Київ – «Радикалізувати» протест проти влади обіцяють лідери опозиції. Однак у Партії регіонів стверджують: такі методи тиску на владу, як ультиматуми чи погрози, ні до чого не призведуть. Однак політологи стверджують: легітимні способи, такі, як акції протесту чи звернення громадян, кілька років вже не працюють.
В народу забрали право на соціальну справедливість, забрали право на громадянські права, не призначаючи дати виборів у Києві, відібрали національну честь, потоптавшись по пам’яті мільйонів українців, що загинули в часи Голодомору; тож про будь-які інші методи тиску на владу, окрім загальнонаціональних акцій громадянської непокори на кшталт Помаранчевої революції, йтися не може. Про це заявляє свободівець Юрій Сиротюк. Народ є джерелом влади в Україні, нагадує депутат, і якщо в нього забирають гідність, то в такій боротьбі прийнятні усі засоби.
«Нинішня влада поводиться як окупант. А скажіть, як поводяться народи, яких хочуть окупувати? Сніжками, може, кидають? Не кидаються сніжками. Це перший дзвіночок. Це вперше і востаннє у владу летів сніг, який вони самі не прибрали, а буде весна і літо, і снігу вже не буде. Всі методи прийнятні. Це європейська норма: нація має право на повстання в обороні своєї гідності, своїх прав», – вважає Сиротюк.
Опозиція ставить ультиматуми, блокує Верховну Раду, не даючи їй нормально працювати, та ще й використовує громадян у своїх цілях, каже регіонал Дмитро Святаш. У своїх спробах тиснути на владу опозиційні сили перейшли вже всі межі, більшість акцій протесту вони проплачують, використовуючи народ, і тим самим штовхають його на злочин, говорить депутат. Проте усі ці намагання ні до чого доброго не приведуть, вважає він.
«В чому вони системні, це в зриві роботи Верховної Ради, в погрозах кожного разу вивести людей на вулицю, тобто в погрозах зміни влади в неконституційний спосіб. Тобто закликають людей до злочину. Крапка. Або ми працюємо в сесійній залі без блокувань, без ультиматумів, або ми будемо працювати в інший спосіб, передбачений законодавством», – попереджає Святаш.
«Якщо ти відмовляєшся визнати мене, я відмовляюсь визнати тебе»
Соціальний психолог Віктор Пушкар пригадує слова з джазової композиції 70-х років, в тексті якої є слова: «Якщо ти відмовляєшся визнати мене, я відмовляюсь визнати тебе». Він пояснює: в українців та влади є один спосіб щось вирішувати – це визнати одне одного і прийняти взаємні інтереси. Проте влада свої інтереси знає добре, а на інтереси суспільства часто уваги не звертає. І хоча тиснути на владу можна лише легітимними способами, проте більшість із цих способів давно не діють, каже він.
«В нас є легітимні методи комунікації з владою. Це закон «Про звернення громадян», закон «Про інформацію» . А у Києві відносно нормально працюючий механізм – це громадські слухання. Тобто якщо ми збираємо 100 підписів громадян, звернення розглядає районна рада, якщо 1000 – то міська. Але на сьогодні це вже не працює. Наскільки мені відомо, перестало працювати ще з 2010 року», – розповів він.
Єдино можливими для українців методами тиску на владу, додає експерт, сьогодні залишилися мирні акції протесту та зібрання, різного роду флешмоби та, найголовніше, – демократичні вибори. В іншому випадку Україну чекає або ще один геноцид, або ще одна революція, вважає фахівець.
В народу забрали право на соціальну справедливість, забрали право на громадянські права, не призначаючи дати виборів у Києві, відібрали національну честь, потоптавшись по пам’яті мільйонів українців, що загинули в часи Голодомору; тож про будь-які інші методи тиску на владу, окрім загальнонаціональних акцій громадянської непокори на кшталт Помаранчевої революції, йтися не може. Про це заявляє свободівець Юрій Сиротюк. Народ є джерелом влади в Україні, нагадує депутат, і якщо в нього забирають гідність, то в такій боротьбі прийнятні усі засоби.
Нинішня влада поводиться як окупант. Всі методи прийнятні
Опозиція ставить ультиматуми, блокує Верховну Раду, не даючи їй нормально працювати, та ще й використовує громадян у своїх цілях, каже регіонал Дмитро Святаш. У своїх спробах тиснути на владу опозиційні сили перейшли вже всі межі, більшість акцій протесту вони проплачують, використовуючи народ, і тим самим штовхають його на злочин, говорить депутат. Проте усі ці намагання ні до чого доброго не приведуть, вважає він.
«В чому вони системні, це в зриві роботи Верховної Ради, в погрозах кожного разу вивести людей на вулицю, тобто в погрозах зміни влади в неконституційний спосіб. Тобто закликають людей до злочину. Крапка. Або ми працюємо в сесійній залі без блокувань, без ультиматумів, або ми будемо працювати в інший спосіб, передбачений законодавством», – попереджає Святаш.
«Якщо ти відмовляєшся визнати мене, я відмовляюсь визнати тебе»
Соціальний психолог Віктор Пушкар пригадує слова з джазової композиції 70-х років, в тексті якої є слова: «Якщо ти відмовляєшся визнати мене, я відмовляюсь визнати тебе». Він пояснює: в українців та влади є один спосіб щось вирішувати – це визнати одне одного і прийняти взаємні інтереси. Проте влада свої інтереси знає добре, а на інтереси суспільства часто уваги не звертає. І хоча тиснути на владу можна лише легітимними способами, проте більшість із цих способів давно не діють, каже він.
«В нас є легітимні методи комунікації з владою. Це закон «Про звернення громадян», закон «Про інформацію» . А у Києві відносно нормально працюючий механізм – це громадські слухання. Тобто якщо ми збираємо 100 підписів громадян, звернення розглядає районна рада, якщо 1000 – то міська. Але на сьогодні це вже не працює. Наскільки мені відомо, перестало працювати ще з 2010 року», – розповів він.
Єдино можливими для українців методами тиску на владу, додає експерт, сьогодні залишилися мирні акції протесту та зібрання, різного роду флешмоби та, найголовніше, – демократичні вибори. В іншому випадку Україну чекає або ще один геноцид, або ще одна революція, вважає фахівець.