Радіо Свобода вирішило поцікавитися у простих українців на заході та сході України, чи можна прожити за мінімальні, встановлені центральною владою, стандарти і головне – що можна купити на ці кошти.
Львів
Міський ринок Привокзальний у Львові за цінами найдешевший з-поміж інших львівських базарів, саме сюди пенсіонери приїздять навіть з околиць міста.
У ранковий час тут були переважно літні люди, вони довго приглядаються до цін. Біля м’ясних чи рибних прилавків людей старшого віку немає. Про це говорять і продавці. Кілограм гарного м’яса у Львові коштує 20-25 гривень, покупців обмаль (звісно, слід зважити на Піст).
Р.С.: Що Ви купили сьогодні на базарі?
– 380 гривень на місяць. Це державі платити послуги, більше нічого не можна купити. Хліб один, цукор, сіль, на м’ясо ми не розраховуємо, хіба що сосиски.
– Ліки дуже дорогі, лікуюся лише домашніми ліками, бо купляти їх неможливо, дуже важко.
– Що купила? Лапки купила, сало купила. Пенсія – 400 гривень. Половина йде на ліки, половина – на життя і на послуги квартирні. У мене було 3 інфаркти, то я дуже хвора. Їм? Чай, хліб, якогось супу.
– Борошно купила, м’ясо собі не дозволяю, без м’яса можна обійтися, картопля.
– За пшоном прийшла, купила масла, маргарину – пекти. Меду купила.
Р.С.: У Вас яка пенсія?
– Не таємниця – 390. Дякувати Богу, не дуже хворію, може десь колись якусь таблетку. Якби дуже хворіла, то не вистачило б.
Р.С.: А що Ви готуєте?
– Супи, варенички, картоплинку. Зрідка купляю м’ясо та рибку. Так собі дивлюся на дешевші ціни.
Р.С.: Як Ви гадаєте, яка має бути пенсія, щоб людина могла жити?
– Це навіть важко сказати. Я собі уявляю, як ми обидва із чоловіком, ми – старші люди, ми нічого з одягу не купуємо. Він – 450, я – 390, так собі скромно, на харчі. Як взимку, то сметани дуже мало беремо, сиру зовсім не беремо, тільки влітку я беру в селі сир і сметану. Яєчка беремо взимку оті дешеві. То хіба хоч би тисячу гривень людина мала.
Чимало львівських пенсіонерів поділилися таємницею, як вони економлять на газі та електроенергії. Скажімо, воду для чаю кип’ятять у маленькому горнятку.
Луганськ
Луганська медсестра Олена Єрмоленко, працює у лікарні, де зарплата становить близько 500 гривень – без податків. Себто на руки Олена та її колеги отримують 460 гривень – це на 12 відсотків більше офіційного прожиткового мінімуму. Що можна придбати за ці гроші?
Олена Єрмоленко: «Ви ж розумієте: треба сплатити за комунальні послуги, вони дуже підвищилися. Окрім цього, певна частка зарплати має іти на плату за проїзд, ліки, харчування. Тяжко навіть уявити собі, як людина живе на 400 гривень».
Колеги-медсестри по різному викручуються з проблем, що виникають внаслідок нестачі грошей. Але на саму мізерну зарплатню ніхто не живе.
Олена Єрмоленко: «У нашій лікарні, наскільки я знаю ситуацію – люди живуть на свою зарплату, якщо чоловік, приміром, заробляє більше. А якщо людина самотня, то людина намагається підробляти приватно, бо ж неможливо прожити, якщо є дитина, ще й сплачувати за житло. Ще я знаю – деякі спираються на допомогу батьків. Як не дивно це звучить: працездатна людина, має дітей, але на має жодних прибутків окрім зарплати, отже йому допомагають батьки-пенсіонери».
Луганська медсестра також підробляє. Але у незвичний спосіб. «Я підробляю наступним чином: мабуть оригінальним. Я займаюся моніторингом електронних засобів масової інформації для певної політичної партії. Але ж я розумію, що це – виняток, більшість людей таку роботу знайти не може, дуже важко знайти щось за сумісництвом», – каже Олена Єрмоленко.
Львів
Міський ринок Привокзальний у Львові за цінами найдешевший з-поміж інших львівських базарів, саме сюди пенсіонери приїздять навіть з околиць міста.
У ранковий час тут були переважно літні люди, вони довго приглядаються до цін. Біля м’ясних чи рибних прилавків людей старшого віку немає. Про це говорять і продавці. Кілограм гарного м’яса у Львові коштує 20-25 гривень, покупців обмаль (звісно, слід зважити на Піст).
Р.С.: Що Ви купили сьогодні на базарі?
– 380 гривень на місяць. Це державі платити послуги, більше нічого не можна купити. Хліб один, цукор, сіль, на м’ясо ми не розраховуємо, хіба що сосиски.
– Ліки дуже дорогі, лікуюся лише домашніми ліками, бо купляти їх неможливо, дуже важко.
– Що купила? Лапки купила, сало купила. Пенсія – 400 гривень. Половина йде на ліки, половина – на життя і на послуги квартирні. У мене було 3 інфаркти, то я дуже хвора. Їм? Чай, хліб, якогось супу.
– Борошно купила, м’ясо собі не дозволяю, без м’яса можна обійтися, картопля.
– За пшоном прийшла, купила масла, маргарину – пекти. Меду купила.
Р.С.: У Вас яка пенсія?
– Не таємниця – 390. Дякувати Богу, не дуже хворію, може десь колись якусь таблетку. Якби дуже хворіла, то не вистачило б.
Р.С.: А що Ви готуєте?
– Супи, варенички, картоплинку. Зрідка купляю м’ясо та рибку. Так собі дивлюся на дешевші ціни.
Р.С.: Як Ви гадаєте, яка має бути пенсія, щоб людина могла жити?
– Це навіть важко сказати. Я собі уявляю, як ми обидва із чоловіком, ми – старші люди, ми нічого з одягу не купуємо. Він – 450, я – 390, так собі скромно, на харчі. Як взимку, то сметани дуже мало беремо, сиру зовсім не беремо, тільки влітку я беру в селі сир і сметану. Яєчка беремо взимку оті дешеві. То хіба хоч би тисячу гривень людина мала.
Чимало львівських пенсіонерів поділилися таємницею, як вони економлять на газі та електроенергії. Скажімо, воду для чаю кип’ятять у маленькому горнятку.
Луганськ
Луганська медсестра Олена Єрмоленко, працює у лікарні, де зарплата становить близько 500 гривень – без податків. Себто на руки Олена та її колеги отримують 460 гривень – це на 12 відсотків більше офіційного прожиткового мінімуму. Що можна придбати за ці гроші?
Олена Єрмоленко: «Ви ж розумієте: треба сплатити за комунальні послуги, вони дуже підвищилися. Окрім цього, певна частка зарплати має іти на плату за проїзд, ліки, харчування. Тяжко навіть уявити собі, як людина живе на 400 гривень».
Колеги-медсестри по різному викручуються з проблем, що виникають внаслідок нестачі грошей. Але на саму мізерну зарплатню ніхто не живе.
Олена Єрмоленко: «У нашій лікарні, наскільки я знаю ситуацію – люди живуть на свою зарплату, якщо чоловік, приміром, заробляє більше. А якщо людина самотня, то людина намагається підробляти приватно, бо ж неможливо прожити, якщо є дитина, ще й сплачувати за житло. Ще я знаю – деякі спираються на допомогу батьків. Як не дивно це звучить: працездатна людина, має дітей, але на має жодних прибутків окрім зарплати, отже йому допомагають батьки-пенсіонери».
Луганська медсестра також підробляє. Але у незвичний спосіб. «Я підробляю наступним чином: мабуть оригінальним. Я займаюся моніторингом електронних засобів масової інформації для певної політичної партії. Але ж я розумію, що це – виняток, більшість людей таку роботу знайти не може, дуже важко знайти щось за сумісництвом», – каже Олена Єрмоленко.