Юрій Костюченко
(Рубрика «Точка зору»)
Ситуація з техногенними катастрофами в Україні останніми роками погіршується.
Традиційно для України характерна невелика кількість жертв техногенних аварій. Швидше за все, це пов’язано, по-перше, з розвиненою інфраструктурою, по-друге, з високою виробничою культурою (яка включає і необхідну освіту, і достатню кваліфікацію персоналу, і дотримання техніки безпеки, і слідування регламенту…), і, по-третє, з відносно низьким рівнем «традиційного» порушення виробничої дисципліни (наприклад, в нас немає розповсюдженої традиції тотального пияцтва на робочому місці). Але останні аварії зламали цю статистичну закономірність.
Зрозуміло, що інфраструктура зношується і деградує в умовах хижацької експлуатації. Це неминуче призводить до зростання ризиків. Також знижується рівень виробничої культури.
Кількість аварій і інтенсивність їхніх впливів істотно зростають, а адекватність заходів з управління безпекою з боку держави викликає ґрунтовний сумнів
Хижацька експлуатація
Щоб робити висновки і рахувати соціо-екологічні ризики (зокрема для здоров’я людей) потрібна додаткова інформація і коректно зібрані дані вимірювань концентрацій. На попередньому етапі можна проаналізувати дані супутникових спостережень, щоб визначити принаймні потенційні наслідки такого роду аварій в регіоні.
Ми проаналізували дані супутникової зйомки за період з 2002 року. Хочу нагадати, що з 2001 року завод «Стирол» працює без викидів рідини ISO 14001, тобто всі забруднення мають виключно повітряну природу. Таким чином є сенс аналізувати дані періоду після переходу на нову технологію. Взагалі район розташування виробництва – місто Горлівка, як і Донбаський регіон взагалі, є дуже забрудненим, можливо, одним з найбрудніших регіонів Європи. Вплив техногенного забруднення, пов’язаний із видобуванням викопного палива, тут спостерігається вже два століття, а постійне хімічне навантаження – з початку 1930-х років.
За спектральним відгуком, змінами спектрального сигналу земних покровів, в першу чергу – рослинності, можна виділити 8-12 типів постійних забруднювачів, 6-8 із яких є техногенного походження. Ці 6 типів можна стабільно спостерігати на територіях навколо «Стиролу».
Можна сказати, що ситуація виглядає в середньому не гірше, ніж на інших світових підприємствах такого профілю, навіть краще, ніж іноді, в Китаї, наприклад. Але безпека є величиною динамічною, тобто такою, яка потребує сталого управління в часі. Ось із цим в нашій економічній реальності можуть виникнути проблеми. Для цього потрібно залучати і нові ідеї, і сучасні технології.
Виробнича територія не виглядає зоною екологічної небезпеки, але притаманні подібним виробництвам впливи можна простежити за ознаками реакції навколишнього середовища на забруднення
Управління безпекою потребує аналізу вразливості соціально-економічної і соціо-екологічної складових системи в часі. Розподіл джерел забруднення, навіть незначних, але постійних, є необхідним для оцінки вразливості системи.
Комплексний аналіз даних супутникових спостережень дозволив виявити високий рівень теплового забруднення, яке може свідчити про додаткову небезпеку в комплексі з іншими індикаторами. Можна визначити десь 14 джерел теплового забруднення на території заводу, із них 3 – дуже великі: 150х50 метрів і 2 по 30х30 метрів. Рівень теплового сигналу з них є постійно дуже високим. Це – непрямий індикатор хронічного забруднення.
Визначення розподілу потенційних забруднень за джерелами теплового забруднення – метод оцінки вразливості інфраструктури та екологічних стресів
Зношеність обладнання має критичний рівень щодо ризику аварій
Основні причини забруднень, зокрема, витоків тепла, що безперечно пов’язані із витоками небезпечних речовин і технологічних рідин – це старіння інженерних мереж, зношення інфраструктури і устаткування. Основні виробничі фонди заводу працюють з 1976 року, останнє суттєве оновлення відбулося у 1994 році, тому зношеність в окремих місцях може бути від 55% до 75-80%. Це є критичний рівень з точки зору ризиків аварій.
При цьому екологічний вплив хімічного виробництва є більшим за гірниче. Це пояснюється, по-перше, типами характерних забруднювачів, по-друге, адаптивними властивостями екосистеми, і, по-третє, масштабами забруднення. Тобто хімічне виробництво, в порівнянні із шахтами, викидає більше речовин, які є більш шкідливими для середовища, і які екосистема не може утилізувати в такій кількості. Тому і ареал небезпечного впливу хімічного виробництва є більшим.
Порівняння ареалів небезпечного впливу хімічного виробництва і шахтного поля
Таким чином, аналіз розподілу наявних забруднень середовища, а також дані контролю потенційних джерел забруднення свідчать, що будь-яка, навіть порівняно невелика технологічна аварія на такого роду виробництві може призвести до масштабних соціально-екологічних наслідків, до екологічного колапсу і до загрозливих впливів на здоров’я місцевого населення.
Аналіз даних такого роду – це шлях до з’ясування системних причин, які призвели до катастрофічних наслідків. Ми маємо рекомендувати заходи, які вплинуть на рушійні сили катастроф, тобто не допустити в майбутньому виникнення обставин, що призводять до аварій. Саме це, а не пошук винуватців, і є метою справжнього розслідування причин катастроф.
Юрій Костюченко – експерт з питань безпеки, провідний науковий співробітник Наукового центру аерокосмічних досліджень
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода