Зоя Свєтова
Розслідування справи за обвинуваченням української льотчиці Надії Савченко в пособництві у вбивстві двох журналістів ВГТРК і в незаконному перетині кордону, завершене. Зараз Надія знайомиться з матеріалами справи в СІЗО «Матроська тиша»
Останній раз я відвідувала Надію місяць тому. Тоді вона щойно вийшла з останнього голодування, була дуже худа, виснажена, ноги – в сильній алергії.
6 червня, коли я знову прийшла до неї в лікарняний блок «Матроської тиші», Надія виглядала набагато краще. Бойовий настрій, палкий погляд. Вона загасила сигарету, запропонувала відсунути розкладені на ліжку паперові іграшки. Надія вирізає орігамі: казку про Буратіно. Вже є пудель Артемон із головою з вати, пофарбованої у чорний колір, вже зроблена черепаха Тортила, Мальвіна та інші маленькі герої.
Про те, для кого вона вирізає дитячий театрик з паперу, що вона побачила у матеріалах справи, чому хотіла б, щоб її судили присяжні, Надія Савченко розповіла «Відкритій Росії».
– Скільки томів Вашої кримінальної справи Ви вже прочитали?
– У справі 38 томів, я поки прочитала 27 томів. Щодня, крім суботи та неділі мене виводять до слідчого кабінету та в присутності слідчого я все це читаю.
– Коли я була в Києві кілька днів тому, я зустрічалася з Вашою мамою Марією Іванівною і вона запитала мене: «А навіщо Надя витрачає свій час і все це читає, нехай просто пише на кожній сторінці: «Брехня, брехня і все!».
Наразі в матеріалах справи немає показань тих свідків, які брали мене в полон
– Так, мама має рацію, але я повинна все це вивчити, хоча вивчати в принципі нічого. У чотирьох томах – протоколи призначення та затвердження різних слідчих до слідчої групи, яка впродовж усього цього часу займалася моєю справою. З нового, що я побачила, – допити свідків. Що цікаво, наразі в матеріалах справи немає показань тих свідків, які брали мене в полон, немає тих, хто нібито знімав мене з тієї самої вишки, з якої, за версією слідства, я нібито стежила за російськими журналістами.
Прочитала свідчення того самого свідка-священика, який про мене несе маячню, що я хотіла «здати полонених на органи»
Я прочитала свідчення того самого свідка-священика, який про мене несе маячню, що я хотіла «здати полонених на органи». Також я читала свідчення тих, хто бачив мене в полоні. Завдання слідства – засудити мене, а не розібратися в тому, що там було насправді. Мені незрозуміло, чому фахівці, які проводили експертизи, не змогли встановити, від якого снаряда загинули журналісти. Експерти дали три варіанти на вибір: справа в тому, що осколки цього снаряда, передані на експертизу, були представлені в трьох видах: ті, що зібрали і принесли в пластиковому відрі, ті, що витягли з тіл убитих, – вони всі різного розміру, – і ще якісь, які зникли, їх знищили під час експертизи. Справа сфабрикована, читаєш її і розумієш це з усією очевидністю.
– Наведіть ще який-небудь приклад.
Мене насильно привезли до Росії з території України. У Воронежі я сиділа в готелі під охороною
– Наприклад, у тому епізоді, де вони розповідають, що я незаконно перейшла кордон. Коли мене привезли до Воронежа і поселили в готелі, де мене слідчий спочатку допитував як свідка, він мені сказав, щоб я написала до ФМС (Федеральної міграційної служби – ред.) заяву з проханням видати мені довідку щодо «моєї особистості», тобто хто я така. Я таку заяву написала, а в справі є допит співробітника ФМС, який говорить, що я особисто до нього приходила, чи то за цією довідкою, чи то за документами. А я нікуди не могла приходити: мене насильно привезли до Росії з території України, а з готелю у Воронежі я ніяк не могла вийти, тому що сиділа в готелі під охороною.
– Чи довго Вам ще знайомитися з матеріалами справи?
– Ще тиждень. Потім справу буде передано до прокуратури для затвердження обвинувального висновку. За законом, прокуратурі на затвердження обвинувального висновку дається місяць.
– Ваш адвокат Марк Фейгін сказав мені, що суд може початися в серпні.
– Якщо прокуратура буде тягнути з передачею справи до суду, а потім суд буде тягнути з призначенням дня першого засідання суду, то так і станеться. Але я не розумію, чого тягнути: якщо розстрілювати, то розстрілювати зараз!
– Адвокати також кажуть, що суд можуть перенести до Воронежа. Що Ви про це думаєте?
Я не можу передбачити божевільного російського правосуддя. Лише б швидше цей довбаний суд
– Я не можу передбачити божевільного російського правосуддя. Знаю тільки, що Воронеж від мене відбоярювався, адже мене з Воронежа сюди перевезли. Мені взагалі фіолетово, де мене будуть судити. Лише б швидше цей довбаний суд.
– Ви знаєте, що Вашу справу не може розглядати суд присяжних? Деякий час тому до закону були внесені поправки: оскільки за звинуваченням у вбивстві для жінок не передбачено довічне позбавлення волі, то жінок, обвинувачених у вбивстві, суд присяжних судити не може. Є ще така версія, що всі розмови про заміну суду присяжних в Росії на суд шеффенів і народних засідателів пов’язані саме з Вашою справою: російська влада не хоче, щоб вас судили присяжні. Чому, як Ви думаєте?
Усі ці суди – втрата часу. Адже в мою провину не вірить навіть останній дурень
– Для мене усі ці суди – втрата часу. Адже в мою провину не вірить навіть останній дурень. Тому мені здається, що суд присяжних міг би мене виправдати.
– Суд присяжних у Росії – це лотерея. Заздалегідь нічого не відомо. Вам залишається тільки чекати. Чи швидко минає час?
– Я сиджу як на голках. Чекаю, що кожну хвилину мені можуть сказати: «з речами на вихід!» Адже мене можуть перевести до СІЗО-6: я більше не голодую, моя вага – 66 кг, майже така, яка була до голодування. Але лікарі вважають, що я ще недостатньо зміцніла: у мене сильно опухають ноги – наслідки тривалого голодування. Потрібно обстеження, щоб зрозуміти причину.
– Ось ці лялечки з кольорового паперу – орігамі, які Ви вирізаєте, – це знову в подарунок якійсь дитині? Минулого разу, коли я була, Ви якихось героїв мультфільмів склеїли з кольорового паперу.
Я отримую дуже багато листів. У день народження 11 травня мені прийшло сто листів
– Так, я роблю героїв казки «Буратіно». Я отримую дуже багато листів. У день народження 11 травня мені прийшло сто листів, а так у мене взагалі за весь цей час накопичилося їх цілих чотири коробки! Мені написали російські волонтери, які беруть з дитячого будинку дитину з ДЦП, і я для неї клею ось цей театрик. Не знаю, чи вдасться йому передати.
– Що Ви думаєте про затримання і про арешт російських офіцерів ГРУ в Україні?
– Я б хотіла, щоб у них були хороші адвокати. А як справи в інших українських в’язнів? Як Юрій Солошенко, якому 73 роки, Олег Сенцов? Ви їх відвідуєте в «Лефортово?»
– Юрій Солошенко дуже сподівається на те, що його обміняють на російських військовополонених, які утримуються в Україні. Родичі йому повідомили, що є якийсь список для обміну і він нібито в цьому списку під номером 3 після Вас і Сенцова. А Олег Сенцов закінчив читати свою справу, справа зараз у прокуратурі. Потім його етапують до Ростова-на-Дону. Там будуть судити.
– Цей список українських політв’язнів я складала. Як депутат Верховної Ради України і делегат ПАРЄ.
– Місяць тому Ви сказали, що тепер, коли більше не голодуєте, Вам потрібен холодильник. Начебто фонд Єлизавети Глінки «Справедлива допомога» повинен був Вам передати цей холодильник. Де він?
– Поки холодильника у мене немає, тому я не можу замовляти собі молочні продукти по інтернету – ніде їх зберігати. Хочеться овочів і фруктів, але їх, здається в інтернет- магазині немає. Сиру твердого, як я люблю, теж немає. Один раз я замовила собі по каталогу згущене молоко – виявилося, що це молоко на пальмовій олії, від нього алергія, і я його їсти не стала.
– Отримати холодильник в СІЗО навіть як благодійну допомогу (а Єлизавета Глінка не тільки Вам купила холодильник, а й ще іншому якомусь ув’язненому), – ціла історія. Оформлення може тривати місяцями. Незрозуміло, чому такі бюрократичні складнощі? Невже в ХХI столітті не можна утримуваних забезпечити нормальними побутовими приладами в такій багатій країні, як Росія?
– Доведеться чекати. У мене немає іншого виходу.
– На прогулянку Ви виходите?
– Ні, мені не подобається прогулянковий дворик, я гуляю по камері.
Зоя Свєтова – російська правозахисниця, член Громадської спостережної комісії Москви
Оригінал матеріалу – на сайті російського фонду «Открытая Россия». Друкується зі згоди редакції