Харківський напад: дежавю

Напад на військову частину став першою новиною, яку почув, увімкнувши вранці радіо. Оскільки слухав інформацію із середини, то не знав, де це сталося. Але одразу згадав, що подібний випадок стався на Харківщині десь у середині 1990-х. Моєму здивуванню не було меж, коли згодом дізнався, що новий напад стався там же.

Тоді, в січні 1996-го, троє «тризубівців», захопивши автомати та набої, поверталися назад на електричці. Там їх і пов’язала міліція. Тоді обійшлося без жертв. Тепер все відбулося значно трагічніше: загинув солдат строкової служби і один із двох нападників. В обох випадках нападники були озброєні ножами і обрізами.

«Ніякого політичного, релігійного підтексту в цьому злочині немає. Напад здійснили з метою заволодіння зброєю, щоб у подальшому її реалізувати», – повідомив на брифінгу в Харкові заступник Генпрокурора Анатолій Пришко.

Можливо. Але щось офіційна версія не викликає довіри. Діючи настільки зухвало ножами і обрізом, ці люди могли би заволодіти статками навіть більшими, ніж реалізувавши захоплену зброю. Якийсь невиправдано ризикований спосіб поживитися. Навіть для цілком деструктивних осіб.

Наостанок висловлю власне припущення. Подібні випадки частішають тоді, коли зменшуються можливості для легальної підприємницької, політичної чи будь-якої іншої діяльності.