Де я?

Я не вірю своїм очам! Я не розумію, що відбувається?! Я у Москві чи у Києві?

Такої кількості міліції на столичних вулицях я не бачила вже 20 років. Навіть в часи Майдану біля Адміністрації Президента – було менше.

Щось трапилося?! Державний переворот в країні?! Терористи захопили Київську адміністрацію?! Інопланетний корабель приземлився на Майдані?!

Автобуси,автобуси, автобуси – по усій довжині Хрещатика! А в них дужі хлопці у формі з дубинками. Біля них офіцери, дуже заклопотані, на запитання не відповідають – по рації перемовляються.

Бульваром Шевченка взагалі не пройти – щільні лави міліції та спецназу зайняли весь простір.

Софійську площу у кілька рядів оточили. Руки сплели, лікті схрестили – не пройдеш. Мітинг опозиції на захист української мови – слухають.

Перехожі розгублено просочуються через темну міліцейську пляму, тиснуться попід будинки, схвильовано телефонують рідним.
«Тут таке!», «Мені аж страшно!», «Ти не знаєш, що сталося, що стільки міліції?!», – чую.

«Покрова сьогодні. День українського козацтва і День УПА», – каже хтось.

І що?

«Опозиція акцію проводить», – каже ще хтось.

І що?

Відколи це у демократичній Україні акції опозиції й народні свята стали приводом для заповнення міліцією вулиць і площ?!

Ще не так давно, коли нинішній Президент був в опозиції, він спокійно проводив масові акції протесту, селив людей у наметах у Маріїнському паркові й виступав з величезної сцени на Майдані.

А тепер кого Ви боїтеся, пане Президент?!