Доступність посилання

ТОП новини

Чому поновили розслідування у справі щодо акції «Україна без Кучми»?


«Влада хоче показати, що усі, хто боровся проти попередньої кучмівської влади, є небезпечними», – заявив в ефірі Радіо Свобода народний депутат від НУНС Олесь Доній. Своїми міркування щодо відновлення слідства стосовно подій уже майже 10-річної давнини поділився також правозахисник Володимир Чемерис.

Поновлення справи 9-го березня (І)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:10:25 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Частина перша

Поновлення справи 9-го березня (ІІ)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:15:06 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Частина друга


– У році, що наступив, виповниться 10 років від дня, який увійшов в історію, як «події 9 березня».

Нагадаю, тоді у день народження Шевченка 2001 року біля Адміністрації Президента сталися сутички учасників акції «Україна без Кучми» з правоохоронцями. Якщо вірити слідству, то постраждалі були з обох сторін. І це стало приводом для початку першого в Україні політичного процесу, котрий завершився засудженням обвинувачених на різні терміни: від двох до п’яти років.

25 грудня 2002 року Голосіївський суд Києва оголосив вирок. І засуджені восьмеро з дев’яти вже на цей час відбули свої покарання, свої терміни. Усі, крім Андрія Шкіля, який зараз є народним депутатом, членом БЮТ.

На початку грудня 2010 року ГПУ почала наново допитувати фігурантів у «справі 9 березня».

Панове, чому це почали робити?

Володимир Чемерис
Володимир Чемерис:
По-перше, справа дійсно не закрита проти Шкіля. До цього можна прив’язати, встановити невстановлені особи, які мали причетність до організації подій 9 березня.

9 березня, як відомо, закінчується 10-річний термін, тобто закінчується термін давності, і прокуратурі треба поставити якусь галочку для цього всього: або закрити справу, або передати її далі, тобто просити позбавити депутатської недоторканності і так далі, довести її до суду.

Це формальний привід, хоча в контексті всіх цих масових порушень, кримінальних справ проти учасників так званого податкового Майдану можна оцінювати це як якийсь спосіб залякування. Тобто, якщо на весну всі передбачають новий сплеск соціальної активності, то, звичайно, це можна розцінювати як якийсь такий момент залякування.

Хоча я думаю, що він не подія насправді. У нас масово порушується свобода зібрань в Україні, але соціальна активність не зменшилася, навпаки, збільшилася, як ми бачили по подіях осені 2010 року.

Олесь Доній
Олесь Доній:
Я до вас у студію приїхав із суду, хотів сказати, а, власне, приїхав із судилища. Я був в Апеляційному суді. Де ухвалювалося рішення про продовження терміну ув’язнення, тобто, затримання знову на 2 місяці Юрія Луценка.

– Який був активним учасником акції «Україна без Кучми».

Олесь Доній:
Варто говорити зараз про систему, про систему політичних репресій і систему залякувань. І в цьому плані відновлення справи 10-річної давнини 9 березня є лише одним із гвинтиків, однією зі складових механізму політичних репресій, які зараз в Україні, і механізму залякування суспільства.

Влада хоче показати, що усі, хто боровся проти попередньої кучмівської влади, є небезпечними, і в разі чого до них застосовуватимуть ті ж самі методи, впритул до ув’язнення. Далі можна впритул діяти до відновлення1960-1970 років. В нас же дисиденти не всі досиділи свій термін ув’язнення
Влада хоче показати, що всі, хто боровся проти попередньої кучмівської влади, кучмівського режиму і зараз залишається в опозиції, є небезпечними, і в разі чого до них застосовуватимуть ті ж самі методи, впритул до ув’язнення, як це зараз зроблено із тим же Луценком. Така загроза є і над іншими. Я думаю, що «справа 9 березня» не поодинока.

