У Луганську наприкінці квітня двері для абітурієнтів відкрили практично всі невизнані Україною місцеві університети.
Охочих отримати «диплом ЛНР» не так вже й багато, у минулі часи на подібних акціях було набагато людніше. А тепер біля столів із табличками лише зрідка побачиш зацікавлених школярів. І то, вони вибирають в основному робітничі професії – ті, які в майбутньому обов’язково стануть в нагоді: будівельники, токарі, механіки.
Алгоритм вступу до «університету» в Луганську дуже нагадує радянську систему освіти. Ніякого незалежного тестування: спочатку учень складає іспити в школі, а потім все літо йде на підготовку, зубріння і здачу ще кількох іспитів до обраного вишу. Такій новині зраділи лише одиниці.
«Будемо здавати чотири іспити в школі. Російська мова, математика і два предмети за вибором, – каже старшокласниця Настя, яка хоче навчатися за фахом «переробка м’яса». – Українська мова за вибором, але треба писати заяву. Нам кажуть, що можна тільки в луганські та донецькі виші поступати – через «атестат ЛНР».
Поруч з абітурієнтами стоять студенти других і третіх курсів. Студенти навчалися, щоб отримати на руки дипломи українського зразка Але що їх чекає тепер, самі не знають. За чутками, спочатку отримають документ від так званої «ЛНР», а потім, можливо, російський диплом.
Програма змінилася, всі предмети викладають тепер виключно російською мовою, зовсім прибрали українську мову з вивчення
«Програма змінилася, всі предмети викладають тепер виключно російською мовою, зовсім прибрали українську мову з вивчення», – каже Сергій, другокурсник «Луганського аграрного університету». – Безумовно, хотілося б отримати диплом російського зразка... Старші курси кажуть: не хвилюйтеся, все врегулюється…»
Але іншою інформацією володіють п’ятикурсники. Вони розуміють, що дипломи російського зразка, а тим більше українського, їм поки не світять.
Абітурієнти зізнаються, що шкільні класи після військових дій помітно порідшали. Учні роз’їхалися хто куди.
Ті, хто залишилися, збираються вчитися на тимчасово окупованій території. У багатьох просто немає елементарної можливості виїхати, батьки залишилися без роботи і, як наслідок, без фінансової незалежності. І реальної альтернативи невизнаним луганським вишам для цих дітей просто немає.