Київ – Прем’єр-міністр Росії запропонував Україні придбати 10% акцій Міжнародного центру зі збагачення урану. Про це Володимир Путін заявив на засіданні комісії з контролю за іноземними інвестиціями. Мова йде про Міжнародний центр, що діє в Іркутській області на базі Ангарського хімічного комбінату. Ця установа забезпечує паливом атомні електростанції. Що означають для України російські пропозиції, коментує доктор фізико-математичних наук, провідний співробітник Інституту фізики НАН України та ядерного центру Саклє (Париж, Франція) Олександр Марченко.
– Пане Марченко, Україна раніше висловлювала зацікавленість співпрацею з росіянами у сфері атомної енергетики. Наскільки вигідною є пропозиція Володимира Путіна?
– Якщо виключити політичну складову, це дійсно вигідно. Існує думка, що всі технології, які були створені в радянські часи нашими батьками і дідами, вони недосконалі і неконкурентоспроможні. Але це не стосується ядерної сфери.
У ядерній сфері Росія – провідна країна. У багатьох напрямках вона попереду навіть США, це так. До того ж Росія має цей комплекс, який дуже коштовний. І на даний момент Україні не під силу підняти це. Це можливо, якби в нас не був такий стан економіки, такий рівень корупції, і за якісь десятиріччя поступово це можна було б вирішити. Але треба йти на зустріч. Я ставлюсь до цього як до кроку в позитивному напрямку.
– Ще за уряду Тимошенко в Україні затвердили Державну цільову економічну програму «Ядерне паливо», на яку передбачено застосування бюджетних і позабюджетних коштів. Чи не вплине ця українсько-російська співпраця на видобуток покладів уранової руди в Україні?
– Звичайно, вплив буде. Це залежить від внутрішніх домовленостей, не є вочевидь, що це якось завадить цього. Там же дуже багато змін у цій програмі. Що і як буде, залежить від домовленостей, про які ми не знаємо. Але щодо стратегічного значення цього кроку – це позитивно.
Будемо вірити, що наші російські колеги будуть дотримуватися паритету в цьому питанні. Якщо вони допускають Україну до себе, то й Україна, звичайно, повинна допустити росіян на наші ринки.
– Напередодні російська компанія ТВЕЛ та американська «Вестінгаус», що виробляють ядерне паливо, подали Києву заявки на тендер щодо співпраці з Україною з виробництва ядерного палива з 2013 року. На вашу думку, в якої компанії є більше шансів виграти тендер?
– З погляду Росії… Росія – це країна, яка має повний комплекс щодо ядерної сфери. І Україна для Росії – це ринок збуту. Ми – це ринок для Росії. Росія, звичайно, буде змагатися з американцями в цьому плані, але чим закінчиться це? Я не можу прогнозувати. Те, що запропонує Росія щодо палива для наших станцій, якісно це не гірше, ніж американське.
– Україна добуває уран, однак не має технологій для збагачення урану. Чи збільшить ця співпраця можливості України щодо збагачення урану? Може не доведеться купувати паливо в Росії?
– Це мрія, звичайно. Якщо стати на такий курс, то це можливо в принципі. Але це питання багаторічне. Воно лежить чисто в економічній площині. Ми не спроможні зараз це зробити. Це десятки років. Середній пересічний українець не уявляє собі, наскільки коштовні ці технології, ці підприємства, які роблять це. Це можна на демонстрації казати, що от, ми самі. Але якщо порахувати, це десятки мільярдів, а то й більше. У нас немає таких грошей.
– Якщо виключити політичну складову, це дійсно вигідно. Існує думка, що всі технології, які були створені в радянські часи нашими батьками і дідами, вони недосконалі і неконкурентоспроможні. Але це не стосується ядерної сфери.
У ядерній сфері Росія – провідна країна. У багатьох напрямках вона попереду навіть США, це так. До того ж Росія має цей комплекс, який дуже коштовний. І на даний момент Україні не під силу підняти це. Це можливо, якби в нас не був такий стан економіки, такий рівень корупції, і за якісь десятиріччя поступово це можна було б вирішити. Але треба йти на зустріч. Я ставлюсь до цього як до кроку в позитивному напрямку.
– Ще за уряду Тимошенко в Україні затвердили Державну цільову економічну програму «Ядерне паливо», на яку передбачено застосування бюджетних і позабюджетних коштів. Чи не вплине ця українсько-російська співпраця на видобуток покладів уранової руди в Україні?
– Звичайно, вплив буде. Це залежить від внутрішніх домовленостей, не є вочевидь, що це якось завадить цього. Там же дуже багато змін у цій програмі. Що і як буде, залежить від домовленостей, про які ми не знаємо. Але щодо стратегічного значення цього кроку – це позитивно.
Будемо вірити, що наші російські колеги будуть дотримуватися паритету в цьому питанні. Якщо вони допускають Україну до себе, то й Україна, звичайно, повинна допустити росіян на наші ринки.
– Напередодні російська компанія ТВЕЛ та американська «Вестінгаус», що виробляють ядерне паливо, подали Києву заявки на тендер щодо співпраці з Україною з виробництва ядерного палива з 2013 року. На вашу думку, в якої компанії є більше шансів виграти тендер?
– З погляду Росії… Росія – це країна, яка має повний комплекс щодо ядерної сфери. І Україна для Росії – це ринок збуту. Ми – це ринок для Росії. Росія, звичайно, буде змагатися з американцями в цьому плані, але чим закінчиться це? Я не можу прогнозувати. Те, що запропонує Росія щодо палива для наших станцій, якісно це не гірше, ніж американське.
– Україна добуває уран, однак не має технологій для збагачення урану. Чи збільшить ця співпраця можливості України щодо збагачення урану? Може не доведеться купувати паливо в Росії?
– Це мрія, звичайно. Якщо стати на такий курс, то це можливо в принципі. Але це питання багаторічне. Воно лежить чисто в економічній площині. Ми не спроможні зараз це зробити. Це десятки років. Середній пересічний українець не уявляє собі, наскільки коштовні ці технології, ці підприємства, які роблять це. Це можна на демонстрації казати, що от, ми самі. Але якщо порахувати, це десятки мільярдів, а то й більше. У нас немає таких грошей.