Кандидат і клоун

У поштовій скриньці знайшов геть анекдотичний приклад передвиборної агітації. Аркуш паперу із фотографією кандидата та заголовком «Або ми їх, Або вони нас». Кандидат більше ніж на сторінку розповідає про те, якими хорошими людьми були його дідусь, батько, дядько, мати і шкільні вчителі. Далі трохи менше сторінки кандидат приділив власній біографії (авторську стилістику збережено):

«…Удосконалюючись, як фахівець, в мені глибою піднімалося супротив до існуючої системи… Боротися із псевдо українцями, псевдо патріотами, шахраями різного ґатунку та кольору в 1995 році привела до Києва…». У столиці кандидат працював у Мінтрансі, а останні чотири роки працює директором автотранспортного підприємства. Наостанок він сповіщає: «Прикладаю всі зусилля, щоб наша держава була розумною, а не інстинктивного, а це значить олігархічною (Або/або)».

Верховну Раду інколи порівнюють із цирком. Проте клоуни подекуди справляють краще враження, ніж «міцні господарники», всілякого роду начальники і скоробагатьки. Мені сподобалося, як клоун Валера на Хрещатику дав відкоша знахабнілим міліціонерам. Здається, з клоуна може вийти кращий депутат, ніж із директора автотранспортного підприємства…


А взагалі, приглядаймося і прислухаймося до кандидатів уважніше.

Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода