Рівне – Унікальна фортифікаційна військова споруда середини 19 століття – Тараканівський форт під Дубним на Рівненщині – може отримати друге життя завдяки археологічним дослідженням. Днями тут побував Генеральний консул Республіки Польщі у Луцьку Томаш Янік, якого зацікавила історія форту, частково пов’язана і з долею його співвітчизників.
Потужна фортифікаційна споруда споруджувалась у часи Російської імперії майже 30 років під керівництвом відомого військового інженера Тотлебена. У ній чи не вперше на Волині був використаний незвичний тоді матеріал – бетон. Тут герметичні чавунні двері, стіни триметрової товщини і вся інфраструктура, необхідна для самодостатнього перебування і артилерійської роти.
Окрім бойових казематів та житлових казарм – лазні, пральні, пекарні, медичної частини, церкви, тут є кілька підземних поверхів з таємними кімнатами і ходами, загадку яких і досі не розгадано до кінця. А ще на форті функціонували підйомний міст, склади, конюшні, колодязі, телефон і телеграф.
Унікальна споруда не виправила сподівань самодержця
Форт називають перлиною фортифікаційного мистецтва, тож на його відкриття приїжджав російський цар Олександр II. Однак мільйонні кошти, витрачені імперією, були й справді закопані в землю.
Форт не відіграв корисної для Російської імперії ролі у Першій світовій війні через не зовсім вдале розташування. Його зайняли австрійські, а потім і польські загони, розповідає заступник голови Рівненської облдержадміністрації Степан Павлюк.
За його словами, на цій території лишилися поховання людей – польських жовнірів, наприклад.
«Ми прагнемо спільно з польською стороною, з міністерством культури Польщі, провести відповідні дослідження…», – каже Степан Павлюк
Форт посприяв уряду Пілсудського
У двадцятому році тут зосередився польський гарнізон, завдяки якому був зупинений наступ будьонівців на Варшаву. Згодом, у тридцять дев’ятому, встояти перед потужним наступом радянської армії польським воякам не вдалося – більшість із них були розстріляні саме тут.
На території форту лишилися братські могили часів Першої світової. Тут же ховали загиблих і поляки – переконують місцеві мешканці. Генеральний консул Республіки Польщі у Луцьку Томаш Янік каже, що давно хотів побувати у цьому місці.
Пам’ять загиблих у форті варто належно вшанувати
«Передусім я хотів ознайомитися з цим місцем, яке відіграло важливу роль для польської історії, і сподіваюся на співпрацю з вашою владою для того, щоб домовитися про пошукову роботу – знайти могили польських жовнірів та впорядкувати цвинтар, який, напевне, був у форті, і перепоховати їхні останки, відправивши церковний обряд. А після цього варто облаштувати це місце, бо воно цікаве для туристів», – ділиться міркуваннями консул.
Поки що ні руки дубнівчан, ні руки держави не доходили до того, щоб територію форту упорядкувати. Більше того, стіни форту пам’ятають безліч випадків загибелі надто допитливих «диких» туристів, котрі калічились або навіть назавжди губилися у так званій Новій Дубенській фортеці. Найцікавіше – форт і досі перебуває на балансі Міноборони.
Нещодавно рівненські чиновники звернулися до уряду з проханням віддати Форт у комунальну власність. Форт не може зникнути просто так, адже ідеї військових архітекторів втілювали на віки. Це дуже цікава споруда, і багато людей зацікавлені в її збереженні, каже Степан Павлюк.
(Рівне – Київ–Прага)
Окрім бойових казематів та житлових казарм – лазні, пральні, пекарні, медичної частини, церкви, тут є кілька підземних поверхів з таємними кімнатами і ходами, загадку яких і досі не розгадано до кінця. А ще на форті функціонували підйомний міст, склади, конюшні, колодязі, телефон і телеграф.
Унікальна споруда не виправила сподівань самодержця
Форт називають перлиною фортифікаційного мистецтва, тож на його відкриття приїжджав російський цар Олександр II. Однак мільйонні кошти, витрачені імперією, були й справді закопані в землю.
Форт не відіграв корисної для Російської імперії ролі у Першій світовій війні через не зовсім вдале розташування. Його зайняли австрійські, а потім і польські загони, розповідає заступник голови Рівненської облдержадміністрації Степан Павлюк.
За його словами, на цій території лишилися поховання людей – польських жовнірів, наприклад.
«Ми прагнемо спільно з польською стороною, з міністерством культури Польщі, провести відповідні дослідження…», – каже Степан Павлюк
Форт посприяв уряду Пілсудського
У двадцятому році тут зосередився польський гарнізон, завдяки якому був зупинений наступ будьонівців на Варшаву. Згодом, у тридцять дев’ятому, встояти перед потужним наступом радянської армії польським воякам не вдалося – більшість із них були розстріляні саме тут.
На території форту лишилися братські могили часів Першої світової. Тут же ховали загиблих і поляки – переконують місцеві мешканці. Генеральний консул Республіки Польщі у Луцьку Томаш Янік каже, що давно хотів побувати у цьому місці.
Пам’ять загиблих у форті варто належно вшанувати
«Передусім я хотів ознайомитися з цим місцем, яке відіграло важливу роль для польської історії, і сподіваюся на співпрацю з вашою владою для того, щоб домовитися про пошукову роботу – знайти могили польських жовнірів та впорядкувати цвинтар, який, напевне, був у форті, і перепоховати їхні останки, відправивши церковний обряд. А після цього варто облаштувати це місце, бо воно цікаве для туристів», – ділиться міркуваннями консул.
Поки що ні руки дубнівчан, ні руки держави не доходили до того, щоб територію форту упорядкувати. Більше того, стіни форту пам’ятають безліч випадків загибелі надто допитливих «диких» туристів, котрі калічились або навіть назавжди губилися у так званій Новій Дубенській фортеці. Найцікавіше – форт і досі перебуває на балансі Міноборони.
Нещодавно рівненські чиновники звернулися до уряду з проханням віддати Форт у комунальну власність. Форт не може зникнути просто так, адже ідеї військових архітекторів втілювали на віки. Це дуже цікава споруда, і багато людей зацікавлені в її збереженні, каже Степан Павлюк.
(Рівне – Київ–Прага)