Теоретично, якщо довести до абсурду, можна відновити ще справи, коли ми боролися за незалежність наприкінці 1980-их – на початку 1990-их. Адже ми тоді боролися проти СРСР. Російська Федерація визнала себе спадкоємницею СРСР. Нинішня влада зараз визнає себе повністю васалом Кремля, васалом російської влади. Відповідно все, що ми боролися проти Москви, проти Союзу, то для нинішньої влади це є зло. Теоретично можна навіть за це боротися.

А далі можна впритул діяти до відновлення1960-1970 років. Бо в нас же дисиденти не всі досиділи свій термін ув’язнення. Тобто, йде механізм залякування, який доводиться до абсурду. І «справа 9 березня» - це просто одне з абсурдівських елементів.

– Пане Доній, Ви не підкидайте ідею, бо є ось справи за те, що забивали кілки між гранітними плитами на Майдані. Ви, як учасник студентського голодування на граніті, теж кілки забивали.

Олесь Доній:
Я не просто учасник. Так, я це замислив, придумав, керував разом ще з двома співголовами. Але повністю виписував всю акцію я особисто.

Більше того, кілки, які забивалися 2 жовтня 1990 року, я замовляв за місяць перед тим, як не дивно, на заводі «Більшовик». Спеціально замовлялися, одним із інженерів робилися. І цей приклад, який ми свого часу показали, він використовувався…

– Що вписався між гранітними плитами.

Олесь Доній:
Ми не псували гранітних плит. Але при всьому тому, можна доводити до абсурду. Боротьбу за незалежність можна розглядати з точки зору пошкодження соціалістичного майна.

– Панове, ви люди, які знають, як розвивався цей рух спротиву в Україні протягом усіх років незалежності. Він пройшов такі форми, які були 9 березня, і пройшов форми Майдану-1 і Майдану-2, як його називають, де українці, які висловлювали свою незгоду з чимось, що відбувалося в країні, продемонстрували, що все може відбуватися в абсолютно мирний спосіб.

Як ви вважаєте, наскільки доленосною чи потрібною є ось така форма боротьби, форма боротьби, яка вписується в існуючі правові рамки?

Володимир Чемерис:
На суді, коли мене попросили давати свідчення про тих, хто організував бійку під час 9 березня, я сказав: це Президент Леонід Кучма, глава адміністрації Володимир Литвин і міністр внутрішніх справ тодішній Кравченко
У «справі 9 березня» є дуже багато чого неясного. Власне, чому відбулися зіткнення, і яка роль в цьому дуже багатьох людей? Наприклад, на суді, коли мене попросили давати свідчення про тих, хто організував бійку під час 9 березня, то я сказав: я назву вам цих людей (їх на той момент я знав трьох): це Президент Леонід Кучма, глава адміністрації Володимир Литвин і міністр внутрішніх справ тодішній Кравченко.

– У Вас були докази? Які докази Ви наводили?

Володимир Чемерис:
Більше того, ще б хотілося знати роль тодішнього полковника, тодішнього заступника міністра внутрішніх справ Олександра Савченка, який безпосередньо керував діями міліції, «Беркута», який прямо там перебував. І це зафіксовано на відео, яке зняв покійний Тарас Процюк.

З цієї точки зору, хотілося, звичайно, знати, що то за невстановлені особи, які спровокували події 9 березня? З таким зверненням ми звернулися, в тому числі і Ярослав Зайченко, і Ігор Мазур , і я особисто тоді про це говорив з тодішнім міністром внутрішніх справ Луценком (це вже в 2005 році), про те, що необхідно встановити. Це звернення було проігнороване. Так само було проігнороване наше звернення до тодішнього голови СБУ Олександра Турчинова.

В 2005 році. Було не зроблене те, що вимагала і громадськість, і самі хлопці, тобто реабілітувати тих людей, які отримали відповідні терміни за події 9 березня
На той момент, коли очолювали ці силові відомства люди, які прийшли з помаранчевих, тобто з тих людей, яких ті хлопці, які відсиділи від 2 до 4 років у в’язниці і привели до влади, могли б вчинити деякі речі. Наприклад, дорозслідувати вже справу в 2005 році. Тоді її або вже закрити, або далі. На жаль, цього всього не було зроблено. Так само було і не зроблене те, що вимагала і громадськість, і самі хлопці, тобто реабілітувати тих людей, які отримали відповідні терміни за події 9 березня.

– Пане Чемерис, чи я правильно розумію, що Ви й надалі залишаєтеся на такій позиції, що події 9 березня були спровоковані, а акція сама носила мирний характер?

Володимир Чемерис:
Безсумнівно. В принципі єдині, кому не були б вигідні саме сутички 9 березня, то це були учасники акції. Адже саме після цих подій весь протестний потенціал пішов на спад.

– У нас на зв’язку є Руслан Зайченко, який був одним з тих восьми, хто відсидів у в’язниці після подій 9 березня.

Пане Зайченко, Вас уже викликали на допит у грудні чи, може, на початку цього року?

Руслан Зайченко:
Я сьогодні був на суді у Луценка. Наша справа була шита, як кажуть, білими нитками, а тут взагалі дурнуватішого прокурора я не бачив
Наприкінці минулого року викликав слідчий ГПУ, викликав по справі Андрія Шкіля, справа якого виведена в окреме провадження у зв’язку з тим, що він є народним депутатом.

Я сьогодні був на суді у Луценка. Наша справа була шита, як кажуть, білими нитками, а тут взагалі дурнуватішого прокурора я не бачив… Напевне, що всі потім відмовилися. Але це настільки принижує нашу державу. Принижує так само, що наші не використовують.

Не пам’ятаю, хтось нещодавно говорив, що, буцімто, Юра давав якісь не ті покази проти нас. Я, детально вивчивши всі томи нашої справи, не пам’ятаю, щоб суттєве щось говорив проти нас.

– Пане Зайченко, а чим Вам пояснили, що поновили розслідування у цій справі?

Руслан Зайченко:
Справа Андрія Шкіля виведена в окреме провадження
Проти нас справу не поновлювали. Справа Андрія Шкіля виведена в окреме провадження і не закривалася.

– Тобто, Вас допитували у справі Андрія Шкіля щодо подій 9 березня?

Руслан Зайченка:
Ми проходимо як свідки його дій 9 березня. Зрозуміло, що жодних
Ми проходимо як свідки його дій 9 березня. Зрозуміло, що жодних показів ми не давали. Це непристойно
показів ми не давали. Це насамперед непристойно, Ви розумієте.

– Панове, наскільки є виправданими акції, які проходять у правовому полі? Наскільки вони є корисними? Чи справді вони можуть мати вплив на зміну загальної ситуації в Україні?

Олесь Доній:
Абсолютно справедливо, що акції 9 березня були спровоковані засланими провокаторами. У нас немає конкретних доказів, що вони були зі спецслужб, але очевидно, що коли переглядають документальні хроніки, то видно, що люди не з організацій, які брали участь у цих демонстраціях, які накривали себе якимись чорними хустками, вони починали закидати міліцію камінням. Для чого це робилося? Щоб дійсно спровокувати зіткнення.

Акції 9 березня були спровоковані засланими провокаторами. Завжди спецслужби можуть заслати агентуру, щоб дискредитувати акції протесту
Коли Ви говорите про правове поле, Ви повинні розуміти, що завжди спецслужби можуть заслати агентуру, щоб вивести з будь-якого поля для того, щоб дискредитувати і демонстрантів, і акції протесту, щоб спровокувати репресії.

У цьому плані ще раз хотів би повернутися до того, що сказав Володимир. На жаль, за цей час не була проведена люстрація, не лише окремих провокаторів не було виявлено, які заслані спецслужбами, а й тих, хто ними керували. Він називає прізвище Савченка.

Здається, 15 числа починалися акції всі, коли Володимир вийшов з Михайлом Свистовичем на Майдан Незалежності, а ми тоді в той же день вийшли на Червоноармійську до Палацу «Україна». Там у нас були зіткнення фізичні з цим Савченком.

