Івано-Франківськ, 2 грудня 2004 - Однією з найгостріших проблем на Прикарпатті зараз є догляд та виховання дітей заробітчан. Тисячі хлопчиків та дівчаток покинуті батьками під опіку дідусів або бабусь або ж за ними практично ніхто не доглядає. Фахівці відзначають, що підростає ціле покоління, яке не має жодного уявлення про те, якою повинна бути сім”я. Ще кілька років – і ці діти, які стануть дорослими, становитимуть серйозну соціальну проблему для держави.
Жодна офіційна державна установа на Прикарпатті не може назвати точної кількості галичан, які працюють за кордоном. Згідно з даними, які подає обласна держадміністрація, це всього лиш кілька тисяч. Натомість громадські організації заявляють: за кордоном нелегально працює не менше трьохсот тисяч мешканців Івано-Франківщини. Недаремно, мабуть, як заявляють фахівці, Україна абсолютний лідер за кількістю заробітчан у Європі. Івано-Франківська область за даними, які надає правозахисна організація щодо запобігання торгівлі людьми “Вінрок Інтернешнл”, є одним з лідерів європейського напрямку трудової міграції. Обласний та районні центри соціальних служб для молоді опікуються приблизно шістьма тисячами дітей шкільного віку, батьки яких працюють за кордоном. Гостроту цієї проблеми підкреслила під час проведення круглого столу “Діти заробітчан: реалії, проблеми, перспективи” керівник управління у справах сім”ї та молоді Івано-Франківської обласної держадміністрації Вікторія Тимчук: “Проблема дітей у сім”ях трудових мігрантів, як і проблема трудової міграції, є однозначно однією з найактуальніших у нашій області. Фахівці з громадських та державних організацій, які працюють з дітьми трудових мігрантів, заявляють, що ці діти здебільшого покинуті напризволяще. У кращому випадку їх доглядають дідусі й бабусі. Більшість батьків-заробітчан переконані, що, заробляючи гроші для дітей, вони тим самим забезпечують їхнє майбутнє. Однак діти, виховуючись без батьківської опіки, не мають чітких орієнтирів щодо життя в суспільстві і створення в майбутньому власної сім”ї. На цьому наголошує керівник психологічної служби обласного центру соціальних служб для молоді Оксана Румак: “Коли батьки їдуть за кордон, коли вони лишають дітей, вони повинні чітко усвідомлювати, на який ризик вони залишають тут свою дитину. Тому що через декілька років ці діти виростуть і будуватимуть власні сім”ї, але вони не бачать моделі сім”ї, не бачать стосунків, за якими будуються нормальні сім”ї”. На завершення обговорення працівники соціальних служб оприлюднили статистику, за якою 70 відсотків шлюбів трудових мігрантів розпадаються. Учасники круглого столу відзначили, що коріння проблеми катастрофічної трудової міграції – це передовсім соціально-економічна та політична ситуація в державі, яка штовхає людей на пошук кращої долі за кордоном і позбавляє їх найдорожчого – спілкування і виховання власних дітей.
Жодна офіційна державна установа на Прикарпатті не може назвати точної кількості галичан, які працюють за кордоном. Згідно з даними, які подає обласна держадміністрація, це всього лиш кілька тисяч. Натомість громадські організації заявляють: за кордоном нелегально працює не менше трьохсот тисяч мешканців Івано-Франківщини. Недаремно, мабуть, як заявляють фахівці, Україна абсолютний лідер за кількістю заробітчан у Європі. Івано-Франківська область за даними, які надає правозахисна організація щодо запобігання торгівлі людьми “Вінрок Інтернешнл”, є одним з лідерів європейського напрямку трудової міграції. Обласний та районні центри соціальних служб для молоді опікуються приблизно шістьма тисячами дітей шкільного віку, батьки яких працюють за кордоном. Гостроту цієї проблеми підкреслила під час проведення круглого столу “Діти заробітчан: реалії, проблеми, перспективи” керівник управління у справах сім”ї та молоді Івано-Франківської обласної держадміністрації Вікторія Тимчук: “Проблема дітей у сім”ях трудових мігрантів, як і проблема трудової міграції, є однозначно однією з найактуальніших у нашій області. Фахівці з громадських та державних організацій, які працюють з дітьми трудових мігрантів, заявляють, що ці діти здебільшого покинуті напризволяще. У кращому випадку їх доглядають дідусі й бабусі. Більшість батьків-заробітчан переконані, що, заробляючи гроші для дітей, вони тим самим забезпечують їхнє майбутнє. Однак діти, виховуючись без батьківської опіки, не мають чітких орієнтирів щодо життя в суспільстві і створення в майбутньому власної сім”ї. На цьому наголошує керівник психологічної служби обласного центру соціальних служб для молоді Оксана Румак: “Коли батьки їдуть за кордон, коли вони лишають дітей, вони повинні чітко усвідомлювати, на який ризик вони залишають тут свою дитину. Тому що через декілька років ці діти виростуть і будуватимуть власні сім”ї, але вони не бачать моделі сім”ї, не бачать стосунків, за якими будуються нормальні сім”ї”. На завершення обговорення працівники соціальних служб оприлюднили статистику, за якою 70 відсотків шлюбів трудових мігрантів розпадаються. Учасники круглого столу відзначили, що коріння проблеми катастрофічної трудової міграції – це передовсім соціально-економічна та політична ситуація в державі, яка штовхає людей на пошук кращої долі за кордоном і позбавляє їх найдорожчого – спілкування і виховання власних дітей.