Українець зібрався на Марс. І не подивитись, а жити

Юрій Примачук

Відправити людину на Марс – таку мету ставить перед собою проект Mars One, що стартував 2011 року. Мова йде не лише про експедицію, а й про заснування на планеті повноцінної колонії. Завдяки всесвітньому відбору, шанс полетіти на Марс отримали і українці, один із них зараз – за крок від участі у польоті.

«У мене з дитинства була мрія стати космонавтом. Я ходив на шкільні гуртки з астрономії і космонавтики, вступив до КПІ на авіаційно-космічний факультет, під час написання диплому брав участь у побудові студентського супутника, який не запущений до цього часу. Потім працював у Інституті космічних досліджень… Коли випала нагода приєднатися до програми, я вирішив використати цей шанс, бо українець має мало шансів полетіти у космос, тож треба триматися за можливість», – каже учасник проекту Mars One Сергій Якимов.

Відправити людей на Червону планету має намір приватна організація на чолі з нідерландським вченим Басом Лансдорпом. Мета дуже амбітна – створити постійне поселення на Марсі. Для місії відбирають охочих з усього світу. У 2020 році команда Лансдорпа хоче запустити пробну місію, за 4 роки – відправлять необхідні матеріали, а вже у 2026 році перший екіпаж вилетить на Марс. Фінансують цей проект спонсори, серед яких компанії з різних країн світу, а обладнання постачають провідні корпорації, зокрема, Lockheed Martin та Space Exploration Technologies – виробник ракетоносіїв Falcon.

Український кандидат у астронавти вже пройшов кілька етапів відбору. На першому потрібна була лише анкета, мотиваційний лист та відео. З близько 200000 учасників обрали 1058, і вже вони проходили медкомісію, після якої лишилося 660 чоловік. Далі була онлайн-співбесіда з медичним директором програми Норбертом Крафтом. У підсумку, керівники проекту відібрали 100 чоловік.

«На третьому етапі нас зберуть у групи і будуть випробовувати у замкнутому просторі. Оцінять роботу команди, злагодженість, як ми справляємося з нештатними ситуаціями, – каже Сергій Якимов. – А далі закриють у моделі марсіанської бази, і там ми будемо два тижні жити в колективі, пристосовуватися одне до одного. А потім оцінювати одне одного на співбесідах. І зрештою, визначаться 24 щасливці».

Хоча не так давно у пресі повідомлялося, що проект під загрозою зриву через нестачу фінансування, Сергій Якимов каже, що з’явилася нова компанія, з якою налагоджено співпрацю. Завдяки цьому політ відбудеться, хоч і з затримкою на рік – не 2025, а 2026 року.

Потрібно десять років підготовки

Відібраних кандидатів очікує підготовка, що забере десять років. Регулярно вони тренуватимуться на моделі марсіанської бази, вчитимуться працювати з обладнанням та вирощувати необхідні рослини. Навчання буде відбуватися у полярній зоні і навіть у віртуальній реальності.

За 10 років астронавти мають отримати усі необхідні навички, каже Сергій Якимов. Два члени екіпажу матимуть повну медичну підготовку. Також потрібні знання з біології, щоб вирощувати на планеті зернові і овочі (а ще – щоб шукати життя на Марсі!) та геології – адже знадобляться ресурси для будівництва. Можливо, кажуть учені, в майбутньому вдасться навіть видобувати там корисні копалини. Психологічна підготовка теж життєво важлива: адже у замкнутому колективі доведеться жити постійно.

Українець хоче спеціалізуватися на ще одній дисципліні – інженерії та програмуванні. Адже ремонтувати та налаштовувати всі системи доведеться прямо на місці. «Програмування – найпопулярніший фах у Всесвіті», – жартує він.

На Марсі людей уже чекатиме фундамент нового дому. У 2024 році корабель доставить сонячні батареї, генератори для видобування кисню та води, житлові модулі. Доставлений ще до того марсохід розвідає місцевість і працюватиме як маяк. Буде і зв'язок через супутник, що висітиме над поселенням. Ще одне ноу-хау – колонізація Марсу буде транслюватися телебаченням у вигляді серії фільмів.

Однак далеко не всі фахівці вірять у перспективи навіть підготовленої експедиції.

«Адаптуватися у позаземному середовищі дуже складно: людину чекають не тільки перевантаження, а й невагомість та радіація, – каже вчений-біолог, учасник загону астронавтів Державного космічного агентства Надія Адамчук. – Людина – це білкове тіло, вразливе до радіаційних потоків у космосі. Оскільки захисту поки нема, у такому потоці просто не вижити. Навіть бактерії у ротовій порожнині поводять себе інакше: вони можуть активізуватися, і людина потребуватиме операції. Тож здатність долетіти туди поки спірна. І ще невідомо, як адаптуватися до марсіанської гравітації».

Сергій Якімов і Надія Адамчук

За словами біолога, здатність вирощувати там рослини також поки не перевірена, невідомо, чи зможуть рослини розмножуватися. Тож спеціаліст вважає: перспективніше використовувати біореактори, а розмножувати рослини доведеться штучними методами. І додає: аналогічний підхід сповідують канадські вчені.

Проте, на думку Надії Адамчук, такі проекти все одно корисні: вони стимулюють наукову думку і нові відкриття, які потім можна буде задіяти у інших галузях і покращити життя людства.

Повернутися не вийде

Дорога до Марсу займе 7-8 місяців, підрахували організатори. А от повернення назад не передбачається взагалі, для цього нема технічних можливостей. Створити сім’ю там буде можливо, народжувати дітей колоністам не рекомендують – невідомо, як вплинуть на вагітність марсіанські умови. Клімат на планеті суворий: навіть житлові модулі доведеться ховати під землею, щоб захистити від радіації.

Втім, Сергій Якимов каже, що його це не лякає. «Ми летимо туди не пропадати, а жити, будувати щось нове на іншій планеті. Ми хочемо здобути знання, які згодом передамо іншим охочим. А якщо до того часу розроблять відповідні технології, буде і шанс повернутися. Хоча організм уже звикне до низької гравітації і невідомо, чи вийде перелаштуватися назад. Але я хочу отримати цей досвід. Я мріяв про таке з дитинства. Моя туристична підготовка також може стати перевагою».

Суто теоретично на Марсі все ж можна вирощувати ананаси і культури, стебла яких в’ються, наприклад, гарбузи, пояснює Надія Адамчук. Гриби, хрестоцвіті (наприклад, капуста) і злаки теж можуть існувати в умовах достатку заліза в грунті, але нестачі освітлення. Оптимістично налаштовані й ініціатори програми: колонія, за їхніми планами, має бути повністю самостійною і забезпечувати себе усім необхідним.

Однак щоб полетіти на іншу планету, потрібно ще подолати останній етап відбору. Для цього хлопцю доводиться готуватися. Мова йде і про фізичну підготовку, і про вивчення англійської мови, і про психологічні тренінги. Він поки працює самостійно, але за підтримки волонтерів шукає тих, хто міг би професійно його готувати. Тренуванням з медицини, стресостійкості та виживання у різних умовах хлопцю вже готові допомогти волонтери. Остаточний же відбір переселенців на іншу планету заплановано на кінець цього року.

Житомирянин Сергій Якимов може стати марсіанином