Віталій Пономарьов Київ, 7 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – «Чи буде кара // Царям, царятам на землі?» – запитував Тарас Шевченко майже півтора століття тому. Упродовж цього часу поет був незручним для будь-якої влади, кожен правитель його боявся і тому переслідував прихильників поета і навіть нищив його портрети. Післязавтра Тарасові Шевченку мало би виповнитися 194 роки.
О зоре ясная моя! Ведеш мене з тюрми, з неволі Якраз на смітничок Миколи, І світиш, і гориш над ним Огнем невидимим, святим, Животворящим, а із гною Встають стовпом передо мною Його безбожнії діла... Безбожний царю, творче зла, Правди гонителю жестокий! Чого накоїв на землі!
Переляк владоможців
У лютому 1914 року російський уряд заборонив відзначати 100-річчя від народження поета і 53-тю річницю його смерті. У лютому 1918 року бійці російської більшовицької армії, що захопила Київ, знущалися з портретів Шевченка, а у листопаді офіцери гетьманського штабу розбивали його бюсти.
1964 року ректор Київського університету Швець молотком розбив вітраж із портретом Шевченка у вестибюлі головного корпусу університету. Міліція та КҐБ переслідували прихильників творчості Шевченка, що без дозволу влади щороку збиралися біля пам’ятника поетові у сквері Київського університету 9 березня та 22 травня.
А 9 березня 2001 року тисячі людей, що всупереч забороні намагалися покласти квіти до пам’ятника Шевченку у Києві, були побиті підрозділами міліції та внутрішніх військ.