Антон Головко
ЗМІ пишуть про порушення перед виборами, громадські активісти їх фіксують, але відповідальні органи не проводять належного розслідування. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав правозахисник Дмитро Гройсман. Він пояснив роль спостерігача на виборах та його право на оскарження фальсифікаційних методів голосування.
– Чинний закон «Про вибори народних депутатів України» непогано прописує можливості спостереження за перебігом голосування. Інша проблема полягає в тому, що вибори не обмежуються днем голосування, а значно довше тривають у часі. Сьогодні можна говорити про всім відомі класичні порушення, котрим важко протидіяти. Що з того, що ЗМІ пишуть про прихований підкуп виборців, про задіяний адміністративний ресурс, якщо відповідальні органи цього не фіксують і не проводять належного розслідування? Потужним учасникам процесу – насамперед партіям – вигідна подібна політика.
Що стосується дня голосування – 28-го числа – то механізм спостерігачів досить ефективний. Закон надав їм право повсякчас перебувати на дільницях будь-якого рівня: від ЦВК до ОВК і ДВК. Там усе відбуватиметься прозоро й великих застережень – за наявності спостерігачів, – я думаю, очікувати не слід.
Щодо поведінки спостерігачів. Ці мають право фільмувати, в тому числі й процес підрахунку голосів. Проте спостерігачів можуть усунути від процесу голосування у разі, якщо вони заважатимуть членам комісії. Таке положення існувало завжди. Сподіваюся, ним не зловживатимуть.
– А чи має юридичний сенс фіксація порушень на виборах?
– Якщо йдеться про офіційне фільмування на кожній дільниці, то, на мою думку, сенсу з цього не буде жодного. Інша справа, коли мається на увазі фіксація спостерігачами. Закон передбачає таке: якщо порушено волевиявлення не менше десяти відсотків виборців, то на первинному етапі виборів – на рівні ДВК чи ОВК – суд може визнати результати як недійсні.
Поодинокі ж випадки порушення, котрі не вплинули на процес голосування, теж можуть розглядатися судами. Правильно задокументовані й оброблені докази про порушення можуть бути використані.
– Чи може масова фіксація порушень спричинити невизнання легітимності виборів?
– Питання невизнання виборів має дві складові: внутрішню й зовнішню. Під внутрішньою розуміється оцінка процесу голосування й підрахунку голосів відповідними судовими органами в Україні. Вони мають право визнавати вибори недійсними в окремо взятих округах чи то в загальнонаціональному окрузі, якщо неможливо встановити правдиві результати. Хоча, по-перше, малоймовірно, що такі порушення відбудуться. По-друге, що Вищий адміністративний суд України ухвалить таке рішення.
Щодо порушень в 226 мажоритарний округах, то я не виключаю, що результати голосування стануть предметом оскарження й, можливо, навіть десь ухвалюватимуть рішення про невизнання результатів, і, як наслідок, можна очікувати повторне голосування.
Щодо зовнішнього невизнання виборів – маються на увазі представники міжнародного співтовариства чи окремі країни, – то це було б надзвичайно негативним фактором для України, який спричинить серйозні правові наслідки: від бойкоту законодавчої влади до серйозних політичних ускладнень в різноманітних прагненнях України.
Своє вагоме слово з приводу виборів скаже ОБСЄ, що має власних спостерігачів, й оцінюватиме вибори на демократичність. Наші останні вибори – парламентські й президентські – ОБСЄ визнала демократичними й невизнання майбутніх виборів демократичними буде дуже поганим результатом для України.
– Чинний закон «Про вибори народних депутатів України» непогано прописує можливості спостереження за перебігом голосування. Інша проблема полягає в тому, що вибори не обмежуються днем голосування, а значно довше тривають у часі. Сьогодні можна говорити про всім відомі класичні порушення, котрим важко протидіяти. Що з того, що ЗМІ пишуть про прихований підкуп виборців, про задіяний адміністративний ресурс, якщо відповідальні органи цього не фіксують і не проводять належного розслідування? Потужним учасникам процесу – насамперед партіям – вигідна подібна політика.
Що з того, що ЗМІ пишуть про прихований підкуп виборців, про задіяний адміністративний ресурс, якщо відповідальні органи цього не фіксують і не проводять належного розслідування?
Що стосується дня голосування – 28-го числа – то механізм спостерігачів досить ефективний. Закон надав їм право повсякчас перебувати на дільницях будь-якого рівня: від ЦВК до ОВК і ДВК. Там усе відбуватиметься прозоро й великих застережень – за наявності спостерігачів, – я думаю, очікувати не слід.
Щодо поведінки спостерігачів. Ці мають право фільмувати, в тому числі й процес підрахунку голосів. Проте спостерігачів можуть усунути від процесу голосування у разі, якщо вони заважатимуть членам комісії. Таке положення існувало завжди. Сподіваюся, ним не зловживатимуть.
– А чи має юридичний сенс фіксація порушень на виборах?
– Якщо йдеться про офіційне фільмування на кожній дільниці, то, на мою думку, сенсу з цього не буде жодного. Інша справа, коли мається на увазі фіксація спостерігачами. Закон передбачає таке: якщо порушено волевиявлення не менше десяти відсотків виборців, то на первинному етапі виборів – на рівні ДВК чи ОВК – суд може визнати результати як недійсні.
Поодинокі ж випадки порушення, котрі не вплинули на процес голосування, теж можуть розглядатися судами. Правильно задокументовані й оброблені докази про порушення можуть бути використані.
– Чи може масова фіксація порушень спричинити невизнання легітимності виборів?
– Питання невизнання виборів має дві складові: внутрішню й зовнішню. Під внутрішньою розуміється оцінка процесу голосування й підрахунку голосів відповідними судовими органами в Україні. Вони мають право визнавати вибори недійсними в окремо взятих округах чи то в загальнонаціональному окрузі, якщо неможливо встановити правдиві результати. Хоча, по-перше, малоймовірно, що такі порушення відбудуться. По-друге, що Вищий адміністративний суд України ухвалить таке рішення.
Щодо порушень в 226 мажоритарний округах, то я не виключаю, що результати голосування стануть предметом оскарження
Щодо порушень в 226 мажоритарний округах, то я не виключаю, що результати голосування стануть предметом оскарження й, можливо, навіть десь ухвалюватимуть рішення про невизнання результатів, і, як наслідок, можна очікувати повторне голосування.
Щодо зовнішнього невизнання виборів – маються на увазі представники міжнародного співтовариства чи окремі країни, – то це було б надзвичайно негативним фактором для України, який спричинить серйозні правові наслідки: від бойкоту законодавчої влади до серйозних політичних ускладнень в різноманітних прагненнях України.
Своє вагоме слово з приводу виборів скаже ОБСЄ, що має власних спостерігачів, й оцінюватиме вибори на демократичність. Наші останні вибори – парламентські й президентські – ОБСЄ визнала демократичними й невизнання майбутніх виборів демократичними буде дуже поганим результатом для України.