Виконувач обов’язків венесуельського президента Ніколас Мадуро пообіцяв, що його співгромадяни будуть мати можливість завжди бачити тіло свого померлого вождя Уго Чавеса: його забальзамують як Леніна й виставлять у Музеї революції.
Важко не погодитись з класиком: всі авторитарні сімейства мають схожий вигляд. Тіло Леніна в Мавзолеї на Червоній площі давно вже сприймається як справжній анахронізм. Багато хто з мешканців мавзолеїв перестав бути ідолом. Однак навіть і в наші часи ми стикаємось із бажанням забальзамувати, використати, створити ікону.
І справа тут навіть не в особистому бажанні вождів лежати вічними муміями. Це – в інтересах їхніх нащадків, які створюють нову релігію, за допомогою якої збираються утримувати владу. Й померлий вождь має стати новим Богом цієї релігії. Із Леніним відбулося саме так. Згодом гарячий прихильник цього бальзамування Сталін й сам – щоправда, ненадовго – приєднався до нього в Мавзолеї.
Проте Ленін і Сталін були богами атеїстичної держави, що боролася із релігією майже як із конкуренткою. Чавес вдавав із себе ревного католика – як і все його оточення. Однак цим віруючим людям не здається дивним, що вони позбавляють свого кумира й друга поховання, примушують його знайти спокій не на цвинтарі, а в музеї, як експонат. Вони вже не думають про Чавеса, вони дбають про себе. Й, можливо, покійний президент Венесуели їх зрозумів би – адже також був майстром утримання влади за будь-яких умов.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Важко не погодитись з класиком: всі авторитарні сімейства мають схожий вигляд. Тіло Леніна в Мавзолеї на Червоній площі давно вже сприймається як справжній анахронізм. Багато хто з мешканців мавзолеїв перестав бути ідолом. Однак навіть і в наші часи ми стикаємось із бажанням забальзамувати, використати, створити ікону.
І справа тут навіть не в особистому бажанні вождів лежати вічними муміями. Це – в інтересах їхніх нащадків, які створюють нову релігію, за допомогою якої збираються утримувати владу. Й померлий вождь має стати новим Богом цієї релігії. Із Леніним відбулося саме так. Згодом гарячий прихильник цього бальзамування Сталін й сам – щоправда, ненадовго – приєднався до нього в Мавзолеї.
Проте Ленін і Сталін були богами атеїстичної держави, що боролася із релігією майже як із конкуренткою. Чавес вдавав із себе ревного католика – як і все його оточення. Однак цим віруючим людям не здається дивним, що вони позбавляють свого кумира й друга поховання, примушують його знайти спокій не на цвинтарі, а в музеї, як експонат. Вони вже не думають про Чавеса, вони дбають про себе. Й, можливо, покійний президент Венесуели їх зрозумів би – адже також був майстром утримання влади за будь-яких умов.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода