Гості «Вашої Свободи» Володимир Поліщук, начальник управління зв’язків із громадськістю МВС; Валерій Бевз, голова парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Інна Кузнецова: У Києві міліція посилила патрулювання вулиць після позавчорашньої стрілянини у торгівельному центрі «Караван» у зв’язку зі вбивством там трьох охоронців.
Чи можуть люди почуватись безпечно у Києві і у всій Україні?
Пане Поліщук, що вдалося з’ясувати? Чи встановлено особу вбивці? Бо інформація надходить різна. Вчора міністр внутрішніх справ сказав на відкритті виставки про зброю, що особу встановлено. Після того з’явилася інформація про те, що міліція не знає, хто це.
Володимир Поліщук: Пані Інно, по-перше, хочеться виконати доручення міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка і висловити щирі й глибокі слова співчуття родинам загиблих охоронців, а також побажати швидкого одужання четвертому охоронцеві, якому, на щастя, вдалося вижити у цій стрілянині, у цій трагедії.
І стосовно заяви міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Учора він відкривав виставку «Зброя та безпека». І, звичайно, питання, які ставили журналісти, зокрема стосувалися і розкриття, того, як триває розслідування порушеної кримінальної справи оболонським райуправлінням щодо стрілянини у цьому супермаркеті.
Міністр сказав, що є людина, яка за зовнішніми ознаками дуже схожа на того (не знаю як сказати?) вбивцю, цього нелюда, який убив трьох охоронців у магазині. Знаєте, є категорія «підозрюваний», «обвинувачений». Це юридична категорія.
– Тобто, є людина затримана?
Володимир Поліщук: А є людина, яка схожа була зовнішньо. Відразу відділ зв’язків з громадськістю київської міліції розповсюдив і фотокартку, і певний відеоряд цієї людини у всіх ЗМІ: в інтернеті, на телебаченні. І, звичайно, міліція проводила і проводить комплексні заходи щодо розкриття цього злочину.
Одна людина була дуже схожа. Просто, як брат-близнюк. Тому зараз цю людину шукають, з’ясовують її особу, потім перевірять, проведуть певні експертизи, знімуть відбитки пальців, порівняють ці відбитки пальців з тими відбитками, які залишив злочинець на місці скоєння злочину, тоді вже стовідсотково можна буде казати, що це саме та людина.
– Однак у пресі поширена інформація про те, що ця людина, можливо, кілер, пов'язаний з бандою Дікаєва, інші – що це психопат, ще інші – що це співпраця мало не з російськими спецслужбами, і цю людину потрібно вже шукати в Російській Федерації.
Володимир Поліщук: На жаль, працівники міліції не можуть собі дозволити поширювати будь-які чутки. Але журналіст має право на різні версії. Я думаю, що у Департаменті карного розшуку, у працівників міліції і оперативників, які зараз розслідують цю кримінальну справу, є ще більше різних версій, навіть які зараз не публікуються і можуть здаватися ще більш фантастичними.
Але наразі жодної інформації, що ця людина має стосунок до Дікаєва або до банди Дікаєва, або те, що вона телефонувала до міліції і повідомляла про замінування вокзалу для того, щоб відвернути увагу міліції і сили міліції, поки вона буде втікати, інша інформація, якої зараз дуже багато з’являється в інтернеті, поки що не підтверджується жодним нашим джерелом в оперативних службах.
– З чим можна пов’язувати такі дії?
Володимир Поліщук: На всі запитання можна буде відповісти згодом, коли людину затримають і доведуть її причетність до цього злочину, суд визнає його винним у цьому злочині, тоді все стане зрозуміло, я думаю. Дай Боже! І на цьому суді будуть присутні і ваші кореспонденти Радіо Свобода.
Але людина, яка має проблеми з законом, мабуть, що він має їх, тому що він не хотів зустрітися з працівниками міліції, яких повинна була б викликати вже охорона цього гіпермаркету. Те, що він зі зброєю і вчиняє дрібну крадіжку – взагалі дуже дивна поведінка цієї людини.
Тому всі ці обставини будуть вивчати психологи. Але на всі запитання можна буде відповісти згодом, тільки пізніше.
– Пане Бевз, як Ви думаєте, з чим може бути пов’язане вбивство трьох людей у торгівельному центрі?
Валерій Бевз: Для мене взагалі-то дивина, що ми сьогодні версії будуємо, розкриваємо злочини у студіях радіо і телепрограм. Для того є відповідні державні органи, державні структури, які мали б цим займатися. Ми розкриваємо злочин, не маючи на руках абсолютно ніякої доказової бази, не маючи матеріалів, не маючи висновків експертів, фахівців і таке інше.
Мені здається, що треба віддати це на відкуп все-таки правоохоронцям. Це перше.
Що стосується того, чи пов’язане, чи не пов’язане, то, напевне, безпека людини, безпека держави – це взагалі двосторонній рух. Коли сьогодні говорять про те, що правоохоронцям довіряють тільки 4% громадян нашої країни, то мали б говорити і про інше, про те, що на звернення до громадян, чи готові ви свідчити у справі, свідком якої стали, теж тільки 4% сказали «так». Тоді, як у Європі цей відсоток сягає 74%. Але навіть і там з’являються «брейвіки».
Так що у будь-якому випадку, чим більша довіра суспільства до правоохоронної системи буде, а з іншої сторони, чим більше правоохоронна система буде берегти свою честь, гідність, чесність, тим, напевне, буде вищим рівень безпеки як держави, так і кожної людини.
У цьому конкретному випадку суб’єкт, як професіонал кажу, доволі цікавий. Але от які в нього були психологічні причини,які були механізми, які його штовхнули на цей злочин, це покаже тільки розгляд конкретної кримінальної справи у суді, якщо злочинець буде встановлений, буде притягнутий до кримінальної відповідальності.
– Власне, журналісти і не беруться з’ясовувати особу вбивці. Але журналісти беруться з’ясовувати те, чи люди безпечно можуть почувати себе у місті, в країні?
Ми проводили опитування на вулицях Києва, наскільки цей випадок вплине на те, чи можуть люди почуватися безпечно. Послухаймо, що вони кажуть.
Респондента: Поки що такого відчуття незахищеності немає. Звісно,
неприємно, що такі інциденти трапляються.І співчуття тим людям, які втратили своїх родичів.
Респондент: Чесно кажучи, я не відчуваю себе небезпечно. Просто мені це не приходить у голову, що, можливо, хтось може зайти і стріляти в мене.
Респондента: Я якось про це і не думала. Крім того, у такому віці я більше вдома буваю, аніж десь. Так що, щоб я дуже боялася, так ні. Але, звичайно, такий факт насторожує.
Респондента: Ну, звичайно. Я просто намагаюся про це не думати і думати про те, що зі мною цього не станеться.
Респондент: Одним інцидентом обмежитися не можна, тому що ніхто не знає, що може далі трапитися.
Я, слава Богу, в охороні не працюю і особливої ніякої уваги до себе не привертаю. Так, доволі безпечно себе почуваю. Хоча й живу на Троєщині.
– Отакі думки киян. Можливо, це короткий зріз того, що є. Може, інші люди думають інакше, бо у торгівельному центрі стало набагато менше покупців. Менше людей приходить туди у ці дні.
Чи повинна міліція якусь роз’яснювальну роботу проводити? Що має бути далі, щоб люди почувалися безпечно?
Володимир Поліщук: Ваше опитування на вулиці підтверджується також і соціологічними опитуваннями, які проводили різні рейтингові групи і інститути соціологічних досліджень. І з останніх наших. Харківський інститут ще не оприлюднював свої результати, але він по всій Україні проводив соціологічне дослідження. Це стосувалося ступеня захисту населення і ступеня довіри до міліції.
Хочу сказати, що найперше, що хвилює людей, то це економічні проблеми, як вони виживуть у певних ситуаціях, як їм заробити. А от питання щодо безпеки на вулиці, безпеки в супермаркетах, в інших громадських місцях стоїть, якщо я не помиляюся, за 20 пунктом небезпеки.
Якщо порівняти статистику кримінальних злочинів, які вчиняються в нашій країні і іноді в тих країнах, які ми вважаємо надто демократичними, у деяких штатах Америки набагато більший рівень злочинності, ніж у тому ж самому Києві. І люди це відчувають, що у нас ситуація доволі стабільна. Втім, з’являються отакі нелюди, які вчиняють такі жорстокі вбивства. І це, звичайно, повинно хвилювати і суспільство.
– У даному випадку це і хвилює суспільство.
Володимир Поліщук: І певні висновки має робити й міліція. І вже міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко казав, що потрібна якісна, експертна оцінка дій охоронців.
– Ми маємо запитання радіослухача.
Слухач (переклад): Інформація для роздумів. Я живу на Юрія Кондратюка і постійно ходжу в «Караван». Так ось, місяць тому (тут поруч у нас ліс) і охорона «Енергопола», де будується міністерський комплекс, може це підтвердити, була стрілянина початок на першу ночі з ПК. Особисто я чув п’ять вистрілів. А три місяці тому була стрільба з АКМ ціла черга.
– Була стрільба!
Слухач: А міліція у нас тільки ганяє стареньких бабусь із базару! Більше нічого.
От вам я говорю конкретні факти, тому що в мене тут на вулиці Юрія Кондратюка «зеки» поселилися, які відсиділи.
– Ми зрозуміли занепокоєння радіослухача.
Володимир Поліщук: Може, сам стріляв або був учасником.
Ви знаєте, хуліганські дії іноді… У нас великий мегаполіс,Київ. Бувають випадки, коли хтось застосовує зброю. Як правило, це травматична зброя. І потім це стається під час «розбору польотів» незначних ДТП, спроби довести одне одному хто «крутіший» насправді. На жаль, іноді люди використовують так звані пристрої для відстрілу гумових куль. І це також дуже резонансно. Про це стає відомо ЗМІ. І ми жодним чином не приховуємо ту ситуацію, яка є.
Але якщо насправді сказати, то не треба себе так уже сильно ганьбити і казати, що в нас усе так погано.
– Маємо ще запитання з мережі «Фейсбук»: «Чи підтримуєте ініціативи окремих депутатів і політиків дозволити українцям мати зброю?».
Володимир Поліщук: Учора тільки в ефірі одного з телеканалів я був разом з головою української організації власників зброї з Георгієм Чайкіним, також у нас була певна дискусія. Ця дискусія довготривала.
Треба, щоб до цього долучилося суспільство, треба роз’яснити суспільству наслідки того, якщо в кожної людини буде можливість купити, використовувати, зберігати зброю, тоді, мабуть, треба суспільству довести, що таких випадків буде більше. Мені так здається. Що випадків, коли буде стрілянина в якихось навчальних закладах, як ми іноді з-за кордону чуємо репортажі.
І для того, щоб ввести зброю до вільного обігу, треба провести дуже велику комплексну роботу: роз’яснювальну, навчальну. Вже вчити людей, мабуть, з дитячого садка те, що ти маєш право себе захистити, але також ти не повинен перевищити певні межі самооборони, щоб потім не став ти сам злочинцем.
– Пане Бевз, наскільки Ви підтримуєте ініціативи окремих політиків дозволити українцям мати зрою?
Валерій Бевз: Негативно! Зразу скажу. Поліщук абсолютно кваліфіковано дає пояснення.
Уявіть собі, в нас сьогодні більше ніж мільйон одиниць зброї на руках у населення,понад 8 тисяч тонн вибухівки на складах у країні зберігається, 8 тисяч засобів ініціювання. Це все має бути серйозно обліковане і контрольоване. На руках у населення понад 85 тисяч тільки нарізної зброї. А це не мало, не багато – майже 10 повноцінних дивізій!
Розумієте, що у такому випадку просто, вибачте за сленг, зброя розповзається по руках. Хіба нам мало таких випадків?
Поліщук може сказати, скільки фактів застосування зброї, причому неправомірно, впродовж року відбувається у нас у країні. І сьогодні з тим рівнем менталітету, культури, свідомості, відповідальності давати ще зброю в руки – це безвідповідально!
– Ще одне запитання з мережі «Фейсбук»:» «Ситуація в «Каравані» нагадує сценарій з бойовика: кілька пограбувань банків, які відбувалися не так давно. Складається враження, що злочинці якраз і використовують схеми, побачені у фільмах. Чи можливо боротися з таким кіношним впливом?»
Що Ви думаєте, пане Бевз?
Валерій Бевз: Зрозуміло всім сьогодні, що, безумовно, та інформація, яка циркулює взагалі у тому чи в іншому суспільстві, певною мірою впливає на свідомість, на дії, вчинки тих чи інших осіб у тій чи в іншій сфері. Це однозначно.
Але знову ж таки я підтримую Поліщука, що все-таки у нас існує така наука, як кримінологія, яка передбачає перш за все профілактику, попередження, запобігання злочинам.
Ми за цих 20 років дещо втратили цю сферу. У свій час серйозно цією наукою та й практикою з цієї точки зору в правоохоронних органах займалися серйозно. На цьому етапі ми тільки втратили, і нам треба повертатися, тому що якраз через роз’яснювальну роботу, у тому числі й правоохоронців, можна певною мірою запобігати тим проявам, які ми маємо, які ми сьогодні обговорюємо.
– Що для цього потрібно зробити?
Валерій Бевз: Для цього треба не просто говорити про реформи, а реформувати свідомість. А для цього треба розпочинати, напевне, з дитячого садка.
– А працює міліція у дитячих садочках чи у початковій школі з профілактичною роботою?
Володимир Поліщук: Звичайно, міліція працює. У нас є навіть спеціальна міліція. Це кримінальна міліція у справах дітей. Вона саме опікується цією категорією малолітніх, неповнолітніх дітей, тих дітей, які можуть стати на злочинний шлях або на шлях правопорушення, власне, робить усе, щоб ці діти виховувалися у сім’ях. І ніяких навіть спроб стати на злочинну дорогу у них не було.
Я знову кажу про перебільшення оцінки ситуації сьогоднішньої. І хочу подякувати пану Валерію за те, що він свого часу разом з іншими правоохоронцями змогли побороти ту ситуацію, яка була у пострадянському суспільстві, яку режисер Станіслав Говорухін охарактеризував, назвавши цей час після перебудови «кримінальною революцією». І тоді за рік було, якщо я не помилюся, у 5 разів більше вбивств, ніж, наприклад, минулого року чи позаторік. Ви уявляєте, який стан криміногенної ситуації був?
Учора ми вітали з 75-річчям також нашого радника МВС Василя Васильовича Дурдинця. І вставали ветерани, колеги пана Валерія, розповідали про ті часи.Дуже багато зробила міліція 1990-их років, сучасна міліція, щоб у нас спокійно жилося.
– Запитання ще одного слухача.
Слухач: Чому міліцію сьогодні бояться? Це коли б’ють опозицію, а тим, хто за Партію регіонів, дають право мітингувати і ще їх охороняють, наша доблесна міліція. Це коли в кожній раді, в державній адміністрації є бандитські «смотрящі», вони не ховаються, вони сидять в окремих кабінетах, і їх бандитську діяльність, яка обкрадає нас, народ, «кришує» та ж доблесна міліція. Це коли бандитів звільняють від відповідальності, бо вони за нашу владу, а наших синів роблять злочинцями. Тому бандити й почувають себе безвідповідально і не бояться покарання.
Володимир Поліщук: Трошки питання заполітизоване. Але я вчора також їхав на один опозиційний, можна так його назвати, телеканал. І також подивився статистику минулих років. Ситуація криміногенна стабільна. І навіть за часів Помаранчевої революції, 2009 рік, я звернув увагу на тяжкі і особливо тяжкі злочини, то вони були на 8% більше, ніж у наступному, 2010 році.
Тому казати, що хтось приходить до влади, якісь злочинці, хтось когось міняє, то це буде перебільшення. Все суспільство повинне боротися за спокійне життя.
От пан Валерій згадував, що 74% закордоном людей, які дійсно бажають допомагати поліції у розкритті злочинів, в нас іноді спрацьовує інша психологія: «моя хата скраю, я нічого не знаю». Навіть колеги мої, журналісти, які потрапляли в певні ситуації, були свідками, коли затримували розповсюджувача наркотиків, він тримав у себе вдома наркопритон, а наступного дня мені телефонували і казали: пане Володимире, а ви знаєте, щось мені не хочеться бути свідком у цій справі, якісь майбутні у мене проблеми будуть.
– Бояться?
Володимир Поліщук: Бояться.
– Пане Бевз, пан Поліщук сказав про те, що була колись поборена «кримінальна революція». Чи можливе повернення цієї «кримінальної революції», зростання криміналітету і злочинного світу?
Валерій Бевз: Я цього не допускаю.
Більше того, знову ж таки погоджуюся з тією позицією, що те, що стосується сьогодні стану, динаміки і рівня злочинності, стабільно. Більше того, по деяких категоріях тяжких злочинів спостерігаються за останніх 2-3 роки навіть деякі зниження.
Але скажу вам відверто, що ці деякі сплески бувають завжди по амплітуді, і не завжди вони загальносоціальні. Багато в чому залежить від тих чи інших ухвалених законодавчих актів, залежить від ситуації, навіть, вибачте, від погоди, навіть від регіону, навіть від професії, специфіки тієї чи іншої професії. Якщо говорити про зріз соціальний тих чи інших громадян.
Тому у даному випадку, узагальнюючи, я можу сказати єдине: поки на сьогодні динаміка, стан і рівень злочинності в країні стабільний.
– Це добре.
Валерій Бевз: Безумовно, він нас може не влаштовувати, так як кажуть, меж вдосконалення немає. Але разом з тим давайте дивитися навколо себе, що робиться в інших країнах, навіть у надзвичайно спокійних і благополучних.
– Пане Поліщук, на початку програми Ви сказали, що дії охоронців були професійними. Взагалі наскільки міліція і охорона приватних фірм співпрацюють разом? І наскільки ця співпраця відбувається тісно?
Володимир Поліщук: Дуже тривалі роки, понад 10 років готувався, розглядався, і ніхто не знайшов часу ухвалити закон про охоронну діяльність. І тільки завдяки сьогоднішній команді, яка нині працює, цей закон був у березні Верховною Радою ухвалений, і Президент підписав.Від 19-го жовтня вже вводиться в дію, ми будемо працювати із законом про охоронну діяльність. Він, власне, корегує всі питання цієї взаємодії.
– Будемо бачити, як це буде відбуватися.
СЛУХАТИ / ДИВИТИСЬ
Інна Кузнецова: У Києві міліція посилила патрулювання вулиць після позавчорашньої стрілянини у торгівельному центрі «Караван» у зв’язку зі вбивством там трьох охоронців.
Чи можуть люди почуватись безпечно у Києві і у всій Україні?
Пане Поліщук, що вдалося з’ясувати? Чи встановлено особу вбивці? Бо інформація надходить різна. Вчора міністр внутрішніх справ сказав на відкритті виставки про зброю, що особу встановлено. Після того з’явилася інформація про те, що міліція не знає, хто це.
Є людина, яка за зовнішніми ознаками дуже схожа на вбивцю
Володимир Поліщук: Пані Інно, по-перше, хочеться виконати доручення міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка і висловити щирі й глибокі слова співчуття родинам загиблих охоронців, а також побажати швидкого одужання четвертому охоронцеві, якому, на щастя, вдалося вижити у цій стрілянині, у цій трагедії.
І стосовно заяви міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Учора він відкривав виставку «Зброя та безпека». І, звичайно, питання, які ставили журналісти, зокрема стосувалися і розкриття, того, як триває розслідування порушеної кримінальної справи оболонським райуправлінням щодо стрілянини у цьому супермаркеті.
Міністр сказав, що є людина, яка за зовнішніми ознаками дуже схожа на того (не знаю як сказати?) вбивцю, цього нелюда, який убив трьох охоронців у магазині. Знаєте, є категорія «підозрюваний», «обвинувачений». Це юридична категорія.
– Тобто, є людина затримана?
Цю людину шукають, проведуть експертизи, тоді вже стовідсотково можна буде казати, що це саме та людина
Володимир Поліщук: А є людина, яка схожа була зовнішньо. Відразу відділ зв’язків з громадськістю київської міліції розповсюдив і фотокартку, і певний відеоряд цієї людини у всіх ЗМІ: в інтернеті, на телебаченні. І, звичайно, міліція проводила і проводить комплексні заходи щодо розкриття цього злочину.
Одна людина була дуже схожа. Просто, як брат-близнюк. Тому зараз цю людину шукають, з’ясовують її особу, потім перевірять, проведуть певні експертизи, знімуть відбитки пальців, порівняють ці відбитки пальців з тими відбитками, які залишив злочинець на місці скоєння злочину, тоді вже стовідсотково можна буде казати, що це саме та людина.
– Однак у пресі поширена інформація про те, що ця людина, можливо, кілер, пов'язаний з бандою Дікаєва, інші – що це психопат, ще інші – що це співпраця мало не з російськими спецслужбами, і цю людину потрібно вже шукати в Російській Федерації.
Володимир Поліщук: На жаль, працівники міліції не можуть собі дозволити поширювати будь-які чутки. Але журналіст має право на різні версії. Я думаю, що у Департаменті карного розшуку, у працівників міліції і оперативників, які зараз розслідують цю кримінальну справу, є ще більше різних версій, навіть які зараз не публікуються і можуть здаватися ще більш фантастичними.
Але наразі жодної інформації, що ця людина має стосунок до Дікаєва або до банди Дікаєва, або те, що вона телефонувала до міліції і повідомляла про замінування вокзалу для того, щоб відвернути увагу міліції і сили міліції, поки вона буде втікати, інша інформація, якої зараз дуже багато з’являється в інтернеті, поки що не підтверджується жодним нашим джерелом в оперативних службах.
– З чим можна пов’язувати такі дії?
Проблеми з законом він має. Не хотів зустрітися з працівниками міліції. Він зі зброєю і вчиняє дрібну крадіжку – взагалі дуже дивна поведінка цієї людини
Володимир Поліщук: На всі запитання можна буде відповісти згодом, коли людину затримають і доведуть її причетність до цього злочину, суд визнає його винним у цьому злочині, тоді все стане зрозуміло, я думаю. Дай Боже! І на цьому суді будуть присутні і ваші кореспонденти Радіо Свобода.
Але людина, яка має проблеми з законом, мабуть, що він має їх, тому що він не хотів зустрітися з працівниками міліції, яких повинна була б викликати вже охорона цього гіпермаркету. Те, що він зі зброєю і вчиняє дрібну крадіжку – взагалі дуже дивна поведінка цієї людини.
Тому всі ці обставини будуть вивчати психологи. Але на всі запитання можна буде відповісти згодом, тільки пізніше.
– Пане Бевз, як Ви думаєте, з чим може бути пов’язане вбивство трьох людей у торгівельному центрі?
Правоохоронцям довіряють 4% громадян. Свідчити у справі, свідком якої стали, тільки 4% сказали «так». У Європі 74%. Але навіть і там з’являються «брейвіки»
Чим більше правоохоронна система буде берегти свою честь, гідність, чесність, тим буде вищим рівень безпеки як держави, так і кожної людини
Мені здається, що треба віддати це на відкуп все-таки правоохоронцям. Це перше.
Що стосується того, чи пов’язане, чи не пов’язане, то, напевне, безпека людини, безпека держави – це взагалі двосторонній рух. Коли сьогодні говорять про те, що правоохоронцям довіряють тільки 4% громадян нашої країни, то мали б говорити і про інше, про те, що на звернення до громадян, чи готові ви свідчити у справі, свідком якої стали, теж тільки 4% сказали «так». Тоді, як у Європі цей відсоток сягає 74%. Але навіть і там з’являються «брейвіки».
Так що у будь-якому випадку, чим більша довіра суспільства до правоохоронної системи буде, а з іншої сторони, чим більше правоохоронна система буде берегти свою честь, гідність, чесність, тим, напевне, буде вищим рівень безпеки як держави, так і кожної людини.
У цьому конкретному випадку суб’єкт, як професіонал кажу, доволі цікавий. Але от які в нього були психологічні причини,які були механізми, які його штовхнули на цей злочин, це покаже тільки розгляд конкретної кримінальної справи у суді, якщо злочинець буде встановлений, буде притягнутий до кримінальної відповідальності.
– Власне, журналісти і не беруться з’ясовувати особу вбивці. Але журналісти беруться з’ясовувати те, чи люди безпечно можуть почувати себе у місті, в країні?
Ми проводили опитування на вулицях Києва, наскільки цей випадок вплине на те, чи можуть люди почуватися безпечно. Послухаймо, що вони кажуть.
Респондента: Поки що такого відчуття незахищеності немає. Звісно,
неприємно, що такі інциденти трапляються.І співчуття тим людям, які втратили своїх родичів.
Респондент: Чесно кажучи, я не відчуваю себе небезпечно. Просто мені це не приходить у голову, що, можливо, хтось може зайти і стріляти в мене.
Респондента: Я якось про це і не думала. Крім того, у такому віці я більше вдома буваю, аніж десь. Так що, щоб я дуже боялася, так ні. Але, звичайно, такий факт насторожує.
Респондента: Ну, звичайно. Я просто намагаюся про це не думати і думати про те, що зі мною цього не станеться.
Респондент: Одним інцидентом обмежитися не можна, тому що ніхто не знає, що може далі трапитися.
Я, слава Богу, в охороні не працюю і особливої ніякої уваги до себе не привертаю. Так, доволі безпечно себе почуваю. Хоча й живу на Троєщині.
– Отакі думки киян. Можливо, це короткий зріз того, що є. Може, інші люди думають інакше, бо у торгівельному центрі стало набагато менше покупців. Менше людей приходить туди у ці дні.
Чи повинна міліція якусь роз’яснювальну роботу проводити? Що має бути далі, щоб люди почувалися безпечно?
Володимир Поліщук: Ваше опитування на вулиці підтверджується також і соціологічними опитуваннями, які проводили різні рейтингові групи і інститути соціологічних досліджень. І з останніх наших. Харківський інститут ще не оприлюднював свої результати, але він по всій Україні проводив соціологічне дослідження. Це стосувалося ступеня захисту населення і ступеня довіри до міліції.
Хочу сказати, що найперше, що хвилює людей, то це економічні проблеми, як вони виживуть у певних ситуаціях, як їм заробити. А от питання щодо безпеки на вулиці, безпеки в супермаркетах, в інших громадських місцях стоїть, якщо я не помиляюся, за 20 пунктом небезпеки.
Якщо порівняти статистику кримінальних злочинів, які вчиняються в нашій країні і іноді в тих країнах, які ми вважаємо надто демократичними, у деяких штатах Америки набагато більший рівень злочинності, ніж у тому ж самому Києві. І люди це відчувають, що у нас ситуація доволі стабільна. Втім, з’являються отакі нелюди, які вчиняють такі жорстокі вбивства. І це, звичайно, повинно хвилювати і суспільство.
– У даному випадку це і хвилює суспільство.
Володимир Поліщук: І певні висновки має робити й міліція. І вже міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко казав, що потрібна якісна, експертна оцінка дій охоронців.
– Ми маємо запитання радіослухача.
Слухач (переклад): Інформація для роздумів. Я живу на Юрія Кондратюка і постійно ходжу в «Караван». Так ось, місяць тому (тут поруч у нас ліс) і охорона «Енергопола», де будується міністерський комплекс, може це підтвердити, була стрілянина початок на першу ночі з ПК. Особисто я чув п’ять вистрілів. А три місяці тому була стрільба з АКМ ціла черга.
– Була стрільба!
Слухач: А міліція у нас тільки ганяє стареньких бабусь із базару! Більше нічого.
От вам я говорю конкретні факти, тому що в мене тут на вулиці Юрія Кондратюка «зеки» поселилися, які відсиділи.
– Ми зрозуміли занепокоєння радіослухача.
Володимир Поліщук: Може, сам стріляв або був учасником.
Ви знаєте, хуліганські дії іноді… У нас великий мегаполіс,Київ. Бувають випадки, коли хтось застосовує зброю. Як правило, це травматична зброя. І потім це стається під час «розбору польотів» незначних ДТП, спроби довести одне одному хто «крутіший» насправді. На жаль, іноді люди використовують так звані пристрої для відстрілу гумових куль. І це також дуже резонансно. Про це стає відомо ЗМІ. І ми жодним чином не приховуємо ту ситуацію, яка є.
Але якщо насправді сказати, то не треба себе так уже сильно ганьбити і казати, що в нас усе так погано.
– Маємо ще запитання з мережі «Фейсбук»: «Чи підтримуєте ініціативи окремих депутатів і політиків дозволити українцям мати зброю?».
Якщо в кожної людини буде можливість купити, використовувати, зберігати зброю, тоді таких випадків буде більше
Володимир Поліщук: Учора тільки в ефірі одного з телеканалів я був разом з головою української організації власників зброї з Георгієм Чайкіним, також у нас була певна дискусія. Ця дискусія довготривала.
Треба, щоб до цього долучилося суспільство, треба роз’яснити суспільству наслідки того, якщо в кожної людини буде можливість купити, використовувати, зберігати зброю, тоді, мабуть, треба суспільству довести, що таких випадків буде більше. Мені так здається. Що випадків, коли буде стрілянина в якихось навчальних закладах, як ми іноді з-за кордону чуємо репортажі.
І для того, щоб ввести зброю до вільного обігу, треба провести дуже велику комплексну роботу: роз’яснювальну, навчальну. Вже вчити людей, мабуть, з дитячого садка те, що ти маєш право себе захистити, але також ти не повинен перевищити певні межі самооборони, щоб потім не став ти сам злочинцем.
– Пане Бевз, наскільки Ви підтримуєте ініціативи окремих політиків дозволити українцям мати зрою?
Більше ніж мільйон одиниць зброї на руках у населення. 85 тисяч тільки нарізної зброї. А це не мало, не багато – майже 10 повноцінних дивізій!
Валерій Бевз: Негативно! Зразу скажу. Поліщук абсолютно кваліфіковано дає пояснення.
Уявіть собі, в нас сьогодні більше ніж мільйон одиниць зброї на руках у населення,понад 8 тисяч тонн вибухівки на складах у країні зберігається, 8 тисяч засобів ініціювання. Це все має бути серйозно обліковане і контрольоване. На руках у населення понад 85 тисяч тільки нарізної зброї. А це не мало, не багато – майже 10 повноцінних дивізій!
Розумієте, що у такому випадку просто, вибачте за сленг, зброя розповзається по руках. Хіба нам мало таких випадків?
Поліщук може сказати, скільки фактів застосування зброї, причому неправомірно, впродовж року відбувається у нас у країні. І сьогодні з тим рівнем менталітету, культури, свідомості, відповідальності давати ще зброю в руки – це безвідповідально!
– Ще одне запитання з мережі «Фейсбук»:» «Ситуація в «Каравані» нагадує сценарій з бойовика: кілька пограбувань банків, які відбувалися не так давно. Складається враження, що злочинці якраз і використовують схеми, побачені у фільмах. Чи можливо боротися з таким кіношним впливом?»
Що Ви думаєте, пане Бевз?
Валерій Бевз: Зрозуміло всім сьогодні, що, безумовно, та інформація, яка циркулює взагалі у тому чи в іншому суспільстві, певною мірою впливає на свідомість, на дії, вчинки тих чи інших осіб у тій чи в іншій сфері. Це однозначно.
Але знову ж таки я підтримую Поліщука, що все-таки у нас існує така наука, як кримінологія, яка передбачає перш за все профілактику, попередження, запобігання злочинам.
Ми за цих 20 років дещо втратили цю сферу. У свій час серйозно цією наукою та й практикою з цієї точки зору в правоохоронних органах займалися серйозно. На цьому етапі ми тільки втратили, і нам треба повертатися, тому що якраз через роз’яснювальну роботу, у тому числі й правоохоронців, можна певною мірою запобігати тим проявам, які ми маємо, які ми сьогодні обговорюємо.
– Що для цього потрібно зробити?
Валерій Бевз: Для цього треба не просто говорити про реформи, а реформувати свідомість. А для цього треба розпочинати, напевне, з дитячого садка.
– А працює міліція у дитячих садочках чи у початковій школі з профілактичною роботою?
Володимир Поліщук: Звичайно, міліція працює. У нас є навіть спеціальна міліція. Це кримінальна міліція у справах дітей. Вона саме опікується цією категорією малолітніх, неповнолітніх дітей, тих дітей, які можуть стати на злочинний шлях або на шлях правопорушення, власне, робить усе, щоб ці діти виховувалися у сім’ях. І ніяких навіть спроб стати на злочинну дорогу у них не було.
Я знову кажу про перебільшення оцінки ситуації сьогоднішньої. І хочу подякувати пану Валерію за те, що він свого часу разом з іншими правоохоронцями змогли побороти ту ситуацію, яка була у пострадянському суспільстві, яку режисер Станіслав Говорухін охарактеризував, назвавши цей час після перебудови «кримінальною революцією». І тоді за рік було, якщо я не помилюся, у 5 разів більше вбивств, ніж, наприклад, минулого року чи позаторік. Ви уявляєте, який стан криміногенної ситуації був?
Учора ми вітали з 75-річчям також нашого радника МВС Василя Васильовича Дурдинця. І вставали ветерани, колеги пана Валерія, розповідали про ті часи.Дуже багато зробила міліція 1990-их років, сучасна міліція, щоб у нас спокійно жилося.
– Запитання ще одного слухача.
Слухач: Чому міліцію сьогодні бояться? Це коли б’ють опозицію, а тим, хто за Партію регіонів, дають право мітингувати і ще їх охороняють, наша доблесна міліція. Це коли в кожній раді, в державній адміністрації є бандитські «смотрящі», вони не ховаються, вони сидять в окремих кабінетах, і їх бандитську діяльність, яка обкрадає нас, народ, «кришує» та ж доблесна міліція. Це коли бандитів звільняють від відповідальності, бо вони за нашу владу, а наших синів роблять злочинцями. Тому бандити й почувають себе безвідповідально і не бояться покарання.
Володимир Поліщук: Трошки питання заполітизоване. Але я вчора також їхав на один опозиційний, можна так його назвати, телеканал. І також подивився статистику минулих років. Ситуація криміногенна стабільна. І навіть за часів Помаранчевої революції, 2009 рік, я звернув увагу на тяжкі і особливо тяжкі злочини, то вони були на 8% більше, ніж у наступному, 2010 році.
Тому казати, що хтось приходить до влади, якісь злочинці, хтось когось міняє, то це буде перебільшення. Все суспільство повинне боротися за спокійне життя.
От пан Валерій згадував, що 74% закордоном людей, які дійсно бажають допомагати поліції у розкритті злочинів, в нас іноді спрацьовує інша психологія: «моя хата скраю, я нічого не знаю». Навіть колеги мої, журналісти, які потрапляли в певні ситуації, були свідками, коли затримували розповсюджувача наркотиків, він тримав у себе вдома наркопритон, а наступного дня мені телефонували і казали: пане Володимире, а ви знаєте, щось мені не хочеться бути свідком у цій справі, якісь майбутні у мене проблеми будуть.
– Бояться?
Володимир Поліщук: Бояться.
– Пане Бевз, пан Поліщук сказав про те, що була колись поборена «кримінальна революція». Чи можливе повернення цієї «кримінальної революції», зростання криміналітету і злочинного світу?
Поки на сьогодні динаміка, стан і рівень злочинності в країні стабільний
Валерій Бевз: Я цього не допускаю.
Більше того, знову ж таки погоджуюся з тією позицією, що те, що стосується сьогодні стану, динаміки і рівня злочинності, стабільно. Більше того, по деяких категоріях тяжких злочинів спостерігаються за останніх 2-3 роки навіть деякі зниження.
Але скажу вам відверто, що ці деякі сплески бувають завжди по амплітуді, і не завжди вони загальносоціальні. Багато в чому залежить від тих чи інших ухвалених законодавчих актів, залежить від ситуації, навіть, вибачте, від погоди, навіть від регіону, навіть від професії, специфіки тієї чи іншої професії. Якщо говорити про зріз соціальний тих чи інших громадян.
Тому у даному випадку, узагальнюючи, я можу сказати єдине: поки на сьогодні динаміка, стан і рівень злочинності в країні стабільний.
– Це добре.
Валерій Бевз: Безумовно, він нас може не влаштовувати, так як кажуть, меж вдосконалення немає. Але разом з тим давайте дивитися навколо себе, що робиться в інших країнах, навіть у надзвичайно спокійних і благополучних.
– Пане Поліщук, на початку програми Ви сказали, що дії охоронців були професійними. Взагалі наскільки міліція і охорона приватних фірм співпрацюють разом? І наскільки ця співпраця відбувається тісно?
Володимир Поліщук: Дуже тривалі роки, понад 10 років готувався, розглядався, і ніхто не знайшов часу ухвалити закон про охоронну діяльність. І тільки завдяки сьогоднішній команді, яка нині працює, цей закон був у березні Верховною Радою ухвалений, і Президент підписав.Від 19-го жовтня вже вводиться в дію, ми будемо працювати із законом про охоронну діяльність. Він, власне, корегує всі питання цієї взаємодії.
– Будемо бачити, як це буде відбуватися.
