(Рубрика «Точка зору»)
Провладні коментатори розсипаються в компліментах мистецтву організаторів чергового Валдайського форуму і незвичайній відкритості російського президента Володимира Путіна – головного героя заходу, який цього разу приміряв на себе тогу ревнителя моральності та головного миротворця наших днів. Правда, тога вийшла якась дірява. Путін, дорікаючи мерзенному Заходу у розбещенні і презирстві до засад, дозволив собі безглуздий жарт щодо свого давнього приятеля Сильвіо Берлусконі, зауваживши, що якби той був гомосексуалістом, а не спав із жінками, у правосуддя не було б до нього ніяких питань.
Тим часом, Берлусконі судять за сексуальний зв’язок із неповнолітніми, а не за орієнтацію – і Путін, перед тим, як гудити Захід за пропаганду педофілії, міг би це хоча б трохи врахувати. Але не став, не тому, що не знав, а тому що в цій аморальній моралі – весь Путін і вся російська псевдоеліта, символом розбещення якої він є. Еліті цій можна все, вади не забороняються та охороняються, а от всім іншим ми будемо читати мораль, щоб вони знали, як це важливо – охороняти принципи.
До речі, це ж не в перший раз із Путіним таке. Ізраїльська делегація у свій час не знала, куди подітися, коли російський президент сказав, що всі в Кремлі заздрять його тодішньому колезі Моше Кацаву, підозрюваному в зґвалтуванні співробітниць. І на тлі такого ось відверто зневажливого ставлення до справжньої моралі речитативи в дусі «держави-цивілізації» і «геополітичного материка» виглядають тим, чим вони є насправді – безглуздим цинізмом закомплексованої людини, перекладеним на мову формул умілими спічрайтерами.
Те, що сприйнято як головна новина – готовність президента помилувати в’язнів «болотних справ» – теж навряд чи може вважатися реальною обіцянкою, тому що перед цим помилуванням має восторжествувати правосуддя – те саме правосуддя, яке контролюється тим же самим Путіним і вже тому воно могло б і не фальсифікувати переслідування опозиціонерів.
Головна новина в цьому помилування – сам факт взаємодії президента з представниками «несистемної» опозиції, яка в контексті Валдайського форуму може вже виглядати як цілком системна, і яка вступає в діалог із людиною, відходу котрої вимагали – і не домоглися – всі опозиційні мітинги недавнього минулого. І не просто не домоглися, а швидше посилили путінське бажання влади і розуміння, що йти нікуди – в цьому контексті висловлене на форумі припущення Путіна про можливість його участі у виборах-2018 теж виглядає не новиною, а цілком очікуваним розвитком подій.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода