Парламент «у відмові»: чи запрацює Верховна Рада?

           Слухати: Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку «завантажити» та вибрати «Save Target As...» або «Зберегти Об''єкт Як...» та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Гості Свободи: народні депутати Сергій Шевчук (БЮТ), Вадим Колесниченко (Партія регіонів)

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Сьогодні друга сесія ВРУ шостого скликання мала відкритися щорічним посланням Президента Віктора Ющенка. Мала, але не відкрилася саме таким чином, бо парламент так і не розблокували.

Натомість заблокованою виявилася не лише трибуна, а й сам голова ВР, в якийсь момент опозиція забарикадувала його вже навіть не в спікерському кріслі, а в кабінеті.

Спочатку я пропоную послухати матеріал Юлії Жмакіної про сьогоднішні події.


Юлія Жмакіна: Не в парламенті у Києві, так на Генеральній раді СОТ у Женеві Віктор Ющенка сьогодні почули. Українські парламентарі не вперше відмовляються слухати президентське послання.

Влітку 2002 запланований виступ Леоніда Кучми закінчився лаптями, які презентував тодішньому президентові народний депутат Юрій Луценко. Відтоді появи Леоніда Кучми у ВР були рідкістю. А щорічне послання з’являлося у вищому законодавчому органі у вигляді «гросбуху» з таблицями та аналізом внутрішньої і зовнішньої ситуації в країні без персональної презентації.

Тим більше, що Конституція України чітко не описує, по-перше, щорічне послання до Верховної Ради – це обов’язок Президента чи його право, а по-друге, в якій формі воно має бути.

На цю невизначеність вказує і голова Секретаріату Президента Віктор Балога. І каже, що Віктор Ющенко адресує своє щорічне послання тільки тому парламенту, який буде здатний його почути.

Так виглядає, що це не нинішній парламент. Адже вчорашнього майже ультиматуму Віктора Ющенка, мовляв, не наведете у себе лад, то не виступлю з посланням, ніхто з опозиції не злякався. Предмет блокування не змінився. Ним і далі лишаються постанови щодо «листа трьох» до НАТО.

Здобуток першого дня 2-ї сесії – це 243 голоси за те, щоб внести до порядку денного проекти постанов щодо створення трьох тимчасових комісій: щодо Харкова, щодо Києва та щодо глави МВС Юрія Луценка. А також розглянути законопроекти щодо позбавлення депутатської недоторканності, про розмір прожиткового мінімуму та про надання додаткової відпустки сімейним лікарям.

«Поганий» парламент – «хороший» Президент. Подібна схема процвітала за часів Леоніда Кучми. Щоправда, на кінець його президентства консенсус еліт вилився у політичну реформу, якою збільшувалися повноваження Верховної Ради і зменшувалися президентські.

Тепер Віктор Ющенко мріє про зворотній процес. І якщо фанатів «сильного Президента» у парламенті багато не набереться, то за нинішньої «дієздатності» самого парламенту їх можна шукати у народі. Власне, дати українцям оцінити нову Конституцію, а в її потребі Віктор Ющенко впевнений, то таким і міг би бути зміст непочутого сьогодні щорічного звернення Президента.

Пане Колесниченко, чи можна сказати, що стався конфлікт між ВР і Президентом?

Вадим Колесниченко: Та конфлікту не було, якщо так уже пішло. Взагалі немає порозуміння з Президентом.

Ваш кореспондент чудову річ сказав, що Президенту не подобається цей парламент. Так Президенту не подобався і минулий парламент, і він до нього не звертався зі щорічною доповіддю. Тут питання вже, мабуть, як у Райкіна...

Але все рівно я не пам’ятаю, щоб будь-якому Президенту будь-який парламент за історію незалежної України подобався.

