Юрій Луценко голодував місяць. Це не може бути приводом для суду змінити запобіжний захід й звільнити Луценка з-під варти, адже тоді голодувати почнуть тисячі тих, хто вважає, що їх безпідставно утримують у СІЗО під час досудового слідства.
Фермер Олександр Бірюк на завантаженій каністрами з бензином вантажівці під’їхав до Драбівської райдержадміністрації Черкаської області й пообіцяв себе спалити, якщо райдержадміністрація не продовжить йому термін оренди на землю. Фермер вважає, що чиновники незаконно вирішили віддати 188,4 га ріллі, яку він до цього обробляв, іншій людині.
Це не методи боротьби за свої права. Це відчай. Коли люди відчувають, що проти них діється свавілля і не бачать ХТО і ЯК їх може захистити – вони стають небезпечними. І не тільки для самих себе.
Уся історія Європи після Жовтневого перевороту у Росії була намаганням стримувати притаманну капіталізму жагу до збагачення у такий спосіб, щоб зменшувати загрозу соціального вибуху. Прірва між бідними й багатими мусить демонструвати тенденцію до зменшення, правосуддя має претендувати на справедливість – інакше іскри відчаю можуть підпалити полум’я соціальних конфліктів.
Кому це треба?! Нікому. Влада хоче зберегти й посилити свої позиції. Опозиція хоче критикувати владу й мати шанс чесно посперечатися за владу на наступних виборах. Народ хоче СТАБІЛЬНОГО й СПРАВЕДЛИВОГО життя. Фермер хоче обробляти землю й мати гарантію, що її не відберуть у нього за чиєюсь забаганкою. Колишній міністр хоче чесного правосуддя. Й разом з ним цього хочуть усі. Бо в країні де немає навіть сподівання на справедливий суд – не може бути й сподівання на стабільність й соціальний спокій.
Так що пастка зачинилася. Відчинити може лише той, хто сконцентрував у себе усю повноту влади. Якщо, звісно, захоче і зможе.
Фермер Олександр Бірюк на завантаженій каністрами з бензином вантажівці під’їхав до Драбівської райдержадміністрації Черкаської області й пообіцяв себе спалити, якщо райдержадміністрація не продовжить йому термін оренди на землю. Фермер вважає, що чиновники незаконно вирішили віддати 188,4 га ріллі, яку він до цього обробляв, іншій людині.
Це не методи боротьби за свої права. Це відчай. Коли люди відчувають, що проти них діється свавілля і не бачать ХТО і ЯК їх може захистити – вони стають небезпечними. І не тільки для самих себе.
Уся історія Європи після Жовтневого перевороту у Росії була намаганням стримувати притаманну капіталізму жагу до збагачення у такий спосіб, щоб зменшувати загрозу соціального вибуху. Прірва між бідними й багатими мусить демонструвати тенденцію до зменшення, правосуддя має претендувати на справедливість – інакше іскри відчаю можуть підпалити полум’я соціальних конфліктів.
Кому це треба?! Нікому. Влада хоче зберегти й посилити свої позиції. Опозиція хоче критикувати владу й мати шанс чесно посперечатися за владу на наступних виборах. Народ хоче СТАБІЛЬНОГО й СПРАВЕДЛИВОГО життя. Фермер хоче обробляти землю й мати гарантію, що її не відберуть у нього за чиєюсь забаганкою. Колишній міністр хоче чесного правосуддя. Й разом з ним цього хочуть усі. Бо в країні де немає навіть сподівання на справедливий суд – не може бути й сподівання на стабільність й соціальний спокій.
Так що пастка зачинилася. Відчинити може лише той, хто сконцентрував у себе усю повноту влади. Якщо, звісно, захоче і зможе.