Близько трьохсот івано-франківців зібралися у неділю на скорботне віче біля пам’ятника страченим членам ОУН у центрі Івано-Франківська.
Священики відслужили панахиду за 27 розстріляними у листопаді 1943 року українськими націоналістами.
Свідки тих подій – 90-річна Оксана Манюх, 80-річний Василь Гречаник згадували, що 14 листопада 1943 року під час прем’єри оперети Ярослава Барнича «Шаріка» в Станіславському театрі нацисти арештували понад 30 глядачів у вишиванках, в тому числі трьох жінок.
17 листопада тут же, в театрі, троє німецьких офіцерів проводили суд. Поряд з театром, біля синагоги встановили 10 стовпів, біля яких після короткого суду розстрілювали українців. Стріляли двадцять автоматників, з яких один цілив у голову, другий – у груди.
Серед розстріляних був і 24-річний учитель Олекса Маланій. Його донька Оксана Маланій вже в часи незалежності України дізналася про те, як загинув її батько. Зі сльозами вона розповідала, як ставить свічки до пам’ятника страченим і що для неї такі заходи є «не вічем, а похороном».
Пам’ятати «усіх загиблих – і цих 27, і 19 тисяч стрільців УПА, і 300 тисяч депортованих на Сибір» закликав голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Володимирський. Він зазначив, що «вони загинули тільки за те, що були українцями, що мріяли про незалежну, самостійну Україну».
За словами заступника міського голови Івано-Франківська Михайла Вереса, такі сторінки історії відкидають звинувачення, нібито українські націоналісти співпрацювали з окупантами. І про це потрібно знати та пам’ятати, бо «без минулого нема майбутнього».
Представники влади, громадських організацій, ветерани визвольних змагань, молодь поклали до пам’ятника страченим вінки, квіти та запалені свічки.
Священики відслужили панахиду за 27 розстріляними у листопаді 1943 року українськими націоналістами.
Свідки тих подій – 90-річна Оксана Манюх, 80-річний Василь Гречаник згадували, що 14 листопада 1943 року під час прем’єри оперети Ярослава Барнича «Шаріка» в Станіславському театрі нацисти арештували понад 30 глядачів у вишиванках, в тому числі трьох жінок.
17 листопада тут же, в театрі, троє німецьких офіцерів проводили суд. Поряд з театром, біля синагоги встановили 10 стовпів, біля яких після короткого суду розстрілювали українців. Стріляли двадцять автоматників, з яких один цілив у голову, другий – у груди.
Серед розстріляних був і 24-річний учитель Олекса Маланій. Його донька Оксана Маланій вже в часи незалежності України дізналася про те, як загинув її батько. Зі сльозами вона розповідала, як ставить свічки до пам’ятника страченим і що для неї такі заходи є «не вічем, а похороном».
Пам’ятати «усіх загиблих – і цих 27, і 19 тисяч стрільців УПА, і 300 тисяч депортованих на Сибір» закликав голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю Фотій Володимирський. Він зазначив, що «вони загинули тільки за те, що були українцями, що мріяли про незалежну, самостійну Україну».
За словами заступника міського голови Івано-Франківська Михайла Вереса, такі сторінки історії відкидають звинувачення, нібито українські націоналісти співпрацювали з окупантами. І про це потрібно знати та пам’ятати, бо «без минулого нема майбутнього».
Представники влади, громадських організацій, ветерани визвольних змагань, молодь поклали до пам’ятника страченим вінки, квіти та запалені свічки.