Але питання не про конкретних міліціонерів, чи потрібно їх люструвати, чи ні, а питання про агентуру спецслужб, яка ще з радянських часів, на жаль, залишалася. Як тоді в керівництві НРУ, як тоді в керівництві націонал-демократичних партій, і досі вони там працюють і серед депутатів, і серед політиків. І тоді стане зрозуміло, чому у нас, скажімо, опозиція не хоче об’єднуватися, чому у нас деякі кроки опозиціонерів проявляються чомусь абсолютно на користь владі. Здається, людина в націонал-демократичній партії навіть очолює якусь структуру, а реально вона робить все на шкоду українській справі. Не було люстрації.

От зі мною в НРУ в правлінні було кілька осіб. У мене немає доказів, що вони належали до КДБ, немає, але є конкретний факт, що ці люди потім в один момент поміняли орієнтацію з націонал-демократичної на проросійську і почали підігрувати Партії регіонів. Це стосується, наприклад, Олександра Лавриновича, який був зі мною в центральному проводі НРУ, Лариси Скорик, Сергія Головатого, Сергія Конєва. Раптово вони перейшли на той бік. А той бік зараз – це не просто «вісь зла», це проросійський напрямок, проти якого в принципі НРУ і виступав. Чому вони так зробили?

Ми маємо лише один приклад - В’ячеслав Піховшек, який зізнався, що він був засланий КДБ для руйнації студентського руху. А скільки таких людей не зізналося, скільки людей спеціально намагалися пролізти в керівництво для того, щоб дискредитувати опозиційний рух і досі це роблять.

– Оскільки в нас немає у студії тут тих людей, яких Ви називали, ми, можливо, їх будемо запрошувати в ефір, і ці дискусію можна буде продовжити.

Я лише нагадаю бік влади, який задекларований у певних тезах, які повідомив Президент у своєму зверненні до народу. І найближчі керівники його. Вони кажуть про те, що вони прагнуть реформувати Україну, модернізувати її, стабілізувати це суспільство, вони хочуть, щоб люди розуміли, що те, що вони роблять, то це на благо народу. І вони сподіваються, що те, що є зараз судові процеси проти людей, які вже зараз в опозиції, то це відбувається, як вони кажуть, лише як боротьба з корупцією.

Олесь Доній:
За що сидів Микола Горбаль, за що сидів В’ячеслав Чорновіл? Їм не політику «шили», їм «шили» зґвалтування. Влада постійно буде шукати який-небудь кримінал для того, щоб засудити політичних опонентів
Ви пам’ятаєте, за що сидів Микола Горбаль, політв’язень, і за що сидів В’ячеслав Чорновіл? Їм не політику «шили», їм «шили» зґвалтування. Влада постійно буде шукати який-небудь кримінал для того, щоб засудити політичних опонентів.

– Історично відомий для України спосіб.

У нас є слухач.

Слухач (переклад): Я пенсіонер. Я отримав сьогодні газету, де написано, що трикімнатна квартира буде коштувати ще на 120-140 гривень більше. Виходить, що влада про нас дуже думає, щоб скоріше відходили у потойбіччя, щоб менше повітря вбирали.

Як ми можемо боротися, якщо вони заборонили виходити на демонстрації і протестувати? Це також відгомін вашої справи.


Володимир Чемерис: Вони не можуть нам заборонити виходити на мітинги, демонстрації, бо це право записано у Конституції, стаття 39. Так що у нас є масові порушення свободи зібрань, принаймні в цьому році вони виросли. За минулої помаранчевої влади вони також були, тоді також розганялися мітинги, перекривався Хрещатик.

Але питання в тому, що все це і навіть ці порушені справи щодо плитки на Майдані, і щодо поновлення так званої «справи 9 березня» не злякають людей. Попри всі ці порушення ми бачили, що в жовтні студенти вийшли на вулиці не тільки Києва, а й Сімферополя і ще 14 міст обласних центрів України і добилися, щоб була скасована постанова Кабміну про запровадження платних послуг в університетах. Практично по всій Україні вийшли підприємці і добилися, щоб було застосоване вето до Податкового кодексу. Зараз у нас на черзі і підвищення комунальних тарифів, і пенсійна реформа, і Житловий кодекс, і Трудовий кодекс.

