Від початку конфлікту в Україні свідки війн у колишній Югославії попереджали, що і Україна може піти шляхом розпаду за югославським сценарієм. На щастя, війна за етнічною ознакою в Україні не почалася – навпаки, українське суспільство згуртувалося у протистоянні зовнішній агресії. Тим не менше, досвід країни, яка нещодавно пережила війну, а нині намагається зберегти тривкий соціальний мир, може виявитися корисним для українців. Для вивчення цього досвіду боснійські громадські організації за допомогою американського агентства з закордонної допомоги USAID запросили до Сараєва українську делегацію громадських діячів та місцевих політиків.
Боснійська війна тривала три з половиною роки і забрала життя, за різними оцінками, від 100 до 200 тисяч людей, близько двох мільйонів стали біженцями у країні, при тому, що кількість нинішнього населення країни не сягає й чотирьох мільйонів. Війна в Боснії і Герцеговині завершилася підписанням мирної угоди в Дейтоні 21 листопада 1995 року, в результаті яких держава була поділена на три етно-релігійні громади. Нині боснійці по-різному ставляться до цих угод, які, хоч і зупинили кровопролиття, але не змогли згуртувати босняків, хорватів та сербів на побудову спільної держави.
Нині боснійці передають свій непростий досвід українцям, яких запросили для того, щоб показати, яким чином можна будувати мир. Журналісти, громадські діячі, місцеві політики з України, які перебувають в Сараєві, відзначають: кожен з них може почерпнути щось для себе з цього сумного досвіду.
Треба вести переговори
Голова Борівської районної ради Харківської області від Партії місцевого самоврядування Євген Жук вважає, що для його прифронтової території найважливіше – встановлення миру. Досвід підписання угод, що призводять до паралічу держави, його не лякає.
«Сьогодні уряд нашої країни вважає, що мир – це війна до перемоги. Але до перемоги загинуть десятки, якщо не сотні мирних жителів. Я вважаю, що мир – це переговори. Тих, хто там взяв владу у свої руки, наша влада вважає сепаратистами, але і з ними треба вести переговори. І ось сьогодні керівництво Академії сказало таку фразу: «Краще 150 років вести переговори з сепаратистами, ніж один день війни». Я цю фразу привезу в Україну і скажу всім, кого знаю», – говорить голова Борівської районної ради.
Директор Луганського відділення міжнародної організації «SOS Дитяче село» Людмила Кравченко також надихнулася посланням миру, бо вважає, що збереження миру після закінчення війни буде непростою справою в Україні. «Я сьогодні почула чудову фразу у Мирній Академії про те, що і зараз У Боснії триває війна за мир, в доброму сенсі. І я вважаю, що нам потрібно починати війну за мир в нашій країні. Бо ми єдина нація, єдиний народ, єдина держава. Був і є певний конфлікт. Але про все можна домовитися. Бо ми – єдиний народ і одна родина», – вважає луганчанка.
Киянка Світлана Самойленко, яка працює на каналі «Новини-ТБ», говорить, що для неї було важливо побачити, як її колеги в Боснії зберігають пам’ять про війну і кожну її жертву.
«Ми бачили, що боснійські журналісти збирають матеріали про всі сторони конфлікту. Це дуже важливо для примирення в суспільстві. Вони беруть свідчення ветеранів з усіх боків, і, без сумніву, ця позиція сприяє підвищенню рівня толерантності у суспільстві. Ми обов’язково будемо використовувати цей досвід», – говорить київська журналістка.