Андрій Макаревич після відвідин Донбасу: Це дуже схоже на радянські часи

Андрій Макаревич на прогулянці з опозиційно налаштованими письменниками та музикантами, Москва

Валентин Баришніков

За те, що російський співак Андрій Макаревич під час своєї поїздки на схід України відвідав місто Слов’янськ, яке українська армія нещодавно звільнила від проросійських сепаратистів, а також виступив із концертом у таборі переселенців, популярна російська газета «Комсомольська правда» назвала його «співаючим перед карателями». Багато інших прокремлівських видань піддали Макаревича принизливій критиці. Письменник і публіцист Олександр Проханов в ефірі Російської редакції Радіо Свобода назвав співака «націонал-зрадником». В інтерв’ю Радіо Свобода Андрій Макаревич пояснив, що поїхав на схід України з трьох причин.

– По-перше, мене туди запросили. По-друге, виступити перед переселенцями, незалежно від того, де вони перебувають, на якій території, – це, по-моєму, добра справа. По-третє, коли серйозні, драматичні події висвітлюються в ЗМІ способами, які не викликають моєї довіри, єдиний спосіб дізнатися, що відбувається насправді, – намагатися побачити це своїми власними очима. Ось три причини, з яких я там опинився.

Вражень багато, тому що відбувається там дуже багато всього. За один день, звичайно, все побачити було неможливо. Основне моє завдання було все-таки заспівати там, де я обіцяв. Це був табір переселенців. Переселенці були з Донецька. Це були діти віком десь від 8 до 14 років. Відбувалося це під стінами Святогорського монастиря в одному з таборів, де ці переселенці розташовані. Взагалі, на околицях цього монастиря перебуває зараз десь близько 20 тисяч переселенців. Виступ пройшов добре. Так що я своє завдання виконав.

– Діти навряд чи знають Ваші старі пісні. Вони гарно Вас зустріли?

– Чудово просто! А чому Ви вирішили, що старі? Ви теж довіряєте радянській пресі і читаєте за сніданком радянські газети?

– Ні. Ви співали нові пісні?

– Я співав різні пісні – і нові, і старі.

– Ви склали власне уявлення про те, що відбувається на сході України?

Слава Богу, діти, які змушені були ще нещодавно сидіти в підвалах під бомбардуванням, виглядають нормально і почувають себе добре

– Якщо говорити про тих переселенців, яких я бачив, то, напевно, я потрапив у якесь гарне місце. Тому що я очікував побачити зовсім інше... Знаєте, у нас є стереотипне уявлення про табір біженців – це нестаток, це антисанітарія та інше. Може бути, там є і такі табори. Але там, де був я, цього немає. Там все у зразковому порядку. Слава Богу, діти, які змушені були ще нещодавно сидіти в підвалах під бомбардуванням, виглядають нормально і почувають себе добре.

– Ви розмовляли з цими людьми? Ви обговорювали те, що вони думають із приводу ситуації?

– Не було можливості з ними поговорити з однієї простої причини: коли дві тисячі людей хочуть взяти в тебе автограф, з тобою сфотографуватися і тебе обійняти, розмову організувати дуже складно.

– А Ви бували в місцях, де йшли бої? Ви бачили це своїми очима?

Ми заїхали в Слов’янськ. На околиці міста ще багато руйнувань. Але, що стосується самого містечка, воно невелике і відновлено практично повністю

– Так, ми заїхали в Слов’янськ, де бої закінчилися три тижні тому. На околиці міста ще багато руйнувань, дуже серйозних. Там бої були потужні. Але, що стосується самого містечка, воно невелике і відновлене практично повністю. Мабуть, залишилися подекуди сліди від вибухів на мостових. А так сміття прибране, жителі повертаються. Фонтан працює на головній площі, грає музика, бігають діти, гуляють дівчата. Обстанова абсолютно мирна.

– Тобто Слов’янськ не справив на Вас страшного враження міста, зруйнованого в результаті боїв?

– У місті цього вже немає. Місто відновлено повністю. Якщо говорити про околиці, то так, звичайно, це справляє враження, бо ми звикли все це в кіно бачити.

– Ви повернулися в Росію, де Вас піддають критиці.

– А чого варто було очікувати?

– Ви уявляли собі, що буде говорити про Вас, скажімо, преса?

Я намагаюся сам оцінювати свої вчинки. Мені абсолютно наплювати, хто там що пише

– Чесно Вам скажу, мене найменше зараз це цікавить. Я намагаюся сам оцінювати свої вчинки. Мені абсолютно наплювати, хто там що пише.

– Ви не побоюєтеся, що такі Ваші дії можуть ускладнити Вам життя?

– Ви яку зараз хочете почути відповідь?

– Правдиву, як завжди.

– Я про це не думаю.

– Ви пережили радянські часи, коли рок перебував у підпіллі, коли його цькували. У Вас немає відчуття, що зараз відбувається щось подібне?

– Дуже схоже.

– У чому схожість?

– Брехня, риторика.

– У Вас є якісь прогнози?

– Я не політолог. Це не моє завдання – робити прогнози. До того ж настільки все швидко і нервово розвивається, що будь-яка непередбачувана подія – типу збитого літака – може докорінно змінити картину світу. Тому робити прогнози – це заняття невдячне.

– Але відчуття у Вас подібні до тих, що були колись.

– Відчуття у мене малоприємні. Мене втішає те, що весь цей інтернетно-газетний сморід має дуже віддалений стосунок до того, що я бачу навколо себе в реальному житті. Я ж теж ходжу вулицями. До мене щохвилини підходять люди і дякують за те, що я роблю. Мене це дуже підтримує.

– Ви не стикаєтеся з тим, що до Вас підходять люди і кажуть про те, що вони незадоволені Вами?

– Жодного разу! Ще жодного разу не було. Є світ реальний, і є світ віртуальний. Вони не цілком перетинаються.

– А якщо уявити, що буде тривати цькування?

– А навіщо мені все це уявляти? Давайте уявляти щось позитивне. Ми своїми уявленнями, насправді, програмуємо наше власне майбутнє. Я пропоную про хороше думати і на хороше сподіватися.

– Як Ви уявляєте собі це хороше?

Кожен повинен займатися своєю справою і робити її чесно, не робити підлостей, не брехати іншим
Андрій Макаревич

– Конкретно – не знаю. Я вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою і робити її чесно, не робити підлостей, не брехати іншим – і вже буде набагато краще, – розповів Радіо Свобода музикант Андрій Макаревич.

(Передрук із сайту Російської редакції Радіо Свобода)