Нинішня ситуація в Придністров’ї веде до деградації регіону – правозахисник

Your browser doesn’t support HTML5

Правозахисник Микола Бучацький: Придністров’ю потрібен «примус до демократії»

Київ – Стамбул – Радіо Свобода поспілкувалося з деякими учасниками регіонального семінару «Підходи до захисту прав людини в східноєвропейських спірних суб’єктах», який відбувся у квітні в Стамбулі. У перебігу цього заходу, організованого Міжнародною федерацією з прав людини (FIDH), правозахисники з невизнаних державних утворень та спірних територій Східної Європи поділилися своїм досвідом та обговорили можливості співпраці. Під час семінару Радіо Свобода, зокрема, взяло інтерв’ю в голови Фонду захисту прав людини та ефективної політики, редактором газети «Людина та її права» (Тирасполь) Миколою Бучацьким, який прибув на семінар із невизнаної «Придністровської Молдавської Республіки».

Пане Бучацький, як і чому Ви стали правозахисником?
Діловодство почали перекладати на молдавську мову. Для місцевих політиків, які були під впливом російських спецслужб, це був лише привід

– Я дуже не люблю, коли людей ображають. Настільки, що не можу не реагувати на це.

За фахом я інженер-електромеханік та 22 роки відпрацював у тролейбусних управліннях Кишинева і Тирасполя. Коли в 1992 році почалася війна, я разом зі своїм колективом виступив на захист Придністровської республіки. Ми тоді йшли вмирати, щоб спонукати політиків знайти мирне вирішення конфлікту і перестати ображати людей.

У Придністров’ї на той момент проживало лише 17% молдован, але діловодство почали перекладати на молдавську мову, що викликало відторгнення у населення. Однак для місцевих політиків, які були під впливом російських спецслужб, це був лише привід.

У результаті була утворена Придністровська Молдавська Республіка, яка таким чином захистила права російськомовного населення. Але Російська Федерація віддала все на відкуп місцевим політикам – Ігорю Смирнову і його оточенню, які багато чого розікрали та знищили економіку Придністров’я. З того часу ситуація з правами і свободами людини в регіоні значно погіршилася.

Із 1995 по 2000 роки я був головою Тираспольської міської ради і постійно конфліктував зі Смирновим. Після відходу з посади перейшов у конструктивну опозицію і з тих пір разом зі своїми однодумцями виступаю за те, щоб розв’язати придністровський конфлікт в інтересах населення.

Яка ситуація зараз у Придністров’ї? Який рівень життя?
Придністров’я – рекордсмен за рівнем бідності у світі!
Ще один антирекорд – інфляція, в деякі роки доходила до 2 мільйонів відсотків!

– Перебування в нинішній ситуації веде до деградації регіону та місцевого населення. Придністров’я – рекордсмен за рівнем бідності у світі! Наприклад, в 1996 році, коли я був головою міськради, зарплата вчителів і лікарів становила 3-4 американських долари на місяць! Я на тій посаді отримував 7,35 долара, а прибиральниця, яка прибирала в моєму кабінеті, – 1,6 долара.

Ми також світові рекордсмени за рівнем безробіття. У 2000 році близько 60% населення Придністров’я було незайнятим. З тих пір ситуація змінилася тільки в гірший бік.

Ще один антирекорд Придністров’я – інфляція, яка в деякі роки доходила до 2 мільйонів відсотків! Потім, правда, нас обігнало Зімбабве.

Придністров’я також світовий рекордсмен за темпами скорочення населення. У результаті високої смертності та міграційних процесів за останні 10 років тут стало на третину менше мешканців.

Які зараз найбільш характерні і гострі порушення прав людини в Придністров’ї?
Республіка посідає перше місце у світі за кількістю ув’язнених. Правоохоронці вибивають зізнання, бузувірськи катуючи громадян

– Найстрашніша проблема – робота органів правосуддя та правоохоронної системи. Невизнана «Придністровська Молдавська Республіка» посідає перше місце у світі за кількістю ув’язнених. У нас їх – 70-80 осіб на кожні 10 000 населення. Для порівняння: у Фінляндії цей показник становить 7-8.
У регіоні «процвітають» тортури. Правоохоронці вибивають зізнання, бузувірськи катуючи громадян. Використовують такі нелюдські методи катувань, як «ластівка», «слоник», підключення електричного струму до статевих органів. В результаті в’язниці буквально забиті безвинними людьми.

Вся ця правоохоронна система абсолютно непідконтрольна. Мало того, влада не заперечує проти всього, що відбувається і навіть заохочують.

Виходом зі сформованої ситуації могло б стати будівництво громадянського суспільства в республіці та її примус до демократії. Однак правозахисники, які звертають увагу на зловживання і порушення, піддаються грубому тиску, в тому числі й на членів їхніх сімей. Громадянське суспільство в Придністров’ї як таке відсутнє. У влади – синдром обложеної фортеці. Якщо хтось висловлюється проти них, на нього відразу приклеюється ярлик «шпигуна».