Галина Добош Івано-Франківщина, 26 березня 2008 (RadioSvoboda.Ua) – Сільський голова села Старий Лисець Тисменицького району Анатолій Лущак – полковник міліції, кандидат наук, майстер спорту з боротьби самбо. Два роки на цій посаді – і не жалкує. Встиг уже чимало зробити. Згідно із законодавством, при виборній посаді зберігається вислуга на міліцейській службі, нещодавно отримав звання полковника.
Для 41-річного Анатолія Лущала кар’єра розпочиналася зі спорту, а власне господарство – зі свиней. Був чемпіоном України і призером різних турнірів з самбо, очолював кафедру фізичної підготовки і спорту Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, захистив кандидатську дисертацію, згодом став проректором цього навчального закладу.
Із рідного села, а це 8 кілометрів від Івано-Франківська, нікуди не переїжджав. За два роки з дружиною Галею збудували хату – завдяки тому, що вирощували свиней, було їх і до 50. Зараз господарство значно менше, живність тримають «для себе», є корова, яку при потребі чоловік може сам видоїти.
За спортивною термінологією, взяти новий бар''єр
Для багатьох було несподіваним рішення Анатолія балотуватися на сільського голову з поважної посади доцента, проректора. Для нього ж це був свідомий крок.
«Ще попередні скликання коли були, я вагався, чи не піти на голову. Жив у селі, бачив село. Хотілось ще щось пробувати робити. Є енергія, нове дихання, нові можливості і нове поле діяльності», – розповів Анатолій Лущак.
Він жартує, що за електоральну підтримку не переживав – і він, і дружина з багатодітних родин, де було шестеро-семеро дітей, і всі живуть у селі. На виборах переміг із відчутним відривом, хоч і «мент». На перших порах його так і називали.
Місцева жителька, недалека сусідка Анна Костюк згадує: «То зразу таке говорили: «Йой, кого кладуть на голову?». Та то було зразу. А потім унормувалося. Я навіть не можу вам передати, що за людина. Знаю його від маленького... Я з його мамою пропрацювала ціле своє життя».
І шериф, і редактор, і пожежник
Старий Лисець – село велике, 4 тисячі мешканців. У гарному місці – трохи збоку від траси, неподалік ліс, річка. Саме з очищення берегів Бистриці від сміття розпочав Анатолій Лущак головування. При виконкомі створили комунгосп. Щосуботи два трактори їздять у долішній і горішній куток села і збирають сміття. З двора за це платять 5 гривень. Вночі село освітлене – не у всіх містах так.
Безплатно в кожний дім іде газета «Рідне село», видали вже 11 номерів. Задумували як щоквартальну, а видають щомісяця. Пишуть про події з життя села і про цікавих людей, про рішення сесії і вітання. Товариш Анатолія ще по юридичному університету Ігор Голинський допомагає видавати часопис.
Ігор Голинський: «Людям потрібна ця газета. Коли буде наступний номер, люди питають. Які події відбуваються в селі – це все відображається. Я думаю, стимул є і для голови сільської рад., і для громади, і для депутатів. Свого роду літопис села. Люди зберігають, навіть роблять підшивки цієї газети».
Три місяці тому створили в селі пожежну охорону, є пожежна машина, 8 осіб на бойовому чергуванні. Вже сім разів виїжджали на виклики, бувало, і в сусідні села. Сільського голову називають головним пожежником, як і шерифом. Він же каже, що охорона правопорядку і порядку взагалі – то його функціональні обов’язки. І додає: разом із громадою.
Анатолій Лущак: «Зараз такий період, що обертання до самоврядування, бачу, є. Раніше, це затягнулося ще з часів Союзу, формалізм був, у нас брали депутатів для того, щоб руки піднімали. Сьогодні вже люди розуміють, що від самоврядування, від депутата залежить доля регіону, доля населеного пункту. Йде визрівання громади до самоуправління собою».
