Індивідуальний штраф за порушення цього урядового декрету складає 68 євро, а для керівників установ – 135 євро. Для забезпечення практичного застосування декрету, пише “Франс-прес”, – підготовлено 175 тисяч інспекторів, які накладатимуть санкції. Вони, наприклад, мають право перевіряти, чи не залишилися на робочих місцях попільнички, чи встановлена спеціальна сигналізація для виявлення тютюнового диму, і подібне.
Газета “Le Figaro” у передовиці зазначає, що заборона курити “означає цивілізаційних поворот, культурну революцію... Курити – це ввійти в тюрму, з якої важко вийти неушкодженим... Жертва не погоджується на це, вона стає рабом”.
А інше паризьке загальнонаціональне видання, “Le Monde”, пропонує своїм читачам, курцям чи некурцям, надсилати невеликі матеріали (не більше 1500 знаків) про те, як вони провели свій перший день у середовищі без тютюну. Газета обіцяє опублікувати з цих повідомлень добірку разом з фото- і відеоматаріалами.
Ще одна тема французьких ЗМІ – продовження скандалу довкола збирання досьє на кандидатів у президенти Франції. До попередньої інформації про збирання даних на нового радника кандидатки в президенти від Соціалістичної партії з екологічних питань, керівника міжнародних програм “Ґрінпіс” Брюно Ребеля (Bruno Rebelle) додалася нова. Щоденник “Le Monde” опублікував сьогодні інтерв’ю з директором Служби внутрішньої розвідки (Renseignements généraux) Жоелем Бушіте. Він заперечує, що Служба, по-перше, вивчала питання нерухомости, якою володіє кандидатка в президенти від Соцпартії Сеґолена Руаяль, а по-друге, що одержувала будь-які вказівки з цього приводу від конкурента Сеґолени Руаяль на президентських виборах, міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі. “Із 2004 року, – зазначив Жоель Бушіте, – у наші функції більше не входить готувати виборчі передбачення”.
Тим часом газета “Le Figaro” написала про обшук в приміщенні Служби внутрішньої розвідки, проведений у середу Генеральною інспекцією національної поліції. Мета обшуку – знайти того, хто допустив “витік” інформації в ЗМІ про Брюно Ребеля з цієї установи.
Нарешті, “Le Monde” публікує статтю “Привиди Польської церкви”, в якій аналізує ситуацію, що склалася там унаслідок таємних даних, які випливли при призначенні Станіслава Вельґуса архиєпископом Варшави. До речі, співпрацю з органами, за даними щоденника, 28-річний Станіслав Вельґус розпочав у 1967 році. Польські спецслужби спробували навіть, але безуспішно, впровадити його на Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода.