«Дідівське виховання». Чи поширена дідівщина в українській армії?

На 20 відсотків зросла кількість випадків дідівщини в українській армії, порівняно з минулим роком. Від початку 2010-го виявили 140 злочинів, пов’язаних із так званими нестатутними стосунками між вояками. Про це повідомив одному з українських телеканалів військовий прокурор Центрального регіону Микола Голомша. Наскільки поширені в армії знущання старших солдатів над молодшими?
Наведена військовим прокурором Центрального регіону Миколою Голомшею статистика про 140 виявлених злочинів – це практично єдині офіційні дані за цей рік щодо «нестатутних відносин» в українській армії. Офіційних же повідомлень про випадки загибелі солдатів внаслідок опіки «дідів» немає.

За інформацією правозахисника Володимира Яворського, кількість смертей в українському війську від «нестатутних відносин» з року в рік скорочується. «У мене є статистика за 2006, 2007, 2008 роки. У 2006 році було 26 загиблих військовослужбовців, у 2007 ця цифра зменшилася до 20, а в 2008 - до 14. Із цих 14 випадків – 5 солдатів покінчили життя самогубством, троє померло підчас виконання господарських робіт, двоє - підчас бойової підготовки, один потрапив у ДТП. Тож фактично лише декілька випадків саме дідівщини, що призвели до смерті», - зазначив правозахисник.

Убивство, вчинене з необережності


Попередні роки у військовому відомстві не втомлювалися запевняти, що кількість випадків дідівщини зменшується. Залишилися, мовляв, тільки окремі факти. Про це говорить заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Валентин Зубов. «Особливо від того часу, як дуже багато військовослужбовців працюють в армії за контрактом, кількість таких випадків зменшується. Хоча всім відомо, що таке явище є. Наш комітет має інформацію з Міністерства оборони: факти виявлення дідівщини мають місце, але лише в окремих випадках», - сказав депутат.

Володимир Яворський навів один із прикладів, коли юнак повернувся з армії додому в труні. «У лютому 2008 року було повідомлення про смерть Адріана Поперечного, який 10 лютого підчас шикування підрозділу солдатів втратив свідомість і впав, а за 20 хвилин помер. За даними судмедекспертів, смерть сталася від рефлекторної зупинки серця, яка відбулася внаслідок удару долонею в область грудної клітини. Солдат, який наніс удар, був узятий під варту, командири військової частини були відсторонені». У жовтні 2008 року винний солдат був засуджений до 4 років позбавлення волі, а вбивство було кваліфіковане як убивство з необережності, - розповів Яворський.

Дідівщина існує, визнає колишній міністр оборони України Олександр Кузьмук. Але при цьому він закликає не шукати її в армії. «Про яку дідівщину ми можемо казати, коли наші хлопці служать лише рік, і вони всі з однієї держави – з України. Тут коріння треба шукати не в армії, не на флоті, а в школах, де діти б’ють своїх однолітків».

Дідівщина і загальний призов – чи є залежність?

Дідівщина не є українським винаходом. Поділ солдатів на «духів», «черпаків», «дембелів» з усіма наслідками для тих, хто починає служити, процвітав ще у радянській армії. У цьому переконує колишній начальник Генерального штабу Збройних Сил генерал України Анатолій Лопата. За його твердженням, навіть якщо армія стане повністю професійною, дідівщина залишиться. «Ця проблема існує і в інших арміях, де нема строкової служби, а є служба за контрактом. І там найманці знущаються один із одного і навіть убивають. Навіть у фільмах, які показують дії військових, що перебувають в якомусь екстремальному середовищі, це все, на жаль, відбувається. Тому проблема була і залишається проблемою, з якою треба постійно боротися».

Натомість киянин Сергій Сігал на своєму прикладі запевняє: військо без знущання старших солдатів над молодшими можливе. Щоправда, Сергій служив не в радянській армії, і не в Збройних Силах України. Він був солдатом армії Ізраїлю (до речі, у цій державі теж є призов, а служити треба три роки). Дідівщини не було, свідчить Сергій. «Я вважаю, що в Ізраїлі суворо дотримуються законів. Якби якийсь із вояків поскаржився б на «нестатутні відносини», то правоохоронні органи умить зреагували б. Був би скандал. Крім цього, є ще й інша причина: коли держава перебуває під загрозою зовнішньої атаки, то люди більш згуртовані, виникає почуття патріотизму!» - впевнений Сергій.

Водночас, як наголосив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, чим успішніше українська армія позбуватиметься загального призову, тим менше буде дідівщини. «Першість» належить взагалі-то професійному сержантському складу, - говорить він. – Це була одна з причин, чому ми свого часу виступали за перехід на контракту форму набору. І не просто контрактну. А за умови, щоб паралельно і прискореними темпами формувався б сержантський склад, який заміняв би собою офіцерську ланку молодшого складу».

В останні роки певні реформи все ж відбулися. Командирів, які виявляли факти дідівщини і давали хід розслідуванню, карати перестали. Тепер в офіцерів не має підстав боятися виносити сміття з хати. Як наслідок, статистика щодо «нестатутних відносин» є об’єктивнішою, і до відповідальності притягується більше винних, вважають фахівці.

Тим часом, всупереч обіцянкам можновладців, створення в Україні професійної армії постійно відкладається. Під час останнього призову казарма стала рідним домом для 26-ти тисяч юнаків.