Максим Савчук – журналіст програми «Схеми» – проекту Радіо Свобода на Першому національному – чи не першим почав розслідувати місяць тому «детективну історію з Мін’юсту»: хто надав «індульгенцію від люстрації» першій заступниці начальника Державної фіскальної служби Києва Ганні Ігнатенко? Тоді публікація на сайті Радіо Свобода отримала чималий розголос.
Нині ми попросили Максима Савчука прокоментувати – чи, на його думку, вплинуло це журналістське розслідування на розвиток подій?
Your browser doesn’t support HTML5
Чиновники, які підлягають люстрації, чинять сильний спротив – Савчук
Максим Савчук: Я можу засвідчити те, що насправді є дуже багато фактів того, що чиновники, які підпадають під дію закону, намагаються знайти всілякі шляхи для того, щоб уникнути люстрації. І очевидно, що і на членів Люстраційного комітету, і на Громадську раду чиниться великий тиск з боку тих, хто не хоче позбуватися цих посад. На мою думку, треба дійсно провести внутрішнє розслідування в Мін’юсті, про що обіцяв (міністр) Павло Петренко, знайти тих, хто був безпосередньо причетний до виписки цієї індульгенції.
– Свій репортаж 21 березня про розслідування Ви закінчили такими словами: «Хто ж допоміг Ганні Ігнатенко уникнути звільнення?» і залишили запитання відкритим. Зараз пройшов місяць – чи у Вас є тепер вже відповідь на це запитання?
Максим Савчук
– На жаль немає, тому що у мене немає доступу до внутрішнього документообігу Міністерства юстиції. Я не можу перевірити вхідні, вихідні номери листів. Тобто, чи вони надходили насправді на адресу міністерства, чи не надходили? Я вважаю, що свій шматок журналістської роботи я зробив. І наступний крок – власне виявити, хто допомагав Ганні Ігнатенко уникати люстрації – мали би зробити у Міністерстві юстиції, провівши внутрішню перевірку, внутрішнє розслідування, про що заявляв Павло Петренко.
Але хотів би зазначити ще такий цікавий момент, що навіть після виходу цього матеріалу, і після того, як було ухвалене рішення справді люструвати Ганну Ігнатенко, вона продовжувала ходити на роботу у свій кабінет. Тобто, очевидно, що ця людина була дуже зацікавлена в тому, аби залишитися на посаді.
– Максиме, ось серед реакцій, що зараз надходять на події довкола Люстраційного комітету, і зокрема цієї справи з обшуком у помешканні директора департаменту з люстрації Міністерства юстиції України Тетяни Козаченко, та й інших обшуків, які мали місце, багато хто говорить, що ця справа набула широкого розголосу і що можуть зараз – в такому образному сенсі кажучи – «полетіти багато голів»…
– Тут мається на увазі голів Міністерства юстиції чи?..
– Політиків.
Навколо процесу люстрації розгорається дуже багато скандалів. Люди, які намагаються уникнути цього процесу, включають усі можливі важелі впливу, щоб цей процес зупинити
– Власне політиків… Я не знаю, але можу засвідчити те, що навколо процесу люстрації розгорається дуже багато скандалів. І я це пов’язую із тим, що люди, які намагаються уникнути цього процесу, включають усі можливі важелі впливу для того, щоб цей процес саботувати і зупинити його.
Тобто, ми ж розуміємо, що готується люстрація керівника слідчих, що судді – це також люди, які посідають дуже впливові посади в країні, і що ці люди просто так не хочуть здавати свої посади. І тому я думаю, що тут варто, мабуть, громадянському суспільству згуртуватися, щоб зрозуміти власне ці всі процеси, які відбуваються, і щоб цей процес люстрації не зірвався. Тобто тут є такий момент випробування цього процесу, який запустився. І я думаю, що нам треба достойно його пройти.
– А чи важливо все виносити на поверхню, чи потрібно спочатку проводити розслідування, а потім вже повідомляти про результати? Як Ви вважаєте?
Журналісти мають показувати, як проходить люстрація і який супротив чиниться посадовцями часів Януковича, які й далі намагаються залишитися на своїх посадах
– Я вважаю, що люстрація – це процес, який має бути максимально відкритим. Тобто люди мають розуміти, кого власне позбувають посади і за які саме речі. Треба чітко вказувати, під які критерії вони підпадають.
Тому, я думаю, співпраця власне Міністерства юстиції і Громадської Ради з питань люстрації є дуже важливою. Тобто журналісти мають доносити до суспільства і показувати, як проходить люстрація і який супротив чиниться тими посадовцями, які працювали за часів Януковича, і які й далі намагаються залишитися на своїх посадах.