Підсумки Буремного Водохреща

Бунт почався закономірно, але спонтанно. Закономірно, бо влада дістала відсутністю реакції на те, що в центрі столиці тривалий час протестують сотні тисяч людей. І таке ігнорування не може не обурювати. А опозиційне тріо дістало протестний актив своєю безпорадністю.

Очевидно, що до бунту готувалися, але по-аматорськи. Утім, ентузіазм інколи важливіший за професіоналізм.

Те, що в міліції не спрацював один із водометів – дуже промовисто (між іншим, техніка ця доволі нова – закуплена після березня 2001-го). Там дедалі менше мотивації відстоювати дискредитовану владу. Однак репресивні органи загалом готові до ситуації.

Попри радикалізацію протесту, влада не наважилася штурмувати Майдан – вірогідно, з огляду на велику кількість людей. Саме цей чинник залишається вирішальним при розгляді силового варіанту.

Зволікання з переговорами може призвести до того, що перемовини втратять сенс. Адже вулиця починає дедалі більше жити своїм політичним життям. Політичний експерт Євген Магда вдало пожартував, що, мовляв, дарма не залучають до переговорів представника «Правого сектору», який відіграє помітну роль у вуличному протистоянні. Але, якщо влада не поспішить домовлятися із парламентською опозицією, то таки доведеться шукати когось, хто б вів переговори від вуличних радикалів.

Масові заворушення на Грушевського


Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода