкен чи президент Джозеф Байден?

‒ Я згоден, що було б краще, якби приїхав держсекретар або хтось, відповідальний за зовнішню політику США. Це («Кримська платформа» ‒ ред.) ‒ явно зовнішньополітичне питання. Але зараз відбувається багато подій, і, як я розумію, напружені графіки (у перших осіб США ‒ ред.). В усякому разі, Сполучені Штати представлені членом уряду, що, на мій погляд, уже хороший початок.

‒ Як ви думаєте, чи стане «Кримська платформа» успішним для України заходом?

‒ Найголовніше ‒ не дати світові забути, що Росія захопила Крим, нахабно претендує на анексію території в результаті військового захоплення та крадіжки території в іншої країни. Росія хоче, щоб світ забув про це. Там хочуть, щоб світ продовжував це ігнорувати, і тому дуже важливо привернути увагу до того факту, що це все ще так. Тому тільки в цьому відношенні, я думаю, що вона («Кримська платформа» ‒ ред.) буде успішною.

‒ Байден та Зеленський зустрінуться у Вашингтоні 31 серпня. Як ви думаєте, чи можливо, що в результаті цієї зустрічі буде ухвалене політичне рішення й Україна отримає План дій щодо членства в НАТО?

‒ На жаль, я так не думаю. У НАТО занадто багато союзників, які не хочуть підтримувати отримання Україною ПДЧ. І я думаю, що всі союзники, включаючи США й саму Україну, погодяться, що сьогодні Україна не готова бути членом НАТО. Чого я дійсно хотів би, так це того, щоб США відклали в бік ПДЧ. Завдяки Комісії НАТО-Україна є всі інструменти, які може надати ПДЧ: є річний національний план, Україна проводить навчання з НАТО, вона присутня у штаб-квартирі Альянсу, бере участь у регулярному політичному діалозі в НАТО, отримує поради від членів НАТО з питань оборони, реформ та збройних сил.

Так що в ПДЧ немає нічого, до чого Україна ще не мала б доступу. Ми маємо припинити використовувати ПДЧ як засіб для блокування України й замість цього почати говорити про те, що Україні потрібно зробити, щоб бути повністю готовою (до членства в Північноатлантичному альянсі ‒ ред.) І мені подобається бачити, що США ‒ лідери в цьому процесі.

2 серпня голова комітету Сенату США з міжнародних відносин Роберт Менендес та 10 його колег з Естонії, Чехії, Ірландії, Латвії, Польщі, Великої Британії, Литви та України підписали спільну заяву, що засуджує угоду між США й Німеччиною про газогін «Північний потік-2». У ній представники 11 країн засудили російську агресію й закликали НАТО та ЄС надати Україні план для отримання членства.

‒ Чи потрібний США або самій Україні новий спецпредставник Держдепартаменту з питань України?

‒ Я думаю, що хтось має нести відповідальність. Це міг би бути чиновник в адміністрації. Коли Вікторія Нуланд була помічником держсекретаря (2013–2017 роки ‒ ред.), вона виконувала ці обов'язки. Не маючи іншої посади в адміністрації, я займався тільки цим питанням. Але потрібно призначити когось відповідальним. І ця людина має бути активною. Це означає не сидіти постійно у Вашингтоні, а їздити до Брюсселя, зустрічатися з НАТО, Європейським союзом, французами та німцями, брати участь у переговорах, їздити в Україну, зустрічатися там з офіційними особами та намагатися передати правильні послання Росії, а також зустрічатися з росіянами у потрібний час.

Курт Волкер ‒ американський дипломат, з 7 липня 2017 року до 27 вересня 2019 року, під час президентства Дональда Трампа, займав посаду спеціального представника Державного департаменту США з питань України. До цього, з 2008 до 2009 року, був постійним представником США при НАТО.​