Путін – і жодних ілюзій…

Сталося те, в чому я особисто не сумнівався ні на йоту ще тоді, коли Володимир Путін вирішив поставити Дмитра Медведєва президентом Росії.

Маю на увазі, звичайно, майже стовідсоткове формальне повернення Путіна. Формальне, бо всі роки президентства Медведєва головним залишався Путін, у чому ніхто, здається, не сумнівався. Але чому ж ніби серйозні аналітики, головно на Заході, так часто говорили про конфлікт у тандемі Путін-Медведєв, про реформаторство Медведєва, про те, що останній готовий навіть кинути виклик своєму покровителю Путіну. Справді, смішно, якщо так хтось думав усерйоз, а не грав, як кажуть галичани, вар’ята.

Але сьогодні будь-які здогадки і припущення на цей рахунок зникли самі по собі. І слава Богу! Бо навіщо тішити себе ілюзіями там, де ці ілюзії елементарно відсутні, де жорстока правда править бал. Все! Кінець комедії. Путін подякує Медведєву за бездоганно зіграну роль, вони навіть із цього приводу зберуться у вузькому колі під Москвою, вип’ють, цинічно поглузують зайвий раз із наївних співвітчизників і всіх тих, хто повірив, що Володя і Дмитро – близькі друзі з часів Санкт-Петербурга! – конкуренти і навіть антиподи.

Які конкуренти, які антиподи?! Два чоботи – пара. З моменту призначення Єльциним Путіна відбулася майже інстинктивна узурпація влади людьми вчорашнього КДБ: спершу у головах, а дуже скоро в реальних діях. Справжніх конкурентів Путін дуже скоро попересаджував, повиганяв за межі країни, а решту позалякував чи відправив у «внутрішню еміграцію».

На майже 1/6 земної суші новітня ера одного актора триває вже більше десяти років і ще триватиме щонайменше стільки ж. Сам Леонід Ілліч (керував 18 років) міг би позаздрити Володимиру Володимировичу.

І, все ж, добре, що сталося саме так. Геть театралізовані фарси з дублерами, акторами! Геть розіграші! Тепер є лише Путін. На багато років. Майже назавжди.

Що буде – ми вже знаємо, або здогадуємося…