Чехи переклали книгу Фіджеса «Пошепки. Приватне життя в сталінській Росії» (Огляд події в культурному житті Європи)

Прага – Напередодні свята Пасхи у словацьких музеях відкрились виставки писанки, чехи переклали на рідну мову відоме дослідження британця Орланда Фіджеса «Пошепки» про життя в СРСР за Сталіна, а Франція готується до відзначення 95-ліття Едіт Піаф. Це одні з важливих події в культурному житті Європи.
Як розмальовувати писанку, щоб досягнути майстерності наших бабусь, чи що за традицією має бути на святковому столі на Великдень? Вже 8-й рік навесні збирає всіх зацікавлених Малокарпатський музей у словацькому місті Пезінок неподалік Братислави. Його цьогорічна виставка писанок належить до найцікавіших. А в Музеї української культури у Свиднику можна оглянути виставку народної вишивки в сучасному одязі, яка повністю підготовлена з експонатів Музею.

Публіциста і перекладача, дисидентку і правозахисницю Петру Шустрову в Чехії знають добре. Нещодавно побачив світ її переклад відомої книжки британського дослідника Орланда Фіджеса «Пошепки. Приватне життя в сталінській Росії». Хронологічно книжка змальовує три десятиліття – від кінця 1920-х років до смерті диктатора. Як жилось за режиму? У страху і пошепки – відповідає автор. Переклад на чеську Петри Шустрової дає змогу нинішній генерації чехів краще пізнати ці страшні часи.

«У книжці пояснюються речі, про які я ще ніколи не чула. Чому люди піддавались такому тиску, що вони при цьому переживали, чому і як себе поводили. Все це описане з таким розумінням і співпереживанням, що викликає подив», – зазначає Петра Шустова.

Твір Фіджеса в перекладі на чеську мову про трагедію мільйонів громадян, знищених режимом Сталіна, належить до бестселерів на книжковому ринку Чехії.

А у Франції готуються до 95-ліття від дня народження найвідомішої співачки – Едіт Піаф. Ювілей відзначатимуть у грудні, але вже нині про неї активно пишуть, показують, розповідають. Незрівнянна, неповторна, унікальна, найкраща – епітетів без числа. «Горобчика», як називали Піаф французи, любили всі, Піаф платила землякам тим самим – відкритим, хоча й ранимим серцем.