Київ – Сьогодні, 19 січня, Йордана або Водохреще – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення на ріці Йордан, а вийшовши на берег, з небес почув голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм сином. І зійшов на нього Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва – Богоявлення.
Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже цього дня, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – у голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба. В Україні споконвіку вірять, що на Водохреще вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року.
На Водохреще в усіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Споконвіку освячену цього дня воду вважають рятівною від безлічі недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми і домівки. Водохрещенська вода не псується, не має запаху і зберігається упродовж року. Це загадковий факт, який вчені можуть лише констатувати, пояснити його природу вони не в силі.
За давньою традицією церемонія освячення води на Йордана відбувається просто неба на берегах річок і струмків. Ще напередодні свята з льоду вирубували великий хрест, ставили його поруч з ополонкою, в якій і святили воду. До місця освячення влаштовували велелюдні хресні ходи. Окрім ікон і церковних хоругв учасники процесій несли в руках запалені трійці – це три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрецю та інших квітів.
Процес водосвячення в багатьох місцях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно в небо випускали голубів. Газета «Києвлянін» ось так описує свято Водохреще у Києві 1892-го року. «Після урочистого освячення води, з першим гарматним пострілом величезний натовп киян побіг на берег Дніпра, де заздалегідь підготували велику ополонку. Всіх цікавило, чи знайдуться при 15-градусному морозі і сильному вітрові охочі зануритися в освячену воду. Таких виявилося 5 осіб з простого народу, – пише автор. Закутавшись у великі кожухи, вони лише чекали першого пострілу. Потім умить роздягнулися і пірнули у воду. Кожний з них перебував в ополонці близько хвилини, занурюючись по кілька разів».
До речі, вважається, що ті, хто наважується на подібне купання цього дня, впродовж всього наступного року можуть забути про всі хвороби та болячки і перебувати в незмінному піднесенні духу. А ще після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав аж до Великого посту.
(Київ–Прага)
На Водохреще в усіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Споконвіку освячену цього дня воду вважають рятівною від безлічі недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми і домівки. Водохрещенська вода не псується, не має запаху і зберігається упродовж року. Це загадковий факт, який вчені можуть лише констатувати, пояснити його природу вони не в силі.
За давньою традицією церемонія освячення води на Йордана відбувається просто неба на берегах річок і струмків. Ще напередодні свята з льоду вирубували великий хрест, ставили його поруч з ополонкою, в якій і святили воду. До місця освячення влаштовували велелюдні хресні ходи. Окрім ікон і церковних хоругв учасники процесій несли в руках запалені трійці – це три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрецю та інших квітів.
Процес водосвячення в багатьох місцях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно в небо випускали голубів. Газета «Києвлянін» ось так описує свято Водохреще у Києві 1892-го року. «Після урочистого освячення води, з першим гарматним пострілом величезний натовп киян побіг на берег Дніпра, де заздалегідь підготували велику ополонку. Всіх цікавило, чи знайдуться при 15-градусному морозі і сильному вітрові охочі зануритися в освячену воду. Таких виявилося 5 осіб з простого народу, – пише автор. Закутавшись у великі кожухи, вони лише чекали першого пострілу. Потім умить роздягнулися і пірнули у воду. Кожний з них перебував в ополонці близько хвилини, занурюючись по кілька разів».
До речі, вважається, що ті, хто наважується на подібне купання цього дня, впродовж всього наступного року можуть забути про всі хвороби та болячки і перебувати в незмінному піднесенні духу. А ще після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав аж до Великого посту.
(Київ–Прага)