Я певен, що ця соціальна активність не спаде, а навпаки, вона збільшиться. І попри все ми бачимо, коли люди виходять на вулиці, то влада нічого не зможе зробити, вона змушена піти на поступки.

Єдине, що нам, звичайно, треба пам’ятати, що нам не треба задовольнятися якимись конкретними поступками, відміни постанов чи окремих законів, чи кодексів, а прагнути до зміни систем, тієї системи капіталізму, яка зараз існує в Україні.

– Чи можливо якось уберегтися від провокацій, коли збирається багато людей?

Олесь Доній:
Ми виводили 100-тисячні демонстрації, мітинги, і в жоден день жодного нашого мітингу і демонстрації жодна палиця чи каменюка не полетіли ні в шибку, ні в машину
Технологічно, безперечно теоретично можливо. І скажу це як людина, як організатор акцій Студентської революції на граніті. З 2 по 17 жовтня ми виводили 100-тисячні демонстрації, мітинги, і в жоден день жодного нашого мітингу і демонстрації жодна палиця чи каменюка не полетіли ні в шибку, ні в машину. Тобто, теоретично це можливо.

Але з іншого боку, зрозумійте, що якщо влада без морального порогу, вона може застосовувати будь-які засоби, вона може спровокувати бійку між своїми, а іноді їм цього не потрібно.

Нагадаю, що 9 березня відома справа про бійку біля Адміністрації Президента, по якій була кримінальна справа, менш згадується про те, що в той же день були масово затримані українські студенти просто за те, що вони розмовляли українською мовою, мали вишиванку, мали синьо-жовтий прапор.

Нагадаю, що в акціях «України без Кучми» було три структури. Перша структура, яку власне ініціював і створив Володимир Чемерис,– УБК. Потім Юлія Тимошенко. Це Форум національного порятунку. А третю створили колишні студентські ватажки. Ми створили всеукраїнський громадський рух опору «За правду!»

Так, власне, 9 березня були збори цього руху і кількасот студентів затримали на вокзалі, клали обличчям на асфальт, на підлогу. І ознакою затримання було – українська мова і вишиванка. Для цього навіть ніяких провокацій не було потрібно.

Тобто, ще раз кажу: якщо у влади немає морального порогу, то вони можуть нічого не вигадувати.

Ще раз нагадаю. Зараз було просто судилище в Апеляційному суді. Здавалося б, юридичних підстав для затримання ще раз Луценка не було, а їм не потрібно було підстав.

– Нагадаємо, що у цьому суді розглядалася скарга на те, щоб змінили запобіжний захід, і Юрія Луценка відпустили. Він брав участь у засіданні, але суд вирішив залишити його під вартою.

Олесь Доній:
Так, як найбільшого злочинця, його охороняли 13 міліціонерів. Нагадаю, що і Чикатила, і Онопрієнка, вбивць людей, охороняли по 2-3 міліціонери. А тут був найбільший злочинець!

– Ви казали про моральні пороги. Ви розумієте, економічна криза ці пороги змінила і в самій Європі, тому що люди протестують проти скорочення соціальних видатків.

І у Франції, і в Німеччині, і в Греції, і в багатьох інших країнах Європи влада реагує на це у встановлений у них спосіб. І цей спосіб часто може видаватися надзвичайно жорстким.

З іншого боку, у нас є досвід Росії і Білорусі, і є заяви лідерів цих країн до європейців, які звинувачують їх у тому, що там були перевищені якісь норми, а ті кажуть: ви спочатку у себе розберіться.

Що у нас в Україні? Як Ви думаєте, який влада вибере сценарій?

Олесь Доній:
Вона вже вибрала. Окрім побиття депутатів, окрім відновлення справ, б’ють вже журналістів у Донецьку, б’ють дружину донецького ректора, тому що він неугодний для Міносвіти. Тобто, це тотальні репресії, які дійдуть до кожного громадянина.
  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG