Мені гидко. Написав сьогодні головред сайту «Лівий берег» Олег Базар у відповідь на матеріал «СМС-переписку з Ландіком-старшим підтверджують».
Олеже, мені теж гидко і соромно. Не за прокладки, хоча, це – мабуть, останнє про що я планувала б писати як журналіст, але доводиться. Мені соромно за нашу владу, за наш політикум, і власне, за нас самих, які все те, що дозволяє собі влада, здебільшого покірно зносять. Прикладів таких діянь пересічний українець, назве і називає безліч, але традиційно за старою радянською звичкою, сидячи на кухні, чи в черзі за пенсією. Ми мовчимо, а сучасні дворяни вважають нас за бидло.
Емоційно згадуючи в коментарі лише одне ім’я, пан Ландік мав на увазі незалежно від статі, всіх тих, хто, як він вважає, створює йому проблеми, не розуміючи чи не бажаючи розуміти, що проблему створив він сам.
Мені шкода, що Ви побачили в матеріалі хворобливе смакування бруду. Я не хочу відповідати на банку з павуками й діяльність «бульварної» преси, до якої ми нібито скотилися. Ми лише хотіли показати справжнє обличчя українського політика на прізвище Ландік.
Вчора ми мали дискусію стосовно того чи варто давати в ефірі цю гидоту. Це було непросте рішення й, ухвалюючи його, ми послуговувались тим, що замовчувати подібне не можна. Адже суспільство повинно знати своїх «героїв» і реагувати на їхні витівки. Ви кажете, українці звикли до того, що політики – аморальні та хамовиті негідники. Давайте відлучати громаду від цієї звички. Разом це робити легше.
До наступних виборів часу не так багато, й незважаючи на всі вади нового виборчого закону, саме нам з вами й доведеться бути не «каналізацією», а очисною системою, яка має виводити на чисту воду Ландіків та їм подібних.
Олеже, мені теж гидко і соромно. Не за прокладки, хоча, це – мабуть, останнє про що я планувала б писати як журналіст, але доводиться. Мені соромно за нашу владу, за наш політикум, і власне, за нас самих, які все те, що дозволяє собі влада, здебільшого покірно зносять. Прикладів таких діянь пересічний українець, назве і називає безліч, але традиційно за старою радянською звичкою, сидячи на кухні, чи в черзі за пенсією. Ми мовчимо, а сучасні дворяни вважають нас за бидло.
Емоційно згадуючи в коментарі лише одне ім’я, пан Ландік мав на увазі незалежно від статі, всіх тих, хто, як він вважає, створює йому проблеми, не розуміючи чи не бажаючи розуміти, що проблему створив він сам.
Мені шкода, що Ви побачили в матеріалі хворобливе смакування бруду. Я не хочу відповідати на банку з павуками й діяльність «бульварної» преси, до якої ми нібито скотилися. Ми лише хотіли показати справжнє обличчя українського політика на прізвище Ландік.
Вчора ми мали дискусію стосовно того чи варто давати в ефірі цю гидоту. Це було непросте рішення й, ухвалюючи його, ми послуговувались тим, що замовчувати подібне не можна. Адже суспільство повинно знати своїх «героїв» і реагувати на їхні витівки. Ви кажете, українці звикли до того, що політики – аморальні та хамовиті негідники. Давайте відлучати громаду від цієї звички. Разом це робити легше.
До наступних виборів часу не так багато, й незважаючи на всі вади нового виборчого закону, саме нам з вами й доведеться бути не «каналізацією», а очисною системою, яка має виводити на чисту воду Ландіків та їм подібних.