Україна продовжує рятувати режим Лукашенка – Безсмертний

«Режим Януковича – він десь в чомусь близький до того режиму, який собою уособлює фігура Лукашенка»

Відносини між сусідами України серйозно погіршилися. Європейський Союз відкликає всіх 27 послів із Мінська. У відповідь Білорусь звинуватила ЄС у нервовій реакції та ескалації конфлікту. Відносини загострилися після розширення санкцій ЄС щодо білоруської влади, яку в Європі прямо називають «останньою диктатурою» на континенті. Понад дві сотні білоруських урядовців не можуть вільно подорожувати до Європи, а їхні активи заморожені через підозри у порушенні прав людини. 29 лютого ЄС оприлюднив список ще 21 особи з Білорусі, які поповнили «чорний список». Як у цій ситуації має діяти Україна, яка заявляє про євроінтеграційний курс? На запитання Радіо Свобода відповів колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний.

– Очевидно, що вже давно в трикутнику Київ – Брюссель – Мінськ, Київ мав приєднатися до позиції Брюсселя. Ще в часи перебування в Мінську я говорив про те, що Україна мала приєднатися до всіх заяв і рішень, які виголошувалися, приймалися європейською спільнотою. На жаль, на той момент Київ займав таку нейтральну позицію, періодично виступаючи з заявами, які засуджували порушення прав людини Лукашенком.

– І зараз Ви очікуєте, що Україна також буде зберігати так званий «нейтралітет»?

– Мені складно спрогнозувати поведінку Міністерства закордонних справ, політичного керівництва України, але, виходячи із того, що я бачу нині в Києві, виходячи з внутрішніх подій в Україні в цілому – очевидно, що Україна буде мовчати – українське керівництво.

Але, можливо, в цій ситуації є і якийсь шанс для Києва? Оскільки ми вже можемо говорити про якусь історію, це вже не перше загострення відносин між Мінськом і Європейським Союзом. Чи був час, коли Україна могла стати містком примирення, порозуміння між Білоруссю і ЄС?
Ринок України фактично залишився, поруч із ринком Росії, другим по об’єму, куди режим Лукашенка продовжує спрямовувати свій експорт

– Той час завжди залишається, тому що в Україні є два можливих варіанти дій. Перший, це коли Україна займає нейтральну позицію і виступає стороною, яка намагається полагодити стосунки між Білоруссю і Європейським Союзом шляхом того, що Мінськ треба переконувати змінювати політичний режим в країні. І друга позиція, це коли Україна стає радикально на бік європейської спільноти і тоді, приєднавшись до санкцій, які Європейський Союз приймає і може приймати – проблема Мінська і проблема, яка там існує в вигляді диктатора Лукашенка, буде дуже швидко вирішена. Чому? Тому що сьогодні ринок України фактично залишився, поруч із ринком Росії, другим по об’єму, куди режим Лукашенка продовжує спрямовувати свій експорт і це немало-небагато – до 40 відсотків ринку світлих паливно-мастильних матеріалів. Це означає, що в разі використання економічного ембарго, роль України у цій позиції стає дуже важливою. Я вже не кажу про те, що поставки електроенергії, періодичне використання аверсу поставки нафтопродуктів, періодичне використання, я на цьому наголошую, воно продовжує рятувати режим Лукашенка в певні моменти.

– На тлі погіршення білорусько-європейських відносин в офіційного Києва виникли свої проблеми з Євросоюзом і в МЗС викликали на килим представника Європейської комісії в Києві. Напередодні українські дипломати оголосили, що його висловлювання на адресу українських керівників не надто дипломатичні. Як ви думаєте, чи якось пов’язані ці події в Києві і в Мінську?
Режим Януковича – він десь в чомусь близький до того режиму, який собою уособлює фігура Лукашенка

– Київ просто мавпує по Лукашенку в цій ситуації. Режим Януковича – він десь в чомусь близький до того режиму, який собою уособлює фігура Лукашенка. А відтак його дії дуже схожі. Не дивлячись на те, що у відповідності до міжнародних конвенцій пан Тейшейра абсолютно коректно висловив те, що дані зобов’язання Янукович не виконує як Президент країни, то чомусь це викликало таку емоційну реакцію Міністерства закордонних справ. З моєї точки зору, позиція дипломата абсолютно правильна, він не вийшов за рамки міжнародних конвенцій. Це по-перше, а по-друге – ретранслював те, що до цього було сказано, починаючи від менеджменту середнього європейського, закінчуючи вищими посадовими особами Євросоюзу. Тому тут немає на що ображатися.