Є в Старому Лисці і своя перукарня, і майстерня з ремонту взуття. Завершують ремонт Будинку культури. Хочуть у нове приміщення переводити фельдшерсько-акушерський пункт. Готують свято до 50-річчя місцевої футбольної команди. Кращі учні школи, де вчиться майже півтисячі дітей, від сільради отримують стипендії. Сільський голова Анатолій Лущак вірить, що його рідне село має гарні перспективи.
Із рідного села, а це 8 кілометрів від Івано-Франківська, нікуди не переїжджав. За два роки з дружиною Галею збудували хату – завдяки тому, що вирощували свиней, було їх і до 50. Зараз господарство значно менше, живність тримають «для себе», є корова, яку при потребі чоловік може сам видоїти.
За спортивною термінологією, взяти новий бар''єр
Для багатьох було несподіваним рішення Анатолія балотуватися на сільського голову з поважної посади доцента, проректора. Для нього ж це був свідомий крок.
«Ще попередні скликання коли були, я вагався, чи не піти на голову. Жив у селі, бачив село. Хотілось ще щось пробувати робити. Є енергія, нове дихання, нові можливості і нове поле діяльності», – розповів Анатолій Лущак.
Він жартує, що за електоральну підтримку не переживав – і він, і дружина з багатодітних родин, де було шестеро-семеро дітей, і всі живуть у селі. На виборах переміг із відчутним відривом, хоч і «мент». На перших порах його так і називали.
Місцева жителька, недалека сусідка Анна Костюк згадує: «То зразу таке говорили: «Йой, кого кладуть на голову?». Та то було зразу. А потім унормувалося. Я навіть не можу вам передати, що за людина. Знаю його від маленького... Я з його мамою пропрацювала ціле своє життя».
І шериф, і редактор, і пожежник
Старий Лисець – село велике, 4 тисячі мешканців. У гарному місці – трохи збоку від траси, неподалік ліс, річка. Саме з очищення берегів Бистриці від сміття розпочав Анатолій Лущак головування. При виконкомі створили комунгосп. Щосуботи два трактори їздять у долішній і горішній куток села і збирають сміття. З двора за це платять 5 гривень. Вночі село освітлене – не у всіх містах так.
Безплатно в кожний дім іде газета «Рідне село», видали вже 11 номерів. Задумували як щоквартальну, а видають щомісяця. Пишуть про події з життя села і про цікавих людей, про рішення сесії і вітання. Товариш Анатолія ще по юридичному університету Ігор Голинський допомагає видавати часопис.
Ігор Голинський: «Людям потрібна ця газета. Коли буде наступний номер, люди питають. Які події відбуваються в селі – це все відображається. Я думаю, стимул є і для голови сільської рад., і для громади, і для депутатів. Свого роду літопис села. Люди зберігають, навіть роблять підшивки цієї газети».
Три місяці тому створили в селі пожежну охорону, є пожежна машина, 8 осіб на бойовому чергуванні. Вже сім разів виїжджали на виклики, бувало, і в сусідні села. Сільського голову називають головним пожежником, як і шерифом. Він же каже, що охорона правопорядку і порядку взагалі – то його функціональні обов’язки. І додає: разом із громадою.
Анатолій Лущак: «Зараз такий період, що обертання до самоврядування, бачу, є. Раніше, це затягнулося ще з часів Союзу, формалізм був, у нас брали депутатів для того, щоб руки піднімали. Сьогодні вже люди розуміють, що від самоврядування, від депутата залежить доля регіону, доля населеного пункту. Йде визрівання громади до самоуправління собою».
Є в Старому Лисці і своя перукарня, і майстерня з ремонту взуття. Завершують ремонт Будинку культури. Хочуть у нове приміщення переводити фельдшерсько-акушерський пункт. Готують свято до 50-річчя місцевої футбольної команди. Кращі учні школи, де вчиться майже півтисячі дітей, від сільради отримують стипендії. Сільський голова Анатолій Лущак вірить, що його рідне село має гарні перспективи.