Іракські курди йдуть допомагати сирійським боротися з ісламістами

Колона курдських бійців зі зброєю поблизу Ербіля на півночі Іраку рухається до сирійського прикордонного міста Кобане, 28 жовтня 2014 року

Сирійські й іракські курди остаточно домовилися про взаємодію в захисті обложеного ісламістами міста Кобане на півночі Сирії. В це переважно курдське за населенням місто на самому турецькому кордоні вже вирушили бійці курдських формувань із Іраку – через територію Туреччини, яка погодилася пропустити їх.

Близько 150 бійців «пешмерґи» – офіційних збройних формувань автономного Іракського Курдистану – вже прибули до Туреччини і прямують до прикордонного Кобане. Вони приєднаються до місцевих курдських захисників міста, які обороняють його від наступу ісламістів із угруповання «Ісламська держава».

За повідомленнями курдських представників, бійці вилетіли в середу літаком із міста Ербіля в Іраку до однієї з турецьких військових баз, звідки рушили до Кобане наземним транспортом. Інша частина з озброєннями їде з Іраку автоколоною. У Туреччині вони з’єднаються, перш ніж перетнути кордон.

Відправлення готували без зайвого розголосу. Лише у вівторок чільний представник Міністерства у справах «пешмерґи» Іракського Курдистану Джабар Явар заявляв Радіо Вільний Ірак (іракській службі Радіо Свобода): «Міністерство у справах «пешмерґи» не визначало дати направлення своїх сил до Кобане. Більше того, воно не називає й кількості військ і даних про їхні озброєння. І ми не збираємося оголошувати у ЗМІ ніякої інформації про це з міркувань безпеки цих сил».

Раніше цей посадовець казав, що бійці «пешмерґи» вирушать до Сирії зі своєю «напівважкою» зброєю.

Домовленості про це досягли в середині минулого тижня, коли парламент курдської автономії в Іраку схвалив направлення своїх військовиків до Кобане, а Туреччина погодилася пропустити близько 200 цих бійців через свою територію. Іншого шляху до Кобане зараз немає – з усіх боків, крім турецького кордону, воно вже понад місяць перебуває у щільній облозі радикального угруповання «Ісламська держава».

Курди в Іраку, як і в Сирії, мають власні порахунки з «Ісламською державою». Це угруповання діє в обох цих країнах, і чималою мірою саме на землях, де живуть курди.

У світі підтримують захисників Кобане та побоюються курдських радикалів

Направлення до Кобане курдських бійців із Іраку, у принципі узгоджене минулого тижня, досі відкладалося. Причиною зволікань називають, зокрема, розбіжності між різними курдськими течіями в самій Сирії.

Із цих сил провідна в Кобане, так звана партія «Демократичний союз», пов’язана зі збройним повстанським угрупованням турецьких курдів «Робітнича партія Курдистану». Це турецьке радикальне угруповання сама Туреччина, а також ЄС і США, визнають терористичним. Саме цей зв’язок сирійських курдів у Кобане з курдськими бойовиками в Туреччині став однією з головних причин того, що багато західних країн відмовилися надавати захисникам міста підтримку зброєю.

Про небезпеку від екстремістів говорив і прем’єр-міністр Туреччини Ахмет Давутоглу. В інтерв’ю британській телерадіокомпанії BBC він, зокрема, виклав своє бачення ролі Сполучених Штатів Америки у врегулюванні в Кобане: на думку Давутоглу, США мають посилити помірковану сирійську збройну опозицію. «Вони мають забезпечити й навчити «Вільну сирійську армію», щоб, коли «Ісламська держава» відступить, туди не прийшов сирійський режим чи терористи з «Робітничої партії Курдистану», щоб, коли «Ісламську державу» знищать, не продовжилися жорстокі різанини», – заявив турецький прем’єр.

США очолили попередніми тижнями міжнародну коаліцію, яка завдавала повітряних ударів по ісламістах під Кобане і в захоплених ними частинах міста. Останніми днями завдяки цим ударам і стійкості близько двох тисяч захисників міста нападники були змушені трохи відійти.

Це місто на півночі Сирії, на самому кордоні з Туреччиною, відоме у світі за його курдською назвою Кобане чи Кобані, має офіційну арабську назву Айн-аль-Араб. До початку останнього наступу ісламістів у вересні його населення становило понад 50 тисяч осіб, переважно курдів за національністю. Через наступ багато мешканців міста, а також навколишніх курдських сіл мусили втекти до Туреччини.