Шостий фестиваль національних бойових мистецтв «Дніпровські пороги» відбувся у Дніпропетровську

«Добро з кулаками» – так називають українські бойові мистецтва ті, хто ними захоплюється. І хоча більшість різновидів – «спас», «бойовий гопак», хрест, сварга – мають досить жорсткі правила, головна настанова українського рукопашу: не нашкодь. Інструктори вчать вихованців відповідати силою на зло лише в крайньому разі. Завдання – знешкодити супротивника за найкоротший час, завдавши йому якомога менше болю.

9-річний Іванко – вихованець запорізької школи «Запорозькі козаки». Каже, за півтора року занять став витривалішим і впевненішим у собі: «Впевненість? Ось ти на суперника дивишся і кажеш собі: я його зможу перемогти. Так розвивається впевненість. Ніяких секретів».

Вивчають історію козацтва, опікуються пам’ятками...

Виховувати справжніх воїнів із чистою душею та чистим серцем – головне завдання, яке ставлять перед собою школи національного рукопашу в різних куточках України. Найбільше їх наразі на колишніх запорозьких займищах – Наддніпрянщині, Кіровоградщині, Запоріжжі. Кожна зі шкіл, окрім фізичного гарту, дбає про інтелект та культуру вихованців: хлопці вивчають історію козацтва, опікуються пам’ятками, мандрують Україною.

Керівник Павлоградської школи бойового гопака «Хорс» Сергій Тищенко впевнений, що в таких подорожах діти вчаться бути єдиною родиною. До речі, серед тих, хто ходить до «Хорсу», є і дівчата. У них окрема група і менші навантаження. Секрети запорозьців-характерників перестали бути «табу» для жінок, зазначає пан Тищенко. «За стародавніми традиціями, на Січ дівчат не пускали. Але зараз уже інший час, і дівчата теж тяжіють до вивчення бойових мистецтв».

Долучаються і батьки

Через дітлахів, які займаються у школах національних бойових мистецтв, до української культури та мови долучаються і батьки. Керівник дніпропетровської школи «Спас-Штурм» Геннадій Поляков розповів, що важко було 9 років тому, коли тільки починали.

«Коли ми починали працювати, були суперечливі питання. На той час одягнути на хлопця шаровари було дивно. Зараз це вже нікого не дивує. Через дітей ми виховуємо і батьків. Дуже приємно, коли на наші заходи приходять батьки у вишиванках, щоб якось бути в одній справі з дитиною», – зауважує Геннадій Поляков.

За результатами цьогорічного фестивалю «Дніпровські пороги» переможці отримали грамоти і спеціально виготовлені кубки. По домівках роз’їхались готуватись до нових здобутків. Наступного року, сподіваються організатори, змагання у Дніпропетровську набудуть статусу міжнародних, до них збираються долучати росіян та білорусів із їхніми національними бойовими мистецтвами.