Михайла Федоровича Романова Земський собор призначив на царство 3 березня 1613 року. Коронувався перший цар з Романових 21 червня 1613.
Наступний рік знаменує 400-річчя династії Романових. Для Володимира Путіна і його команди це дуже важлива дата. Він планує знову зібрати всі «російські землі», про що він натякнув ще в Новоросійську у 2011 році, починаючи передвиборчу кампанію. Не знати, чи будуть у Кремлі підганяти щось до історичних календарних дат, але те, що Путін бачить Україну (Малоросію) як одну з головних підвалин нового Євразійського союзу (зібраних російських земель) – це факт. Тому до весни 2013-го за планом Володимира Путіна Другого Україна має бути, як мінімум, в Митному союзі. А там…
До 2015 року українці, ймовірно, вже служитимуть і на острові Кунашірі, і, ймовірно, на таджицько-афганському кордоні… Бо включення України до Євразійського союзу передбачає входження її армії, силових структур, до оновленої Організації Договору про колективну безпеку під командою Кремля. Далі…
Не будемо поспішати. Бо вже у кінці цього року всі плани Володимира Путіна Другого щодо України-Малоросії будуть в основному озвучені Кремлем. В Україні вже чимало для цього підготовлено командою Януковича, котра діє чітко під диктовку Володимира Путіна.
Захід не буде заважати реалізації курсу Кремля і його старого-нового глави на витворення новітньої імперії. Бо США мають масу проблем вдома і в Азії… А Європа на чолі з Німеччиною лише «підігруватиме» Володимиру Путіну Другому та долатиме свої непрості проблеми, й без України. Правда, Захід опам’ятається до 2017 року щодо дій Росії, але буде пізно. 2023 рік буде «крахом ілюзій» для всіх – і для Росії, для Заходу. Пам’ятаєте «зловісне значення числа 23»? Хоча б в Уільяма Берроуза? Не кажу вже про Роберта Уїлсона…
А що ж Гегелівське – «історія повторюється двічі, перший раз у вигляді трагедії, другий – у вигляді фарсу»?
Ймовірно, що Володимир Путін Другий починає новий цикл історії євразійства. Тому, не виключена, насамперед, трагедія, недаремно ж він вчора увечері і сльозу пустив. Сталін також плакав у 1928 році і відомо, чим це скінчилося для України… А далі вже за текстом…
А що ж, як за «Борисом Годуновим» Пушкіна, народ? Ну, там народ «німує». А у нас (в Малоросії)? Ймовірно, як у Тараса Шевченка в останні дні – «а народ мій бидлом конає…»
Наступний рік знаменує 400-річчя династії Романових. Для Володимира Путіна і його команди це дуже важлива дата. Він планує знову зібрати всі «російські землі», про що він натякнув ще в Новоросійську у 2011 році, починаючи передвиборчу кампанію. Не знати, чи будуть у Кремлі підганяти щось до історичних календарних дат, але те, що Путін бачить Україну (Малоросію) як одну з головних підвалин нового Євразійського союзу (зібраних російських земель) – це факт. Тому до весни 2013-го за планом Володимира Путіна Другого Україна має бути, як мінімум, в Митному союзі. А там…
До 2015 року українці, ймовірно, вже служитимуть і на острові Кунашірі, і, ймовірно, на таджицько-афганському кордоні… Бо включення України до Євразійського союзу передбачає входження її армії, силових структур, до оновленої Організації Договору про колективну безпеку під командою Кремля. Далі…
Не будемо поспішати. Бо вже у кінці цього року всі плани Володимира Путіна Другого щодо України-Малоросії будуть в основному озвучені Кремлем. В Україні вже чимало для цього підготовлено командою Януковича, котра діє чітко під диктовку Володимира Путіна.
Захід не буде заважати реалізації курсу Кремля і його старого-нового глави на витворення новітньої імперії. Бо США мають масу проблем вдома і в Азії… А Європа на чолі з Німеччиною лише «підігруватиме» Володимиру Путіну Другому та долатиме свої непрості проблеми, й без України. Правда, Захід опам’ятається до 2017 року щодо дій Росії, але буде пізно. 2023 рік буде «крахом ілюзій» для всіх – і для Росії, для Заходу. Пам’ятаєте «зловісне значення числа 23»? Хоча б в Уільяма Берроуза? Не кажу вже про Роберта Уїлсона…
А що ж Гегелівське – «історія повторюється двічі, перший раз у вигляді трагедії, другий – у вигляді фарсу»?
Ймовірно, що Володимир Путін Другий починає новий цикл історії євразійства. Тому, не виключена, насамперед, трагедія, недаремно ж він вчора увечері і сльозу пустив. Сталін також плакав у 1928 році і відомо, чим це скінчилося для України… А далі вже за текстом…
А що ж, як за «Борисом Годуновим» Пушкіна, народ? Ну, там народ «німує». А у нас (в Малоросії)? Ймовірно, як у Тараса Шевченка в останні дні – «а народ мій бидлом конає…»