Світова преса закликає Захід перейти до сильніших санкцій проти Росії, яка не виказує ознак невтручання у ситуацію на сході України. Якщо Захід не відповість на такі дії Кремля, це лише підбадьорить Росію на подальшу дестабілізацію ситуації в Україні. Також преса проводить паралелі між війнами на Балканах у 1990-і роки і нинішніми бойовими діями на сході України.
Тижневик Economist у редакційній статті закликає Захід запровадити нові санкції проти Росії через її втручання на сході України, де тривають бойові дії українських силовиків з підтримуваними Росією сепаратистами. Майже три місяці минуло з часу анексії Росією Криму, а також відтоді, як Росія почала підбурювати збройні виступи у Східній Україні. Увесь цей час західні лідери сподівалися, що напруга спаде і криза завершиться. Ця надія не виправдалась. Дві фази санкцій змусили президента Путіна блимнути очима – звідси його рішення відвести війська від кордону і більш-менш погодитись, що Петро Порошенко обраний новим президентом України. І тепер, мовляв, немає потреби в подальших санкціях, які можуть послабити нестабільні економіки Європи, як також і Росії. «Але останні два тижні демонструють, що така логіка є видаванням бажаного за дійсне», – зазначає часопис, адже насильство лише наростає на сході України. Проголошене Києвом припинення вогню навряд чи спрацює. Чітко видні ознаки російського втручання: не лише більшою кількістю чеченців та російський найманців, але також і поставками озброєнь, включно з ракетами і навіть танками. Сподівання ж на те, що президент Порошенко досягне угоди з Росією щодо газу не справдились – «Газпром» втретє за вісім років перекрив постачання газу Україні. «Не відповісти на поновлене російське втручання – було б небезпечним і неправильним», – зазначає часопис і закликає Захід перейти до третьої фази санкцій – широких економічних санкцій проти Росії Путіна.
Видання New Republic проводить паралелі у поведінці колишнього сербського лідера Слободана Мілошевича та нинішніми діями президента Росії Володимира Путіна в Україні, стверджуючи, що під час розпаду Югославії ставлення Мілошевича до теренів так званої Великої Сербії (включала в себе низку республік) дуже нагадує нинішні події в Україні. «І Сербія, і Росія підживлюють націоналізм серед сербів та росіян проти хорватів та українців і надсилали війська для захисту національних меншин. Також, пише видання, вони створили напівнезалежні республіки в Хорватії та Україні. Але подібності між поведінкою Путіна та Мілошевича не обмежуються подібністю тактик – вони стосуються також фундаментальних національних міфів і історичних суперечок між сербами і хорватами та між росіянами і українцями. Коли виникали СРСР та Королівство Югославія на початку ХХ століття, то метрополії Росія та Сербія, які були православними і розглядали себе як альтернативні незахідні цивілізації, підкорили католицьку Хорватію, яка була більш прозахідною як і Україна. Сербська пропаганда часів Мілошевича малювала хорватів як фашистів – той самий образ ліпить нині з українців російська пропагандистська машина, зауважує часопис. На думку Кремля, тактика Мілошевича проти Хорватії була правильною, а недосягнення успіху пояснюється лише втручанням НАТО на Балканах. Відтак Кремль в Україні буде копіювати югославський сценарій, однак зробить все, аби уникнути втручання з боку НАТО, зауважує New Republic.
Газета Financial Times пише про нестабільність на Близькому Сході і каже, що регіону потрібне об’єднання в структуру на кшталт Європейського союзу. «Ще недавно Європа була континентом, який нагадував те, як Близький Схід виглядає сьогодні», – пише газета. В Європі диктаторів було хоч відбавляй і існувало багато політичних екстремістів. Нетолерантність Європи до меншин призвела до жахів Голокосту, а суперечки щодо державних кордонів призвели до двох світових воєн. Ця депресивна картина нині повторюється в регіоні, який простягається від Марокко до Сирії та Ємену. Але є надія, що минуле і сучасність Європи можуть вплинути на майбутнє Близького Сходу. Так як старий континент знайшов мир через об’єднання, створивши Європейський союз, так і араби, турки, курди та інші народності Близького Сходу можуть прийти до відносного миру через об’єднання. Зрештою, зазначає газета, проблеми регіону на кшталт тероризму, бідності, безробіття, сектантства, кризи біженців, нестача води, – всі вони потребують вирішення на регіональному рівні. Жодна з країн Близького Сходу не вирішить їх самотужки. Тому є потреба у створенні «Близькосхідного союзу» на зразок Європейського союзу. Врешті-решт, веде далі газета, згідно опитувань, населення регіону вважає себе насамперед арабами чи мусульманами, а вже потім йорданцями чи саудівцями.
Тижневик Economist у редакційній статті закликає Захід запровадити нові санкції проти Росії через її втручання на сході України, де тривають бойові дії українських силовиків з підтримуваними Росією сепаратистами. Майже три місяці минуло з часу анексії Росією Криму, а також відтоді, як Росія почала підбурювати збройні виступи у Східній Україні. Увесь цей час західні лідери сподівалися, що напруга спаде і криза завершиться. Ця надія не виправдалась. Дві фази санкцій змусили президента Путіна блимнути очима – звідси його рішення відвести війська від кордону і більш-менш погодитись, що Петро Порошенко обраний новим президентом України. І тепер, мовляв, немає потреби в подальших санкціях, які можуть послабити нестабільні економіки Європи, як також і Росії. «Але останні два тижні демонструють, що така логіка є видаванням бажаного за дійсне», – зазначає часопис, адже насильство лише наростає на сході України. Проголошене Києвом припинення вогню навряд чи спрацює. Чітко видні ознаки російського втручання: не лише більшою кількістю чеченців та російський найманців, але також і поставками озброєнь, включно з ракетами і навіть танками. Сподівання ж на те, що президент Порошенко досягне угоди з Росією щодо газу не справдились – «Газпром» втретє за вісім років перекрив постачання газу Україні. «Не відповісти на поновлене російське втручання – було б небезпечним і неправильним», – зазначає часопис і закликає Захід перейти до третьої фази санкцій – широких економічних санкцій проти Росії Путіна.
Видання New Republic проводить паралелі у поведінці колишнього сербського лідера Слободана Мілошевича та нинішніми діями президента Росії Володимира Путіна в Україні, стверджуючи, що під час розпаду Югославії ставлення Мілошевича до теренів так званої Великої Сербії (включала в себе низку республік) дуже нагадує нинішні події в Україні. «І Сербія, і Росія підживлюють націоналізм серед сербів та росіян проти хорватів та українців і надсилали війська для захисту національних меншин. Також, пише видання, вони створили напівнезалежні республіки в Хорватії та Україні. Але подібності між поведінкою Путіна та Мілошевича не обмежуються подібністю тактик – вони стосуються також фундаментальних національних міфів і історичних суперечок між сербами і хорватами та між росіянами і українцями. Коли виникали СРСР та Королівство Югославія на початку ХХ століття, то метрополії Росія та Сербія, які були православними і розглядали себе як альтернативні незахідні цивілізації, підкорили католицьку Хорватію, яка була більш прозахідною як і Україна. Сербська пропаганда часів Мілошевича малювала хорватів як фашистів – той самий образ ліпить нині з українців російська пропагандистська машина, зауважує часопис. На думку Кремля, тактика Мілошевича проти Хорватії була правильною, а недосягнення успіху пояснюється лише втручанням НАТО на Балканах. Відтак Кремль в Україні буде копіювати югославський сценарій, однак зробить все, аби уникнути втручання з боку НАТО, зауважує New Republic.
Газета Financial Times пише про нестабільність на Близькому Сході і каже, що регіону потрібне об’єднання в структуру на кшталт Європейського союзу. «Ще недавно Європа була континентом, який нагадував те, як Близький Схід виглядає сьогодні», – пише газета. В Європі диктаторів було хоч відбавляй і існувало багато політичних екстремістів. Нетолерантність Європи до меншин призвела до жахів Голокосту, а суперечки щодо державних кордонів призвели до двох світових воєн. Ця депресивна картина нині повторюється в регіоні, який простягається від Марокко до Сирії та Ємену. Але є надія, що минуле і сучасність Європи можуть вплинути на майбутнє Близького Сходу. Так як старий континент знайшов мир через об’єднання, створивши Європейський союз, так і араби, турки, курди та інші народності Близького Сходу можуть прийти до відносного миру через об’єднання. Зрештою, зазначає газета, проблеми регіону на кшталт тероризму, бідності, безробіття, сектантства, кризи біженців, нестача води, – всі вони потребують вирішення на регіональному рівні. Жодна з країн Близького Сходу не вирішить їх самотужки. Тому є потреба у створенні «Близькосхідного союзу» на зразок Європейського союзу. Врешті-решт, веде далі газета, згідно опитувань, населення регіону вважає себе насамперед арабами чи мусульманами, а вже потім йорданцями чи саудівцями.