Що і для кого шиють українські дизайнери?

Your browser doesn’t support HTML5

Київ – Носити українське стає сьогодні доволі популярним трендом, стверджують аналітики ринку. За їхніми даними, через політичну ситуацію люди надають перевагу «своєму» бренду, навіть якщо це виходить дорожче, ніж купівля імпортного одягу та взуття. Водночас, власники магазинів нарікають на ускладнення співпраці з українськими дизайнерами із окупованого Криму та зон конфлікту на Донбасі.

Це місце нелегко знайти у київських провулках, тут немає яскравої вивіски. Водночас, тут, у кількох кімнатах на цокольному поверсі, зібрана понад сотня брендів – в основному, українських.

Шоурум «Хром» заснували двоє молодих дизайнерів Максим Найденко та Ірина Векта. Він починався як інтернет-магазин прикрас та одягу, однак пізніше став потребувати власного простору – щоб покупці могли все побачити наживо і приміряти, а дизайнери – спілкуватись між собою.

Клієнти «Хрому» – дуже різні: заходять і дівчата-підлітки, і люди за п’ятдесят, говорить засновниця шоуруму Ірина Векта. За її словами, магазин співпрацює з дизайнерами-початківцями з усієї України, однак зараз через політичну ситуацію у багатьох із них виникли проблеми.

«Наприклад, дизайнерка Едіе Карімова. Вона сама з Криму, і в неї виникли реальні проблеми із співпрацею, тому що постійно їздити туди-сюди – це просто найменша проблема. Переказ грошей став просто неможливим».

Із дизайнерами із Донеччини та Луганщини трохи простіше – вони, в основному, переїхали в інші міста, зауважує Максим Найденко.

«Ось цей бренд Weird bird із Одеси, що я вам показував, це насправді дівчина з Луганська, але тепер вона в Одесі, вони з сім’єю переїхали туди і живуть там», – зауважує Максим Найденко.

«Дратує, коли хтось підходить і з зацікавленим виглядом питає: а що це за стиль?

Тим часом, одяг як частину філософії пропагує бренд «Мокша», що продається у Києві та Львові, а шиється у Вінниці, розповідає Євгенія Перуцька, кураторка київського магазину-галереї «Правда, б». Заснував бренд дизайнер Сашко Бо-Гі, спочатку вони шили разом із дружиною, зараз команда дещо збільшилась, загалом, бренду вже років 7 чи 8, каже вона.

«В принципі, це одяг з ідеєю. Його фішка не в натуральних тканинах, це не етноодяг, – пояснює Перуцька. – Дуже дратує, коли підходить якась людина і з зацікавленим виглядом питає: а що це за стиль? Ідей чимало в одягу, основне – це просте життя: ставитися простіше, бути простішим, бути відкритішим, бути щирим, бути чесним, бути дотепним, при цьому бути розумним».

Український бренд не дає масовому споживачеві чіткої мотивації для покупки – аналітик

На сьогодні чітко сформованої мотивації у масового споживача на користь купівлі одягу і взуття українського виробника немає, вважає директор бренд-консалтингової компанії «Слідопит» Вадим Пустотін. За його словами, навіть досить якісна українська продукція програє імпортним товарам у ціні. Водночас, українські бренди в середньому ціновому сегменті та сегменті «середній плюс» мають перспективу, вважає аналітик. І політична ситуація, на його думку, нині дає їм такий собі поштовх для розвитку.

«Буквально сьогодні ми спілкувалися з продавцем, що займається торгівлею побутовою технікою. Він навів приклад сушки для фруктів і овочів, найкращий зразок лінійки товарів, аналогів на ринку немає. Але споживач дізнається, що це російське виробництво, і одразу відмовляється від купівлі», – зазначає Пустотін.

З іншого боку, за його словами, українські виробники часто стали звертатися до національної символіки, але не завжди вдало.