Вадим Колесниченко: Так, але якщо він один примусив розійтися парламент, а тепер йому цей не подобається, то, може, краще Президента міняти? Може, таким чином треба питання ставити? Бо щось не складається в цій абетці. Адже депутатів обирав народ, цю ВР обирав народ кілька місяців тому, тому Президент, мабуть, мав би прислухатися до тих побажань, які народ йому пропонує. Але Президент вважає, що він самий розумний у цій державі. Це по-перше.

А по-друге, Президент і не збирався з доповіддю виступати у ВР сьогодні, в його розкладі, порядку денному не було сьогодні заплановано виступу, тому що не було ні штандарту, ні охорони президентської, що передує виступу пана Президента.

Тому, Ви знаєте, це питання не до нас, це питання до Президента...

Я зараз хочу надати слово людині, яка переконана, що саме юридичними методами треба боротися з бездіяльністю Верховної Ради.

Правовий радник Альянсу «Майдан», кандидат юридичних наук Олександр Северин звернувся до Служби Безпеки України з заявою щодо блокування трибуни Верховної Ради, кваліфікуючи це як злочин і просячи розслідувати цю справу.

Це було ще в січні, в час минулого блокування. Якраз сьогодні СБУ повідомила, що переадресувала запит до Генпрокуратури.

Ось що розповів про свої юридичні дії Олександр Северин в інтерв’ю Радіо Свобода.


Олександр Северин: Терміну «блокування» в принципі в законі не існує. Я назвав би це коротше таким терміном, як «злочин», позаяк такі дії не передбачені жодним нормативним актом, не кажучи вже про Конституцію України, такі дії є протиправними.

Більше того, в Кримінальному кодексі України є пара статей, котрі, на мій погляд, дуже добре накладаються на ці дії. Це такі статті, як самоуправство і перешкоджання діяльності народного депутата.

Крім того, варто звернути увагу, що це все відбувається з людьми, котрих народ обрав до парламенту, а не до, ну, я не знаю, як це назвати, можливо, дурдомом чи балаганом, чи цирком і так далі, все це відбувається на кошти платників податків.

Я був змушений як громадянин України, платник податків звернутися до СБУ ще 18 числа минулого місяця, коли такі самі дії були в парламенті, з заявою про злочин. СБУ в порядку процедури переадресувала Генпрокуратурі України.

Сподіваюся, що Генеральна прокуратура, принаймні, буде змушена дати правову оцінку.

Шановні гості, чи не боїтеся ви цього прецеденту? Адже він може певні цікаві наслідки потягнути.

Вадим Колесниченко: Із задоволенням хотів би, щоб було продовжене це питання, тому що в першу чергу треба притягнути до кримінальної відповідальності пана Ющенка, пана Турчинова, пана Семиногу, всю фракцію складу БЮТ, «НУ» і всіх тих, хто в минулому скликанні 7-8 місяців тому робив теж саме.

Тобто, і ви готові тоді розділити з ними сьогодні цю відповідальність?

Вадим Колесниченко: Із задоволенням. Ну, нарешті ж треба відповідати.

Ну, це теж цікавий хід. Я думаю, що він був би цікавим для багатьох наших слухачів.

Пане Шевчук, а Ви не боїтеся цього прецеденту, про який йшлося?


Сергій Шевчук: Перш за все я хочу сказати, що в будь-якій державі парламент є місцем гарячих суперечок, дискусій, політичних війн. Були парламенти, де просто розстрілювали депутатів, де надавали тілесних ушкоджень. Слава Богу, українських політиків це не стосується.

Щодо відповідальності, то пан Колесниченко дуже добре знає, що закон не має зворотної сили. А ми, навпаки, пропонуємо зняти депутатський імунітет, недоторканність щодо брутальних кримінальних дій, тоді депутати будуть так, як і рядові громадяни, відповідати за свої вчинки. Тоді фракція Регіонів уже буде думати, чи викрадати картки, чи робити якісь інші нахабні дії.

Але ж сьогодні мало розглядатися питання, і саме сьогодні вони пішли в атаку та зупинили нормальний процес законотворення.

Тобто, ми не боїмося цього. Ми є авторами законодавчої ініціативи і хочемо, щоб якнайшвидше депутати перестали бути абсолютно недоторканні...

Я зазначу, що сам Олександр Северин не очікує, що Генпрокуратура порушить кримінальну справу. Але якщо буде офіційна відповідь, що блокувати парламент є законно, то, виходячи з принципу рівності усіх перед законом, це правомірно робити не лише депутатам. Можливо, що сьогодні багато громадян прийдуть до стін парламенту і теж можуть скористатися.

Я хочу представити ще один погляд на нинішню ситуацію.

Публіцист і громадський активіст з Одеси Сергій Дібров вважає, що насправді між більшістю та опозицією існує порозуміння, а от такі речі, як блокування трибуни під приводом незгоди щодо Плану дій щодо приєднання до НАТО, то це лише маскування реального стану справ для замилювання очей виборцям.

Слово Сергію Діброву.


Сергій Дібров: Насправді політичне життя опозиційне, воно тільки імітується. Ці опозиційні нібито депутати, вони багато говорили про те, що бюджет не є законним, що наступного разу, як грозилися вони, вони будуть блокувати трибуну. Я був дуже здивований, чому вони не блокують трибуну, коли діється беззаконня. Для мене зараз зрозуміло, що в прийнятті такого бюджету була зацікавлена як коаліція, так і опозиція.

Але набрати свої політичні бали потрібно, тому був знайдений такий, як на мене, ну, зовсім не маючий ніякого стосунку до реального політичного життя в Україні, привід, як лист із запитанням: «Що ж нам потрібно зробити, щоб потрапити до НАТО?»

Чомусь такий демарш, який є скоріше дипломатичним, ніж дійсно політичним, чомусь він викликав таку реакцію. Для мене очевидно це. Це імітація політичного життя, без якого опозиція не може сподіватися на якусь підтримку свого електорату на наступних виборах.

Через відсутність опозиції останнім часом опозиційне життя і опозиційна діяльність змістилася з парламенту до суспільства. Опозиція проти незаконної забудови, опозиція проти протиправних дій працівників ДАІ, наприклад. Вся ця бездіяльність нашого тіньового уряду та опозиції призвела до того, що громадяни змушені особисто об’єднатися, особисто захищати свої права при повному олімпійському спокої на опозиційному Олімпі, який продовжується вже досить давно.

Для мене цілком зрозуміло, що те, що зараз відбувається у ВР, то це клоунада. А клоуни, як ми знаємо чудово, вони до суду один на одного не подають і не сваряться поза межами свого будинку з куполом.

Пане Колесниченко, чому опозиція не діє як опозиція у справді нагальних для громадян проблемах?

Вадим Колесниченко: Сьогодні взагалі неможливо було провести результативне голосування, тому що не вистачало в так званої демократичної коаліції голосів. Це підтвердив і пан Яценюк, коли він зробив перекличку. Але він знову порушив регламент і провів голосування картками людей, яких він свідомо виголосив, і їх не було в залі. Оце є демократія, оце є парламентаризм.

Ну, що ж... Але запитання було про опозицію. Може, тоді пан Шевчук, хоча він й належить до більшості, скаже. Які Ваші прогнози щодо перспектив розблокування роботи парламенту?

Сергій Шевчук:Я хочу бути відвертим. Ми були і в опозиції, тепер ми в коаліції, а мій колега навпаки. Як кажуть в народі, крук круку око ніколи не виклює. І, очевидно, парламентарі, борючись між собою, все-таки мають певний колективний егоїзм. Це треба визнати.

Прийде час, коли в першу чергу лідери політичних сил зрозуміють, що їх поставлено в безглузде становище, з них можуть сміятися люди, тоді вони будуть давати відповідні директиви своїм фракціям для того, щоб їхня поведінка була більш раціональною і більш зрозумілою.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису.)