Дніпропетровці вимагають перейменувати вулиці організаторів Голодомору

Дніпропетровці вимагають перейменувати вулиці організаторів Голодомору

Сьогодні у Дніпропетровську громадськість провела жалобний мітинг в пам’ять за загиблими від Голодомору. Близько ста активістів, представників громадських організацій, а також свідки Голодомору зібралися на привокзальній площі, біля пам’ятника Григорію Петровському.

Учасники зібрання зажадали від влади Дніпропетровська перейменування вулиць, названих іменами організаторів Голодомору: до підніжжя пам’ятника Григорієві Петровському вони прикріпили плакати з написами «Хто підтримує Косіора, той підтримує Голодомор», «Голодомор – послідовна політика російського шовінізму», «Геть імена катів з дніпропетровських вулиць» тощо.

«Ми прийшли сьогодні вшанувати жертв Голодомору і нагадати людям про виконавців та винуватців цього злочину. Імена цих людей досі в назвах наших вулиць, пам’ятники стоять. Якщо ми хочемо, щоб це не повторилось, ми маємо щось у цьому напрямку змінювати», – заявляли активісти.

Вшанувати пам’ять загиблих дніпропетровці прийшли з букетами колосків, кетягами калини, хлібом, лампадками та свічками. Священики УПЦ Київського патріархату відслужили молебень. Учасники зібрання заклали перший камінь у будівництво каплички, яка, як передбачається, має бути зведена на цьому місці. Саме на привокзальній площі на початку 30-х років минулого століття від голоду загинули сотні українців, які тікали з сіл до міста.

Your browser doesn’t support HTML5

Свідок Голодомору Адам Синицький розповідає про те, як йому вдалося вижити


«Все це було сплановано, щоб підкорити людей, щоб залякати людей… Мені тоді йшов п’ятий рік. Батька посадили, а ми, четверо дітей, в голод вже виживали самі, з мамою. Поряд була школа, мама ходила туди допомагати. Оті шкаралупки, які вона приносила, та ще квашена капуста – ото так ми вижили. Ми всі, діти, вижили, а батькова родина вся померла», – сказав один зі свідків Голодомору Адам Синицький в інтерв’ю Радіо Свобода.

Дніпропетровщина під час Голодомору 1932-1933 років зазнала великих втрат: тільки за офіційними даними, десятки тисяч жителів померли, десятки сіл та хуторів зникли з карти регіону.