Україні не треба вишукувати героїв – їх багато в історії, а сучасні живуть прямо пліч-о-пліч із нами. Все, що потрібно – підтримувати і популяризувати їх, робити їхні постаті цікавими і не набридливими для суспільства. В умовах війни суспільство, природньо, шукає орієнтири, російська пропаганда ж загострює потребу у міфотворенні. Про героїв і міфотворення, які подекуди життєво необхідні для нації – у першому ефірі програми «Культфронт», спільному проекті Радіо Свобода і «Форуму видавців».
Позитивне міфотворення в Україні віддавна було однією з найсильніших сторін української культури, вважає режисер Сергій Проскурня. Почалося воно з казки і народної пісні, продовжилося міфотворенням довкола тих постатей, які залишили свій слід в українській історії.
Водночас, на думку художника Андрія Єрмоленка, в українській культурі на який час виник «вакуум героя-воїна». «У нас якраз народжується герой-воїн. Причому цей герой живе з нами, з ним можна поговорити, його можна зрозуміти», – каже Єрмоленко.
Художник, однак, не погоджується, що такий герой – безіменний. Він каже: багато з тих, кого вважає героями, знає на імʼя-прізвище і збирається популяризувати через свою творчість.
«Шевченко створив міф України, а потім народ створив міф Шевченка»
Устим Кармелюк, Олекса Довбуш, доба Гетьманщини – приклади позитивного українського міфотворення, вважає режисер Сергій Проскурня. Він нагадує й про одну з найбільших постатей української культури – Тараса Шевченка. «Шевченко створив міф України і потім народ почав створювати міф Шевченка», – каже режисер.
Your browser doesn’t support HTML5
На думку Проскурні, навʼязувати того чи іншого героя більшості, яка донині не осягнула його значущості, не варто. «Для того, щоб людей, які, наприклад, інфіковані совком і радянською ідеологією, переінакшити, змінити їхній спосіб мислення, потрібен художній образ, і не треба нічого їм пояснювати. Треба просто створити засобами мистецтва таку атмосферу чи візуальний образ, за яких людина могла перемінитись, змінити своє ставлення», – вважає Сергій Проскурня.
«Сила впливу мистецтва надзвичайна», – додає він.
«Донбас – це Стус і Дзюба, це Жадан»
Одна з проблем, чому у різних регіонах українці по-різному ставляться до одних і тих самих героїв – у тому, що суспільство досі частково перебуває під впливом радянської пропаганди. Режисер Сергій Проскурня вважає, що неоднаковість людей у різних частинах України – це радше родзинка, ніж недолік. «Якщо ми будемо використовувати цю енергію різності, неодноманітності – ми отримаємо потрібний ефект», – каже він.
Сергій Проскурня також переконаний, що Донбас уже не один рік і не одне десятиліття має своїх героїв. «Донбас – це Стус, це академік Дзюба, Донбас – це Жадан», – зазначає режисер і додає, що скандали на кшталт того, що свого часу мав місце у Донецьку через ініціативу присвоїти ДонНУ імʼя Стуса – не більше, ніж штучно створений.
«Немає розбіжності культури», – каже художник Андрій Єрмоленко, говорячи про різні регіони України. На його думку, питання стоїть лише в тому, де більший вплив мала радянська пропаганда.
«Коли Схід зрозуміє, хто на кого напав, тоді питання, хто герой, зникне», – зазначає художник у відповідь на запитання про те, чому дехто з жителів східних областей не сприймає підтримувані більшістю образи героїв і нині вірить у міфи російської пропаганди щодо ситуації на Донбасі. Андрій Єрмоленко вважає, що владі слід більше уваги приділяти питанню пропаганди і ідеологічної роботи з населенням, а українським культурним діячам – докладати максимум зусиль до того, щоб їхня праця досягала всіх куточків України.
Над матеріалом працювали Аліна Швидко й Олена Ремовська