Наталя Писанська
Берлін – Про напрацьовану дружбу, тісні економічні та політичні зв’язки згадують у Берліні щоразу, коли йдеться про запровадження санкцій проти Росії. Цим пояснюється дипломатія стриманості, котрої дотримується канцлер Німеччини Анґела Меркель. Саме вона є миротворчою частиною дуету США – Німеччина, які ведуть інтенсивні переговори щодо шляхів виходу з українського кризи. Отже, чим мають пожертвувати німці, підтримуючи Україну, чи готові вони до цього? І як бути з енергетичним партнерством Росії та Німеччини? Чи готова Німеччина відмовитись від російського газу?
Гернот Ерлер
«У більшості випадків прояв жорсткості до Росії не матиме успіху», – вважає Гернот Ерлер, депутат Бундестагу і координатор співробітництва між Росією і Німеччиною. Така думка політика – непоодинока. Чимало експертів, підприємців, а також і пересічних німців не підтримує твердий курс США щодо Росії.
Але анексія Криму Росією та підтримка нею сепаратистів на сході України вносять корективи. А використання Росією енергоносіїв, як засобу політичного тиску – мало хто схвалює.
Цим можна пояснити численні дослідження, які уряд Німеччини доручає здійснювати фахівцям з економіки та політики. Так, Німецький інститут економічних досліджень розглянув сценарій повного припинення поставок російського газу.
Клаудія Кемферт
Клаудія Кемферт, економіст цього наукового закладу, вважає такий розвиток подій малоймовірним, проте стверджує: «Навіть, якщо газовий кран буде перекрито, ми в змозі закуповувати таке паливо в інших країнах. У Норвегії достатньо цих вуглеводнів, як і газогонів. Катар чи Алжир – теж альтернатива! Тож у нас є можливості, і нині немає підстав для занепокоєння».
«Однак, ми повинні бути краще підготовленими, спорудивши газові сховища, як ми це робимо з резервами нафти», – додає Кемферт
«Газават» Німеччині не загрожує, бо виручить сонце, повітря і вода
Багато хто в Берліні робить ставку на альтернативні джерела енергії у поєднанні з використанням газу. Але тут є застереження, що такий варіант потребує багато часу.
Експерти з науково-дослідницького товариства імені Фраунгофера дійшли висновку, що Німеччина зможе повністю відмовитися від російського газу лише за умови розвитку альтернативних джерел і підвищення енергоефективності виробництва приблизно 2030 року.
Торік країна імпортувала з Росії 38 відсотків газу, який є джерелом тепла для майже половини німецьких домівок. Якщо поставки російського газу повністю зупиняться, то його вартість зросте на 20 відсотків.
Обережність щодо санкцій проти Росії
Песимістичний сценарій в разі повної відмови від російського газу спонукає німецький уряд до стриманості у питанні запровадження жорстких економічних санкцій до країни, в якої Німеччина купує енергоносії.
«Нам вдалося гарне балансування між дипломатичними спробами врегулювання проблеми і погрозами щодо санкцій. Це, на мою думку, є великим успіхом. Крім того, нам удалося також зробити дещо для України. Цього ще недостатньо, але ми йтимемо саме цим шляхом, і ніяким іншим», пояснює позицію Німеччини канцлер Анґела Меркель.
Вольфганг Шойбле
Тож і глава Міністерства фінансів Німеччини Вольфганг Шойбле закликав до правильного розуміння позиції Берліна, наголосивши, що «німецький уряд зацікавлений у партнерстві, а не в санкціях» проти Росії.
А комісар ЄС з енергетичних питань німець Гюнтер Еттінґер заявив недавно, що газ та нафта мають бути останніми у списку санкцій ЄС проти Росії.
Підприємці теж проти: рахують гроші
Тим часом не лише німецькі політики стримано висловлюються про запровадження економічних санкцій проти Росії, які б включали і енергоносії. Чимало експертів застерігають: економічні санкції щодо Росії негативно вплинули б на економіку Німеччини.
Бізнес із російськими підприємствами ведуть 6 тисяч німецьких фірм, загальний обсяг інвестицій яких становить 20 мільярдів євро. Майже 300 тисяч робочих місць у Німеччині залежать від економічних відносин із Росією.
Тож, перш ніж запроваджувати санкції, вважають вони, треба все добре порахувати. Наприклад, Східний комітет німецької економіки, який представляє інтереси німецького бізнесу у Східній Європі, вважає їх недоречними.
Голова правління комітету Екхард Кордес запевнив, що бізнес, безперечно, поважатиме і виконуватиме рішення політиків.
Але Кордес додає: «Санкції, саме економічні санкції, не забезпечать справжнє вирішення конфлікту. Та й ми не в змозі відмовитися від економічних зв’язків. Росія і Німеччина мають річний торговельний обіг на рівні 75–80 мільярдів євро. Я вважаю, що мир між країнами можна найкраще забезпечити, коли вони мають велику обопільну економічну залежність. Я не бачу нині можливості перервати економічні зв’язки».
Також Кордес відзначив, що криза у відносинах Росія-Україна отруює умови ведення бізнесу в цих обох країнах. За його словами, економічні санкції ще не запроваджені, а вони вже струшують повітря, що спричиняє значне зниження економічного розвитку, що може негативно позначитися не лише на економіці Німеччини, а й на цілому ЄС, локомотивом якого вона є.
Тим часом поки що українська політична криза не позначилася на цінах на енергоносії у Німеччині, і наразі вона не стала фактором впливу на німецьку економіку. Наразі…