Україна родом із Британії? Або навпаки?

Влітку, коли «творці» політики розбігаються по райських кущах, а сама політика готується до чергової напруженої осені, – саме влітку настає блаженно-короткий час, коли можна від неї перепочити.

В українських реаліях це зробити важко, тому що будь-який отой перепочинок отруєний політикою. Однак, мені здається, в пору міжсезоння можна легше озирнутися навколо, подивитися на себе не зсередини киплячого сьогодення, а через призму інших.

Порівнюючи свою ситуацію з закордонням, можна вхопити деякі несподівані деталі, які здатні розповісти про нас дещо більше, ніж це пропонують заяложені і знайомі до болю внутрішні розкладки та опінії.

Згідно з зовсім свіжим дослідженням, британці є нацією непокірних бунтарів і ризикових людей, якщо йдеться про порушення закону. Важко сказати, куди можна віднести українців у цій темі.

Порушники усіх країн уже єдині

Однак, продовжимо робити британський зріз. Виявляється, що четверо громадян Великобританії із десяти самі визнають, що відчувають певну приємність, порушуючи закон і використовуючи мобільні телефони за кермом.

Двадцять чотири відсотки британців визнали, що «тягнуть» щось із роботи. Цікаво, чи рахувалися коли-небудь українські відсотки своїх несунів?

Далі британське дослідження заторкнуло тему, яка набула в Україні популярності порівняно недавно. Тридцять три відсотки опитаних британців із дратівливим задоволенням зізналися в тому, що займаються сексом у публічних місцях.

Хоча під рукою у нас нема українських даних про таку екстравагантну діяльність, однак із огляду на деякі вітчизняні обставини можна припускати, що і в Україні практикуються подібні речі.

Наскільки широке це явище, вирішувати соціологам. Узяти хоча б те, що не кожній родині поталанило мати окрему квартиру. Ще досі комунальний устрій бере гору. Молоді пари залишаються жити з батьками. Далі справа техніки і фантазії – як і де лагодити інтимні речі.

Чотирнадцять відсотків опитаних британців заявили, що вони водили машину напідпитку. Майже третина з них робила це як мінімум п’ять разів, а то й більше. Важко сказати, чи в Україні сприйняли б це як дикунство.

Україна явно не пасе задніх

Далі іде ціла серія різних порушень британцями своїх законів, які свідчать хоча б про те, що Україна в цьому світі і на цій планеті не є одинокою адміністративно-соціальною одиницею.

Третина опитаних британців «бавиться» наркотиками. Сім відсотків брали участь у хуліганських нападах на інших. Тридцять шість відсотків зізналися, що порушували правила паркування машин.

Нині, коли автопарк машин в Україні кардинально збільшився, це уже нікого не дивує. Хоча, напевно, Україна відстає від Британії в головному – в кількості правил паркування.

Британське дослідження торкається також зовсім мирних порушень, які для українського вуха часто взагалі не звучать антизаконно. Наприклад, п’ятнадцять відсотків дорослих людей у Британії зізналися, що не оплачують ліцензій на використовування телевізорів. А тридцять п’ять відсотків заявили, що нелегально скачували в інтернеті музику, фільми і порнографію.

Не цураються в британській монархії і дрібних правопорушень, на кшталт втечі з ресторану, не оплативши рахунку. Їх у Британії сім відсотків. А вісімнадцять відсотків вдаються до крадіжок у великих універсамах.

Робити проекцію на українську дійсність – розгубити останні зачіпки про те, що є причиною, а хто – наслідком. Не допоможуть ані комплекс меншовартості, ані підступи Росії, ані глобальна криза. Як говорить Ліна Костенко: «…Шукайте цензора в собі…»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода