Сьогодні ввечері у Дніпропетровському художньому музеї відкрилась виставка ручної художньої вишивки «Рушникова стежка». Експозицію приурочили до Дня Святої Варвари, яка здавна в Україні вважалась покровителькою вишивальниць та швачок. Цього дня дівчатам не можна було прати, білити чи місити глину – дозволялося тільки вишивати.
Серед авторів робіт – науковий співробітник музею, художниця з етнічного костюму Антоніна Бондарук та учениці очолюваної нею лабораторії з вивчення української вишивки та народних звичаїв «Берегиня». Вони представили вишиті обереги, створені за давніми українськими традиціями, – весільні хустки та рушники, настільники-убруси тощо, а також вузликові ляльки, які здавна використовувались у народному побуті. Виставка доповнена авторськими панно Антоніни Бондарук, на створення яких вона витратила кілька років.
Дніпропетровські вишивальниці, які зібрались на свято, розглядають ручну вишивку не тільки як давнє ремесло, а й як спосіб життя. Антоніна Бондарук, зокрема, розповіла Радіо Свобода: «Кожна дівчина обов’язково залучалася до вишивання весільного рушника, тому що ця робота була сповнена надзвичайного змісту. Весілля завжди вважалося кульмінаційною подією життя. Рушник – наче тканина долі, де голка в безперервному коливальному русі створює життєву стежку. Для оздоблення рушників використовували різні декоративні прийоми, основним із яких був рушниковий шов, що для українців став своєрідним національним генетичним кодом».
За словами художниці, в Україні розрізняють понад сто технік одностороннього та двостороннього вишивання, частина з них уже майже забуті.
Свято завершилось українськими піснями у виконанні молодих вокалістів Дніпропетровського музичного коледжу.
Серед авторів робіт – науковий співробітник музею, художниця з етнічного костюму Антоніна Бондарук та учениці очолюваної нею лабораторії з вивчення української вишивки та народних звичаїв «Берегиня». Вони представили вишиті обереги, створені за давніми українськими традиціями, – весільні хустки та рушники, настільники-убруси тощо, а також вузликові ляльки, які здавна використовувались у народному побуті. Виставка доповнена авторськими панно Антоніни Бондарук, на створення яких вона витратила кілька років.
Дніпропетровські вишивальниці, які зібрались на свято, розглядають ручну вишивку не тільки як давнє ремесло, а й як спосіб життя. Антоніна Бондарук, зокрема, розповіла Радіо Свобода: «Кожна дівчина обов’язково залучалася до вишивання весільного рушника, тому що ця робота була сповнена надзвичайного змісту. Весілля завжди вважалося кульмінаційною подією життя. Рушник – наче тканина долі, де голка в безперервному коливальному русі створює життєву стежку. Для оздоблення рушників використовували різні декоративні прийоми, основним із яких був рушниковий шов, що для українців став своєрідним національним генетичним кодом».
Свято завершилось українськими піснями у виконанні молодих вокалістів Дніпропетровського музичного коледжу.