Історичні віхи руху за громадянські права

Чорношкірий студент Натаніель Стюард виступає на уроці у школі Сент-Домінік (Вашингтон, 21 травня 1954 року). Ця школа була одним із перших навчальних закладів, які запровадили інтегровані класи. Цьому передувало рішення Верховного суду США у справі «Браун проти Ради з питань освіти Топіки»: суд вирішив, що роздільне навчання чорношкірих і білих школярів суперечить Конституції.

Адвокати Тергуд Маршал (у центрі), Джордж Гейз (ліворуч) та Джеймс Набріт святкують рішення у справі «Браун проти Ради з питань освіти» (17 травня 1954 року). У 1967 році Тергуд Маршал став першим афроамериканцем, якого призначили у склад Верховного суду США.

14-річний Еммет Тіл із Чикаго влітку 1955 року якраз навідував свою родину у Міссісіпі, коли його викрали, сильно побили, а потім застрелили і викинули у річку. Двоє його нападників були білими. Вони заявили слідчим, що вбили Тіла, бо хлопець нібито фліртував із білою жінкою. Серед присяжних у справі про вбивство підлітка не було жодного чорношкірого. Обвинувачених виправдали.

Активістка руху за громадянські парва Роза Паркс, сфотографована поруч із Мартіном Лютером Кінгом у 1955 році. Паркс арештували за відмову звільнити місце в автобусі для білого пасажира. Її акт громадянської непокори дав початок бойкотові автобусних ліній у Монтгомері – протестній акції проти сегрегації у громадському транспорті у штаті Алабама.

Роза Паркс разом із журналістом на передніх сидіннях автобусу у Монтгомері, Алабама, у 1956 році – після того, як Верховний суд визнав сегрегацію у громадському транспорті антиконституційною. Рішення суду стало наслідком бойкоту, який оголосила Паркс та її прихильники.

Дев’ятеро чорношкірих дітей у супроводі військових у школі Літл-Рока, Арканзас, 25 серпня 1957 року. Президент США Двайт Ейзенхауер наказав військовим захищати дітей від агресії расистів у навчальний час у школі, більшість учнів якої були білими. Цьому передували дії губернатора штату Орвала Фобуса, який, аби отримати підтримку виборців-прихильників сегрегації, у перший день навчання «дев’ятки з Літл-Рока» (так пізніше назвали згаданих дев’ятьох учнів) віддав наказ оточити школу військами Національної гвардії штату, щоб не пропустити на заняття чорношікрих учнів.

Студенти-активісти під час кампанії, яка увійшла в історію під назвою «Літо свободи» (Freedom Summer). Вимогою протестувальників було зареєструвати виборцями чорношкірих жителів Міссісіпі.

Чорношкірі та білі протестувальники зв’язали себе одне з одним ланцюгами на знак протесту проти політики сегрегації, Нью-Йорк, 23 серпня 1963 року.

Лідер руху за громадянські права Мартін Лютер Кінг (третій зліва) під час «Походу на Вашингтон» (28 серпня 1963 року). Понад 200 тисяч активістів взяли участь у ході, яку сам Кінг назвав «найбільшою демонстрацією за свободу в історії Сполучених Штатів».

Активісти рухаються від Капітолію до Меморіалу Лінкольна під час «Походу на Вашингтон».

Президент США Ліндон Джонсон тисне руку Мартіну Лютеру Кінгу після підписання Акту за громадянські права у Білому домі (2 липня 1964).

Коретта Скот Кінг (п’ята справа) очолює «Похід на Мемфіс» 9 квітня 1968 року, через п’ять днів після того, як її чоловіка Мартіна Лютера Кінга вбили під час візиту у Мемфіс, штат Теннессі. Поруч із Кореттою йдуть їхні з Кінгом два сини та дочка.

Учасники «Походу бідних людей» під час демонстрації у Вашингтоні, 19 червня 1968 року. Кампанію за економічну справедливість для бідних організували Мартін Лютер Кінг та Конференція християнських лідерів Півдня. Як видно, кампанія тривала і після смерті Кінга.